Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"21" травня 2014 р.Справа № 922/1554/14
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шарко Л.В.
при секретарі судового засідання Воронько В.В.
розглянувши справу
за позовом ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", м. Київ
до КП "Харківські теплові мережі", м. Харків
про стягнення 263404,15грн.
за участю представників сторін:
позивача - Нестерчук А.П., довіреність №39/10 від 30.12.13 р.,
відповідача - Ващенко Т.Д., довіреність №38-4055/391 від 27.10.10 р.,
ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" звернулась до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з КП "Харківські теплові мережі" 263404,15 грн., з яких 160357,97 грн. 3% річних та 103046,18 грн. інфляційних втрат. Судові витрати просить суд покласти на відповідача. Позовні вимоги обгрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки природного газу № 06/11-1203, який було укладено сторонами 30.08.11р., та рішення господарського суду Харківської області від 01.10.2013р. у справі № 922/3777/13, яким стягнуто з відповідача основний борг, пеню, 3% річних та інфляційні за неналежне виконання умов вказаного договору.
12.05.2014р. за вх. № 15264 через канцелярію суду позивач надав документи для долучення до матеріалів справи, які долучено судом до матеріалів справи.
В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлений позов.
Представник відповідача в судовому засіданні та у відзиві на позов (вх. № 16752/14) вказує на те, що рішення по справі № 922/3777/13 від 01.10.2013р. не виконано, наявність заборгованості перед позивачем пояснює важким фінансовим становищем підприємства.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
30.08.2011р. між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (постачальник/позивач) та КП "Харківські теплові мережі" (покупець/відповідач) був укладений договір поставки природного газу № 06/11-1203, відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити відповідачу протягом серпня-вересня 2011р. природний газ, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити природний газ на умовах даного договору.
Позивач свої зобов'язання виконав в повному обсязі, проте відповідачем в порушення умов договору не було здійснено проплату за отриману теплову енергію в розмірі 8781973,92 грн., у зв'язку з чим позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
Рішенням господарського суду Харківської області від 01.10.2013р. по справі № 922/3777/13 було задоволено вимоги ДК „Газ України" НАК „Нафтогаз України" та присуджено до стягнення з КП "ХТМ" на користь позивача 8781973,92 грн. основного боргу, 339182,62 грн. пені, 518374,98 грн. 3% річних, 32154,73 грн. інфляційних та 66488,28 грн. витрат по сплаті судового збору.
Рішення господарського суду Харківської області від 01.10.2013р. по справі № 922/3777/13 набрало законної сили 18.10.2013р. і відповідно до ст. 35 ГПК України встановлені ним факти не потребують доказування.
Однак, це рішення до цього часу є невиконаним. Такі дії відповідача на думку позивача свідчать про порушення його прав та законних інтересів, що і стало підставою для нарахування інфляційних втрат та 3% річних.
Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи, суд виходить із наступного.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності із ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт господарювання (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язків.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків ( Інформаційний лист ВГСУ від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012).
Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.
Відповідно до п. 7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" у разі коли судовим рішенням з боржника стягнуто суму неустойки (штрафу, пені), то правова природа відповідної заборгованості саме як неустойки у зв'язку з прийняттям такого рішення залишається незмінною, і тому на неї в силу припису частини другої статті 550 ЦК України проценти не нараховуються, інфляційні ж нарахування та нарахування трьох процентів річних на цю заборгованість можуть здійснюватися на загальних підставах відповідно до частини другої статті 625 названого Кодексу з дня, наступного за днем набрання законної сили відповідним судовим рішенням.
Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про правомірність нарахування позивачем 3% річних в розмірі 160357,97грн. та інфляційних втрат в розмірі 103046,18грн., а тому задовольняє позовні вимоги в повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати в розмірі 5268,08грн. покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 525, 598, 599, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України; ст.ст. 173, 174, 179 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 12, 35, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Доброхотова, 11; код ЄДРПОУ 31557119) на користь Дочірньої компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1; код ЄДРПОУ 31301827; в тому числі р.№ 2600167055003 в ПАТ Банк "Київська Русь", МФО 319092) 160357,97 грн. 3% річних, 103046,18 грн. інфляційних втрат та 5268,09 грн. витрат по сплаті судового збору.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Повне рішення складено 23.05.2014 р.
Суддя Л.В. Шарко