Справа № 750/3802/14
Провадження № 2-а/750/282/14
20 травня 2014 року м. Чернігів
Деснянський районний суд міста Чернігова
у складі: головуючого-судді Литвиненко І. В.,
за участю секретаря Кравченко І. В.,
за участю позивача,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області про визнання дій незаконними та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, -
16.04.2014 року позивач звернувся з адміністративним позовом до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області про визнання дій незаконними та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження 24.12.2013 року. Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що 24.12.2013 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області Ващенко А. В. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, яку вона отримала 16.01.2014 року. Посилається, що в постанові про закінчення виконавчого провадження зазначено: неможливо виконати рішення суду без участі боржника. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження».
Позивач в судовому засідання позовні вимоги підтримали та просила їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явилися, надав суду письмові заперечення. Відповідно до ст. 128 КАС України суд розглядає справу за його відсутності.
Заслухавши пояснення позивача , дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 27.07.2011 року Деснянським районним судовм м. Чернігова було видано виконавчий лист по справ № 2-а/2506/13797/11 про зобов'язання управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1, як інваліду війни 1 групи, перерахунок разової грошової допомоги до дня 5-го травня за 2011 рік із розрахунку 10 мінімальних пенсій за віком, відповідно до ст.. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» та забезпечити відповідні виплати, з урахуванням виплаченої сумі разової грошової допомоги. Вказаний виконавчий лист перебував на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області. В ході виконання вказаного виконавчого листа на боржника накладено штраф за невиконання рішення суду 14.09.2011 року. Боржник повідомляв про неможливість виконати рішення суду, у зв'язку із відсутністю коштів. 24.12.2013 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області Ващенко А. В. на підставі п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» винесена постанова про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-а/2506/13797/11 виданого 27.07.2011 року Деснянським районним судом м. Чернігова. (а.с.6).
Згідно змісту вказаної постанови встановлено, що постанову Деснянського районного суду м. Чернігова, на підставі якої було видано виконавчий лист № 2-а/2506/13797/11 виданого 27.07.2011 року неможливо виконати без участі боржника, у постанові вказано, що рішення суду виконано частково - проведено перерахунок необхідної виплати (а.с. 6).
В силу ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною 2 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Згідно п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 75 цього Закону.
Згідно ч. 3 ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження" у разі, якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до ст. 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суду не надано доказів, що під час примусового виконання вказаного виконавчого листа були повністю виконані вимоги ч. 3 ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження".
Крім того, згідно з ст. 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом від 17 липня 1997 року, держави, які ратифікували Конвенцію, взяли на себе зобов'язання виконувати остаточні рішення Європейського суду з прав людини в будь-яких справах, у яких вони є сторонами. Рішення Європейського суду з прав людини є обов'язковими для виконання на території України. Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. ст. 2, 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У справах «Жовнер проти України», «Кечко проти України», «Васильев проти України», «Войтенко проти України», Європейський суд з прав людини наголошував, що державний орган влади не має права посилатися на відсутність бюджетних асигнувань на виправдання неспроможності виконати судове рішення про повернення боргу.
З огляду на вищенаведене, вбачається, що відсутність бюджетних коштів не може бути підставою для невиконання судового рішення, яке набрало законної сили, і повернення виконавчого листа.
Суд вважає, що при винесенні постанови головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області Ващенко А. В. про закінчення виконавчого провадження від 24.12.2013 року не було дотримано вимоги п. 11 ч. 1 ст. 49, ч.3 ст.75 Закону України "Про виконавче провадження", а оскільки фактично дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області Ващенко А. В. виявились у винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження, то суд вважає за можливе на підставі ч. 2 ст. 11 КАС України визнати постанову незаконною. Позивач отримала постанову про закінчення виконавчого провадження від 16.01.2014 року, як вбачається із ухвали Деснянського районного суду м. Чернігова від 09.04.2014 року, вона звернулась до суду із скаргою на дії державного виконавця та оскаржувала винесену ним постанову про закінчення виконавчого провадження. Зазначеною ухвалою закрите провадження у вказаній справі, у зв'язку із тим, що справа щодо оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження повинна розглядатись у порядку адміністративного судочинства, вказану ухвалу ОСОБА_1 одержала 15.04.2014 року, а до суду із зазначеним позовом звернулась 16.04.2014 року, а отже , суд приходить до висновку, що строк звернення із адміністративним позовом пропущений з поважних причин та для залишення його без розгляду у суду немає підстав.
Керуючись ст.ст. 1, 87-99, 158-163, 181 КАС України, ст. 124 Конституції України, Законом України "Про виконавче провадження", суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області про визнання дій незаконними та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження - задовольнити частково.
Визнати незаконною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області Ващенко А. В. про закінчення виконавчого провадження № 28250422 від 24 грудня 2013 року.
Постанову може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя