20 травня 2014 р. Справа №818/5137/13-a
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Гелета С.М.
за участю секретаря судового засідання - Кліщенко В.О.,
представника позивача Петрищев О.О.,
представника відповідача Сороколіт І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" до Сумської митниці про скасування рішення, стягнення коштів,-
Позивач, публічне акціонерне товариство "Сумихімпром" (далі - ПАТ "Сумихімпром"), звернувся до суду з адміністративним позовом до Сумської митниці Державної митної служби України (далі - відповідач, Сумська митниця), в якому просив визнати протиправним та скасування рішення від 25.01.2013 року № 805130000/2013/000011/1 про коригування митної вартості товарів та стягнути суму надмірно сплаченого податку на додану вартість в розмірі 87139,22 грн.
Свої вимоги мотивує тим, що між ПАТ "Сумихімпром" (покупець) та ЗАТ "Білоруська калійна компанія" (продавець) укладено контракт від 03.01.2013 року № 2013-0004 на постачання хлористого калію. В січні 2013 року покупцю було доставлено 2000000 кг хлористого калію. З метою митного оформлення вказаного товару позивачем було подано митну декларацію від 21.01.2013 року № 805130000/2013/000531. Митна вартість вказаного товару була визначена позивачем відповідно до ст. 57 Митного кодексу України, за ціною договору щодо товару, який імпортується (305 євро за 1 метричну тону). 05.12.2012 року відповідачем прийнято рішення № 805130000/2013/000011/1 про коригування митної вартості товару на рівні 539,9 євро за 1 метричну тону другорядним методом - за ціною договору щодо ідентичних товарів. Із прийнятим рішенням позивач не погоджується та просить його скасувати, оскільки сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті і визначена позивачем складає 1313424,18 грн., а сума податку на додану вартість встановлена згідно рішення митного органу - 1400563,18 грн., тобто на 87139,00 грн. більше. Відповідач вказав на недостатність документів для такого визначення митної вартості товарів за основним методом, що позивач вважає незаконним, оскільки документи перелічені відповідачем надаються декларантом лише у випадку визначеному ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, а саме: у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті (декларація митної вартості, контракт, рахунок-фактури, банківські платіжні документи, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, транспортні документи) містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Жодних розбіжностей, ознак підробки або відсутності обов'язкових відомостей в даних до митного оформлення документах відповідачем не встановлено, а тому позивач вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів від 25.01.2013 року № 805130000/2013/000011/1 є необґрунтованим та підлягає скасуванню.
Відповідач проти позовних вимог заперечував, в письмовому відзиві, поданому до суду зазначив, що під час митного оформлення задекларованих товарів було встановлено, що поставка товару здійснювалася за зовнішньоекономічним контрактом купівлі-продажу від 03.01.2013 року № 2013-0004, укладеним позивачем із білоруською фірмою ЗАТ "Білоруська калійна компанія". Згідно з п. 10 (ж) вказаного контракту покупець здійснює попередню оплату в розмірі 100% вартості партії товару на підставі рахунка продавця не пізніше ніж через 5 днів з дати відвантаження товару. Відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є в тому числі, якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Так на момент пред'явлення імпортованого товару до Сумської митниці рахунок мав бути сплаченим, однак на момент подачі відповідної митної декларації будь-яких платіжних документів декларантом не пред'явлено, що підтверджується відсутністю реквізитів такого документу у графі 44 такої митної декларації. Крім того, наданих позивачем документів виявилось недостатньо для визнання заявленої позивачем митної вартості, вони містили розбіжності, тому митний орган законно та обґрунтовано прийняв рішення про коригування митної вартості. Підстави для його скасування відсутні.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечувала, просила суд відмовити в їх задоволенні.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи із наступного.
Судом встановлено, що між ПАТ "Сумихімпром" та ЗАТ "Білоруська калійна компанія" укладено зовнішньоекономічний контракт від 03.01.2013 року № 2013-0004, відповідно до якого продавець зобов'язується поставити калій хлористий на умовах поставки DAF кордон Білорусь/України за ціною 305 євро за одну метричну тону (а.с.7-14 т. 1).
Для здійснення митного оформлення товару по вказаному контракту, позивачем було подано митну декларацію від 21.01.2013 року № 805130000/2013/000531 (а.с.79-81 т. 1), до якої було додано наступні документи: рахунки-фактури на оплату калію хлористого від 09.01.2013 року № 1-15, від 12.01.2013 року № 49-63, платіжні доручення в іноземній валюті № 16 від 15.01.2013 року, № 24 від 18.01.2013 року, залізничні накладні від 09.01.2013 року та від 12.01.2013 року.
За результатами розгляду наданих для митного оформлення товару документів, посадовою особою Сумської митниці було запропоновано декларанту подати документи, що підтверджують митну вартість товарів, а саме: договір із третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається, рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором, рахунки про оплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору, виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, висновки про якість та вартість характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари
Згідно ч. 2 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Митна вартість пред'явлених до митного оформлення товарів (калій хлористий дрібний рожевий (ГОСТ 4568-95) сорт І, вагою 2000000 кг була визначена декларантом за основним методом (за ціною договору (контракту)) і становила загальну суму 6496422,53 грн. (при курсі євро 10.649873).
Під час митного оформлення вказаних товарів інспектор митної служби дійшов висновку, що документи, надані для митного оформлення, не містили усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, у зв'язку з чим у Сумської митниці виникли сумніви щодо правильності визначення митної вартості товарів та достовірності відомостей, необхідних для її підтвердження.
21.01.2013 року інспектором митниці у письмовому вигляді на зворотній сторінці декларації митної вартості № 805130000/2013/000531 витребувано додаткові документи: 1) договір із третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; 3) рахунки про оплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору; 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 6) висновки про якість та вартість характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.
На виконання вимоги щодо надання додаткових документів (зазначеній на зворотному аркуші декларації митної вартості № 805130000/2013/000531) декларантом позивача 24.01.2013 року додатково надано: копію рахунку № 1 від 09.01.2013 року, лист ДП "Укрпромзовнішекспертиза" від 15.01.2013 року № 127, платіжні доручення від 15.01.2013 року № 16 та від 18.01.2013 року № 24, лист ЗАТ "Білоруська калійна компанія" від 02.11.2012 року № 04/4098 та копію Указу Президента Республіки Білорусь від 25.08.2005 року № 398.
В зв'язку з ненаданням декларантом всіх запитуваних документів, відповідачем 25.01.2013 року було прийнято рішення № 805130000/2013/000011/1 (а.с.98-99 т. 1) про коригування митної вартості товарів на рівні 539,9 євро за 1 тону метричну, другорядним методом - за ціною договору щодо ідентичних товарів та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 25.01.2013 року № 805130000/2013/00013 (а.с.100-103 т. 1).
Приводом для висновку про те, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються стала відсутність певної інформації та розбіжності щодо вартості імпортованого позивачем товару, а саме: до митного оформлення разом із митною декларацією позивачем подані експортні митні декларації серії А № 06602/120113/0000170 від 12.01.2013 року, серії А № 06602/090113/0000115 від 09.01.2013 року та серії А № 06602/090113/0000132 від 09.01.2013 року. Загальна вартість товару за цими деклараціями складає 608879,98 євро, в той час як в графі 22 "Валюта та загальна сума за рахунком" митної декларації № 805130000/2013/000531 від 21.01.2013 року зазначена сума 610000,00 євро.
Відносини, з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів, регулюються положеннями Митного кодексу України, а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.
Відповідно до ст. 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
В силу приписів ст. 318 МК України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Відповідно до ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).
Статтями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Частинами 4 та 5 ст. 58 МК України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно із ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 МК України).
Відповідно до ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Статтею 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
В силу ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. З аналізу ч. 1 та 2 ст. 53 МК України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Частиною 3 ст. 53 МК України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Зокрема, ст. 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
Згідно з ч. 4 та 5 ст. 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Аналіз положень ч.3 ст. 53, ч.1, 2 та 5 ст. 54, ст. 58 МК України надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.
Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині другій статті 53 Митного кодексу України.
Крім того, п. 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.
Згідно з ч.3 ст. 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Твердження відповідача на невідповідність інвойсів (рахунків - фактур) платіжному дорученню, як на підставу для запиту додаткових документів не приймається судом з огляду на наступне.
При митному оформленні товару ПАТ "Сумихімпром" були надані копії рахунків - фактур № 1-15 від 09.01.2013 року та № 49-63 від 12.01.2013 року, що відповідає графі 70 "Призначення платежу" платіжних доручень від 18.01.2013 року № 24 та від 15.01.2013 року № 16. Зазначене підтверджується даними вказаними в декларації митної вартості від 21.01.2013 року №805130000/2013/000531.
Представник відповідача під час розгляду справи не повідомив суду жодних обставин та не надав доказів на підтвердження того, що позивач в декларації митної вартості зазначив не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснив розрахунок, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості, або що надані митному органу документи містили розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.
Відповідно до листа ДП "Укрпромзовнішекспертиза" щодо проведення аналізу відповідності цінових умов контракту від 03.01.2013 року № 2013-0004 між ПАТ "Сумихімпром" (Україна) та ЗАТ "Белорусская калийная компания" (Білорусь) поточній кон'юнктурі ринку встановлено, що згідно додаткової угоди № 1 від 03.01.2013 року до контракту 03.01.2013 року № 2013-0004 предметом імпорту є дрібний калій хлористий, рожевого кольору (ГОСТ 4568-95) за ціною 305,00 євро/т, на умовах поставки DAF - кордон Білорусь - України, ст. Терехівка - Хоробичи. Згідно аналізу ринку мінеральних добрив та цінової інформації виробників та постачальників відповідної продукції рівень ціни на дрібний калій хлористий, рожевого кольору (ГОСТ 4568-95), а саме 305,00 євро/т, на умовах поставки DAF - кордон Білорусь - України, ст. Терехівка - Хоробичи, що імпортується згідно додаткової угоди № 1 від 03.01.2013 року до контракту від 03.01.2013 року № 2013-0004 відповідає поточній кон'юнктурі ринку. Рівень цін може змінюватися в залежності від якості зазначеного товару, умов оплати, розміру партії, кон'юнктурної ситуації на ринку тощо.
В листі від 02.11.2012року № 05/4098 на запит позивача ЗАТ "Білоруська калійна компанія" повідомила, що свою діяльність це підприємство здійснює на підставі Указу Президента Республіки Беларусь від 25.08.2005 № 398, яким визначено порядок взаємовідносин між ЗАТ "Білоруська калійна компанія" та ВАТ "Беларуськалій" і відповідно до цього Указу ЗАТ "Білоруська калійна компанія" фактично є першим ціноутворювачем при експорті калійний добрив виробництва ВАТ "Беларуськалій". Прейскурантів, каталогів, калькуляцій експортного ціноутворення ВАТ "Беларуськалій" на калійні добрива, що поставляються на експорт, не існує оскільки це підприємство не займається вказаним видом діяльності. Експортна ціна визначається двохстороннім контрактом між ЗАТ "Білоруська калійна компанія" та закордонним покупцем і залежить виключно від умов і обсягу поставки, виду товару і кон'юнктури світового ринку. Зміст договору між ЗАТ "Білоруська калійна компанія" та ВАТ "Беларуськалій" складає комерційну таємницю. Цей лист ЗАТ "Білоруська калійна компанія" надало ПАТ "Сумихімпром" як офіційне повідомлення для взаємодії з українськими митними органами при митному оформленні калійних добрив, що поставляються ЗАТ "Білоруська калійна компанія".
Такі обставини діяльності ЗАТ "Білоруська калійна компанія" та ВАТ "Білоруськалій" повністю підтверджуються Указом Президента Республіки Білорусь № 398 від 25.08.2005 з послідуючими змінами та доповненнями, в пункті 1.1 та пункті 1.2 якого вказуються, що виключне право зовнішньої торгівлі (в частині експорту) мінеральними чи хімічними калійними добривами закріплюється за державою і реалізується ВАТ "Білоруськалій" і ЗАТ "Білоруська калійна компанія", при цьому ВАТ "Білоруськалій" здійснює вивіз калійних добрив за межі республіки Білорусь та їх реалізацію тільки ЗАТ "Білоруська калійна компанія", яке здійснює продажу придбаних калійних добрив за межами республіки. Калійні добрива, що вивозяться за межі Республіки Білорусь, надаються до митного оформлення ВАТ "Білоруськалій".
В зв'язку з цим суд визнає, що позивач об'єктивно не міг надати для митного оформлення Сумській митниці: договір із третіми особами, пов'язаний з договором на поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, тобто позивач не мав можливості виконати вимоги митного органу щодо надання цих документів. Інші документи, що витребовувалися Сумською митницею під час митного оформлення калійних добрив, були похідними від вище перелічених документів.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України 02.04.2014р. було зазначено, що судами при первісному розгляді даної справи не було досліджено питання наявної розбіжності щодо різниці митної вартості товару, визначеної позивачем, та вартості товару, визначеної відправником в експортній декларації, суд зазначає наступне.
Вартість товару, задекларована позивачем в митній декларації від 21.01.2013 року № 805130000/2013/000531 складає 6496422,53 грн. (п. 45). Вага задекларованого товару складає 2000000 кг (п. 38), тобто 2000 метричних тон. При ціні 305 євро за метричну тону, загальна вартість товару за митною декларацією від 21.01.2013 року № 805130000/2013/000531 складає: 610000 євро = 2000 м т х 305 євро за тону. За курсом євро - 10,649873 грн., ціна складає 6496422,53 грн.
Вказана вартість товару підтверджується платіжними дорученнями, дослідженими судом по даній справі. Відмінність митної вартості товару, зазначеної в митній декларації ПАТ "Сумихімпром" та в експортній декларації продавця становить те, що зовнішньоекономічну торгівлю калійними добривами в Республіці Білорусь здійснює ЗАТ "Білоруська калійна компанія", а вивіз калійних добрив здійснює ВАТ "Білоруськалій". Загальна вартість товару, визначена в експортній декларації в розмірі 608879,98 євро не стосується митної вартості товару задекларованої позивачем за ціною контракту, тобто 610000 євро (305 євро за тону), згідно додаткової угоди № 1 до контракту від 03.01.2013 року № 2013-0004.
Враховуючи те, що експортна декларація була складена відправником товару ВАТ "Білоруськалій", а зазначена в графі "22" експортної декларації сума 608879,98 Євро відповідає вартості реалізованого товару ВАТ "Білоруськалій" його контрагенту "ЗАТ "Білоруська калійна компанія", при цьому жодним чином не стосується митної вартості товару задекларованому позивачем за ціною контракту з ЗАТ "Білоруська калійна компанія" в сумі 610000 Євро, що є більшою, порівняно із вищезазначеною.
Таким чином, суд дійшов висновку, що митний орган неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом та прийняв рішення про коригування митної вартості товару. Митний орган при здійсненні митного контролю має діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень.
Враховуючи викладене, митний орган неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, тому позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення від 25.01.2013 року № 805130000/2013/000011/1 про коригування митної вартості товарів визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо стягнення із Державного бюджету України суми надмірно сплаченого податку на додану вартість в розмірі 87139,22 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 301 МК України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 301 МК України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.
Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Повернення сум митних платежів у випадках, передбачених частиною п'ятою цієї статті, здійснюється у тому самому порядку, що і повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів за заявою платника податків за умови, що така заява подається не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів (частини 3, 6 ст. 301 МК України).
Відповідно до п. 43.1 ст. 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
Згідно п. 43.3 ст. 43 ПК України обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми
Відповідно до ч. 2 ст. 45 Бюджетного кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Спільним наказом Міністерства доходів і зборів України, Міністерства фінансів України 30.12.2013 N 882/1188, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 січня 2014 р. за N 146/24923 затверджено Порядок взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань (далі - Порядок № 882/1188).
Пунктом 5 Порядку № 882/1188 передбачено, що повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються органом Міндоходів на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Пунктом 7 вищезазначеного Порядку передбачено, що орган Міндоходів на підставі даних особових рахунків платників готує висновок за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку, два примірники Реєстру висновків за платежами, належними державному бюджету, за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку, та три примірники Реєстру висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку. Контроль за прийняттям/передаванням висновків органи Міндоходів, місцеві фінансові органи, органи Казначейства проводять шляхом проставляння на відповідних примірниках Реєстрів відміток про надходження документів до установи у порядку, визначеному Типовою інструкцією з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року N 1242.
За платежами, належними державному бюджету, орган Міндоходів у строк не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви передає висновки згідно з Реєстром висновків за платежами, належними державному бюджету, для виконання відповідному органу Казначейства.
За платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, орган Міндоходів у строк не пізніше ніж за сім робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви передає висновки згідно з Реєстром висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, для погодження відповідному місцевому фінансовому органу.
Місцевий фінансовий орган у строк не пізніше ніж протягом двох робочих днів здійснює погодження отриманих висновків шляхом засвідчення підписом керівника місцевого фінансового органу, засвідченим печаткою, та повертає їх згідно з Реєстром висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, відповідному органу Міндоходів.
Орган Міндоходів не пізніше наступного робочого дня від дати отримання висновку, погодженого місцевим фінансовим органом, передає його згідно з Реєстром висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, відповідному органу Казначейства
З аналізу вказаних норм вбачається, що обов'язковою умовою для здійснення повернення надмірно сплаченого податку на додану вартість є подання платником податків заяви у довільній формі про таке повернення та відсутність податкового боргу (п.3 Порядку)
З аналізу вказаних норм вбачається, що обов'язковою умовою для здійснення повернення надмірно сплаченого податку на додану вартість є подання платником податків заяви у довільній формі про таке повернення. В матеріалах відсутні докази подання позивачем такої заяви до митного органу.
Враховуючи те, що заява про повернення сум грошового зобов'язання до митного органу позивачем не надавалась, суд вважає позовну вимогу про стягнення з Державного бюджету України на користь ПАТ "Сумихімпром" 87139,22 грн. надмірно сплаченого податку на додану вартість передчасною та такою, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
Адміністративний позов публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" до Сумської митниці про скасування рішення, стягнення коштів - задовольнити частково.
Скасувати рішення Сумської митниці від 25.01.2013 р. №805130000/2013/000011/1.
В задоволенні інших вимог - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня отримання постанови в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження, набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження, закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови складено та підписано 23.05.2014 року.
Суддя С.М. Гелета