ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/4154/14 20.05.14
Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу
за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"
до відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА"
про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 45 581,50 грн.
За участю представників сторін:
від позивача: Лисов О.О. - представник за довіреністю № 3392/18 від 24.12.2013 року;
від відповідача: не з'явився.
встановив:
На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" до відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 45 581,50 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 15.11.2012 року між приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування" та ОСОБА_2 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 168263Га/12х, предметом якого є страхування транспортного засобу марки Nissan, д.н. НОМЕР_1.
04.05.2013 року в Дзержинському районі м. Харкова сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки Nissan, д.н. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 та автомобілем марки Daewoo, д.н. НОМЕР_4, під керуванням ОСОБА_3.
Постановою Дзержинському районі м. Харкова від травня 2013 року визнано ОСОБА_3 винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.
Страхувальник звернувся до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування.
Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 52 від 12.06.2013 року, вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу автомобіля марки Nissan, д.н. НОМЕР_1 становить 49 553,71 грн.
Позивач 12 червня 2013 року склав страховий акт та розрахунок суми страхового відшкодування до нього, згідно з якими сума до виплати становить 46 091,50 грн.
На виконання вимог договору страхування, 13.06.2013 року страховик сплатив страхову вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля у розмірі 46091, 50 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 38513.
Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки Daewoo, д.н. НОМЕР_4, на момент ДТП, застрахована у відкритому акціонерному товаристві «Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА", згідно полісу № АВ/4281039.
Так, до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" у порядку регресу перейшло право на отримання від відповідача компенсації шкоди.
Для досудового врегулювання спору мирним шляхом позивач направив відповідачу заяву про виплату страхового відшкодування на суму 46091,50 грн. вих. № 5536/26цв від 04.10.2013 року та доповнення до заяви вих. № 5907/26цв від 23.10.2013 року.
Вимоги відповідач не виконав, тому позивач звернувся до суду.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.03.2014 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 07.04.2014 року.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 07.04.2014 року розгляд справи відкладено на 12.05.2014 року.
Представник позивача подав клопотання про уточнення розміру позовних вимог.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.05.2014 року розгляд справи відкладено на 20.05.2014 року та продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів.
У судове засідання 19.05.2014 року представник відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 28553661.
Представник позивача підтримав заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до умов якої просить суд стягнути з відповідача суми матеріального збитку в розмірі 49 490,00 грн. та покласти судові витрати в розмірі 1 827,00 грн. на відповідача, просив суд позов задовольнити.
У відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Як вбачається з клопотання позивача про уточнення позовних вимог, відповідно до п. 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26 грудня 2011 року, господарський суд розцінює, як клопотання про збільшення розміру позовних вимог.
Заслухавши представника позивача та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, з урахуванням клопотання про збільшення розміру позовних вимог.
15.11.2012 року між приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування" та ОСОБА_2 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 168263Га/12х, предметом якого є страхування транспортного засобу марки Nissan, д.н. НОМЕР_1.
Згідно з ч.1 статті 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
З відомостей № 9195221 про дорожньо-транспортну пригоду та довідки ВДАІ вбачається, що 04.05.2013 року в Дзержинському районі м. Харкова сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки Nissan, д.н. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 та автомобілем марки Daewoo, д.н. НОМЕР_4, під керуванням ОСОБА_3.
Постановою Дзержинському районі м. Харкова № 638/6922/13-П від травня 2013 року визнано ОСОБА_3 винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.
10.06.2013 року страхувальник звернувся до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування.
Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 52 від 12.06.2013 року, вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу автомобіля марки Nissan, д.н. НОМЕР_1 становить 49 553,71 грн.
Позивач 12 червня 2013 року склав страховий акт та розрахунок суми страхового відшкодування до нього, згідно з якими сума до виплати становить 46 091,50 грн.
На виконання вимог договору страхування, 13.06.2013 року страховик сплатив страхову вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля у розмірі 46091,50 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 38513.
На підставі рахунку-фактури № ТЦ-0000897 від 03.07.2013 року, страхового акту № 1.001.13.05583/VESKO26847 від 30.07.2013 року та розрахунку до нього позивач здійснив доплату суми страхового відшкодування в розмірі 13 016,71 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 48528 від 31 липня 2013 року.
Згідно статті 20 Закону України «Про страхування», страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Відповідно до ч.1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Пункт 38.1.1. статті 38 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.
Транспортний засіб марки марки Daewoo, д.н. НОМЕР_4, яким скоєно ДТП, що спричинило нанесення шкоди автомобілю марки Nissan, д.н. НОМЕР_1, застраховано у відкритому акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальність власників наземних транспортних засобів № АВ/4281039, розмір франшизи - 0,00 грн., ліміт відповідальності на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну становить 50 000,00 грн.
До приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" у порядку регресу перейшло право на отримання від відповідача компенсації шкоди в розмірі 50 000,00 грн.
Для досудового врегулювання спору мирним шляхом позивач направив відповідачу заяву про виплату страхового відшкодування на суму 46091,50 грн. вих. № 5536/26цв від 04.10.2013 року, отримана останнім 08.10.2013 року, що підтверджується декларацією служби доставки № 14-0108851 та доповнення до заяви вих. № 5907/26цв від 23.10.2013 року.
Листом вих. № 09-02-07/26064 від 26.111.2013 року відповідач просив направити копію незалежної експертної оцінки.
У листі вих. № 7600/26цв від 11.12.2013 року позивач зазначив, що звіт про оцінку є попереднім оціночним документом та не передбачає кінцеву суму, що витрачена відновлення транспортного засобу, а також за умовами договору добровільного страхування не передбачено оцінки збитку.
Вимоги відповідач не виконав.
Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
На підставі ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
У поясненнях вих. № 08-03-12/ від 07.0.42014 року відповідач зазначає, що позивачем не правильно розраховано вартість нормо-годин та пошкоджень автомобіля.
Проте, відкрите акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» не надало будь-яких доказів проведення експертного дослідження, оскільки, відповідачу, одночасно з покладенням визначених вище обов'язків законом надано досить суттєвий перелік прав, у тому числі і право з'ясування обставин страхового випадку та визначення розміру завданих збитків власним розслідуванням. Зазначеним правом відповідач не скористався та не надав суду взагалі жодного доказу здійснення ним будь-якої дії.
Відповідно до абзацу 2 пункту 36.2 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", обов'язок проведення дослідження експерта чи аварійного комісара покладено саме на відповідача, а до позивача від потерпілої особи перейшло лише право (а не обов'язок) на проведення відповідних досліджень.
Статтею 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Отже, законодавчо встановлена вимога проведення оцінки майна (визначення розміру шкоди) зумовлена тим фактом, що лише фахівець з відповідною кваліфікацією, на підставі отриманого в установленому законодавством України порядку свідоцтва, з необхідним рівнем освіти, на підставі розроблених законодавчих стандартів, нормативів та з використанням спеціальних знань, рекомендацій - в праві визначати характер, обсяг пошкоджень та необхідні дії по їх усуненню, надати відповідь стосовно розміру заподіяної шкоди, визначати наявність причинно-наслідкового зв'язку між ДТП та його наслідками.
Крім того, висновок експертного автотоварознавчого дослідження № 52 від 12.06.2013 року складений оцінювачем ОСОБА_4, який має свідоцтво № НОМЕР_5, видане ФДМУ, сертифікат № НОМЕР_6 суб'єкта оціночної діяльності від 15.10.2010 року та свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів ФДМУ № НОМЕР_7 від 29 березня 2004 року, тобто, незацікавленою особою. У зв'язку з вищезазначеним, суд вважає заперечення відповідача необґрунтованими.
Згідно ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Згідно абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.
Згідно п. 9.1. ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
Відповідно п. 9.2. ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 000,00 гривень на одного потерпілого.
Відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/4281039, франшиза становить 0,00 грн., ліміт відповідальності на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну становить 50 000,00 грн.
Враховуючи те, що позивач просив стягнути суму матеріального збитку в розмірі 49 490, 00 грн., тому суд задовольняє позовні вимоги в такому ж розмірі.
Оскільки, відповідач не довів факт того, що шкоду транспортному засобу марки Nissan, д.н. НОМЕР_1, було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля, тому позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно до ч. 5 статті 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 17-а, код ЄДРПОУ 00034186) на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 20474912) шкоду в порядку регресу в розмірі 49 490 (сорок дев'ять тисяч чотириста дев'яносто) грн. 00 коп., судовий збір в розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя С.М.Мудрий