33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"19" травня 2014 р. Справа № 906/283/14
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Мельник О.В.
суддя Бучинська Г.Б. ,
суддя Грязнов В.В.
при секретарі судового засідання Чекеренді Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вудпак" на рішення господарського суду Житомирської області від 31.03.2014 р. у справі №906/283/14
за позовом Бердичівського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України в особі Державного підприємства "Бердичівське лісове господарство"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Вудпак"
про стягнення 98544,35 грн.
за участю представників сторін:
позивача - Кльоц А.О.;
відповідача - не з'явився;
прокуратури - Білера І.В.;
Бердичівський міжрайонний прокурор звернувся до місцевого господарського суду із позовом в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України в особі Державного підприємства "Бердичівське лісове господарство" до товариства з обмеженою відповідальністю "Вудпак" про стягнення 98544,35 грн.
Заявою від 31.03.2014 року прокурор збільшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 99903,35грн.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 31.03.2014 року (суддя О.М.Тимошенко) вказаний позов задоволено.
В обґрунтування свого рішення, суд першої інстанції вказав, що на виконання договорів купівлі - продажу необробленої деревини №4 від 18.12.2012 року, №124 від 17.05.2013 року, №136 від 13.06.2013 року, протягом грудня 2012 року - грудня 2013 року ДП "Бердичівський лісгосп" відпустив лісопродукцію ТОВ "Вудпак" на загальну суму 384544,35 грн. Натомість, відповідач свої зобов'язання щодо оплати товару виконав частково, внаслідок чого станом на день звернення позивача до суду та на час розгляду справи у суді його заборгованість становила 99903,35грн. Враховуючи, що ТОВ "Вудпак" позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу не надав, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати.
Апелянт зокрема зазначає, що позивач не надав доказів того, що відповідачу було надано рахунки-фактури на оплату, з огляду на що, вважає, що строк виконання зобов'язання не настав. Також, зауважує, що судом першої інстанції не досліджено питання чи був наділений представник відповідача повноваженнями на прийняття товару та підписання товарно-транспортних накладних.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення господарського суду Житомирської області від 31.03.2014 року без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. У відзиві звертає увагу апеляційного суду на те, що відповідач не заперечує факту отримання товару та наявності заборгованості на суму 99903,35 грн.
Представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи №906/283/14 до вирішення Житомирським окружним адміністративним судом справи №806/1649/14 за позовом ТОВ "Вудпак" до виконуючого обов'язки Бердичівського міжрайонного прокурора Ю.С.Козлова про визнання дій протиправними.
Колегія суддів з приводу заявленого клопотання вважає за необхідне зазначити, що стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
При цьому, колегія суддів враховує, що при вирішенні питання про порушення справи за позовною заявою прокурора господарський суд першої інстанції дослідив у чому полягає порушення інтересів держави, та перевірив обґрунтування необхідності їх захисту, а також встановив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Враховуючи викладене, а також те, що представник відповідача доказів поважності причин неявки не подав, судова колегія визнала за можливе розглянути справу за його відсутності.
Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, державне підприємство "Бердичівське лісове господарство" та ТОВ "Вудпак" уклали договори купівлі - продажу необробленої деревини №4 від 18.12.2012 року, №124 від 17.05.2013 року, №136 від 13.06.2013 року, згідно п. 1.1 яких за результатами проведення спеціалізованого аукціону із продажу ресурсів необробленої деревини заготівлі І, ІІ, ІІІ кварталів 2013 року, які відбулися 06.12.2012 року, 16.05.2013 року, 03.06.2013 року продавець зобов'язався передати у власність на умовах франко-склад продавця лісопродукцію, а покупець зобов'язався прийняти товар і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені у цих договорах (а.с. 25-27, 30-32, 35-36).
У розділі 4 сторони погодили ціну та загальну суму договорів.
Відповідно до п. 5.4 договорів комплект товаросупровідних документів становлять: товаротранспортна накладна; рахунок-фактура; податкова накладна; специфікація.
За приписами п. 6.2 договорів не пізніше ніж за 3 доби до передачі товару продавець повідомляє покупця про дату та місце поставки.
Датою передачі товару продавцем та прийом його покупцем, тобто датою поставки, вважається дата товарно-транспортної накладної (п. 6.3 договорів).
Згідно із п. 12.1, п. 12.2 кожен із договорів вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання сторонами та скріплення їх печатками сторін.
Вказані договори підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками.
Додатком №1 до договору №4 від 18.12.2012 року сторони узгодили графік поставки необробленої деревини.
Крім того, відповідно до додаткових угод №1 від 26.02.2013 року та №2 від 27.02.2013 року до договору № 4 від 18.12.2012 року, №2 від 01.10.2013 року до договору №136 від 13.06.2013 року, № 1 від 17.05.2013 року до договору №124 від 17.05.2013 року збільшено кількість продукції (а.с.29, 34, 39, 40).
Як беззаперечно встановлено місцевим господарським судом, на виконання договорів протягом грудня 2012 року - грудня 2013 року ДП "Бердичівський лісгосп" відпустило лісопродукцію ТОВ "Вудпак" на загальну суму 384544,35 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними та відповідними специфікаціями.
При цьому, вказані товарно-транспортні накладні, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідають вимогам ст. 9 названого Закону та складені у відповідності до п. 2.4 Положення про документарне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р., а тому є належними доказами проведення господарської операції з купівлі-продажу товару.
Порядок та строк оплати товару визначений сторонами в п. 7.1 договорів, за яким платіж (передоплата 100% вартості) здійснюється шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок продавця за кожну партію товару, згідно виставленого рахунку-фактури протягом 5 календарних днів з дати пред'явлення рахунку до сплати.
Однак, колегією суддів встановлено, що відповідачем попередня оплата вартості товару здійснена не була.
Натомість, позивач в свою чергу виконав зобов'язання щодо поставки товару відповідачу.
Апелянт посилається на те, що оскільки рахунки-фактури позивачем йому не виставлялись, строк виконання покупцем зобов'язання з оплати вартості поставленого товару не настав.
Колегія суддів відхиляє вказані доводи апелянта про наявність підстав для звільнення його від обов'язку з оплати отриманого товару, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За приписами ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У той же час, згідно ч. 1 ст. 538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.
Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок (ч. 4 ст. 538 Цивільного кодексу України).
Таким чином, враховуючи те, що позивач відпустив товар відповідачу, тобто виконав свій обов'язок незважаючи на відсутність 100% попередньої оплати вартості товару, останній, незалежно від невиставлених йому на оплату рахунків-фактур, такий товар беззаперечно прийняв, за приписами ч. 4 ст. 538 ЦК України у ТОВ "Вудпак" виник обов'язок по оплаті вартості отриманого товару.
Проте, як вбачається із наявних у матеріалах справи платіжних доручень, розрахунок за отриманий товар відповідач здійснив частково, внаслідок чого його борг становить 99903,35грн., що також підтверджується підписаним сторонами та скріпленим печатками актом звірки розрахунків.
Апеляційний суд також бере до уваги, що відповідач підстав та предмету позову не оспорив, доказів сплати боргу не надав.
За таких обставин, вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно врахував положення ст.193 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526 ЦК України щодо законодавчого визначення поняття зобов'язання, його порушення відповідачем, недопустимості односторонньої відмови від виконання зобов'язання.
Враховуючи, що ТОВ "Вудпак" неправомірно ухиляється від виконання зобов'язань за договором. проаналізувавши обставини справи та вимоги чинного законодавства, апеляційний суд погоджується з висновком господарського суду Житомирської області про стягнення із відповідача 99903,35 грн. заборгованості.
Колегія суддів вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.
Відтак, місцевий господарський суд повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,
1. Рішення господарського суду Житомирської області від 31.03.2014 р. у справі №906/283/14 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вудпак" - без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
3. Справу №906/283/14 повернути до господарського суду Житомирської області.
Головуючий суддя Мельник О.В.
Суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Грязнов В.В.