Номер провадження: 22-ц/785/55/14
Номер справи місцевого суду: 519/1171/13-ц
Головуючий у першій інстанції Асанова З.І.
Доповідач Громік Р. Д.
16.04.2014 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Громіка Р.Д.
суддів - Драгомерецького М.М., Панасенкова В.О.
при секретарі - Горновій А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Южного міського суду Одеської області від 02 жовтня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання договору найму частини житлового приміщення, виселення та зняття з реєстрації,
встановила:
ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання договору найму частини житлового приміщення, виселення та зняття з реєстрації, мотивуючи свої вимоги тим, що між відповідачем та сестрою позивача - ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, був укладений 02.10.2008 року договір найму житлового приміщення площею 12 кв.м. в квартирі АДРЕСА_1. Після смерті сестри ОСОБА_4 позивач вступила у спадщину та отримала в порядку спадкування у приватну власність квартиру АДРЕСА_1. Оскільки дане житло стало потрібне позивачу для власного проживання та проживання членів її сім'ї, позивач листом від 19.09.2011 року попередила ОСОБА_2 про розірвання з 25.12.2011 року договору найму від 02.10.2008 року, про добровільне виселення його з квартири та добровільне зняття з реєстрації по квартирі. Відповідач в добровільному порядку відмовився виселитися з квартири та знятись з реєстрації.
Позивач просила визнати розірваним договір найму від 02.10.2008 року частини житлового приміщення площею 12 кв.м. в квартирі АДРЕСА_1, укладений між відповідачем та ОСОБА_4, виселити відповідача з вказаної квартири, зобов'язати відповідача знятись з реєстрації та стягнути судовий збір.
В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі.
В судовому засіданні відповідач та його представник позовні вимоги не визнали в повному обсязі, надали заперечення на позов.
Рішенням суду позов був задоволений в повному обсязі.
Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати це рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає у зв'язку з тим, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази згідно ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин, та вірно послався на діюче законодавство.
Згідно ч. 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.
Судом першої інстанції правильно були встановлені наступні обставини.
Після смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 року, позивач є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі рішення Южного міського суду Одеської області від 17.06.2011 року, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав КП "Южненське МБТІ" (а.с.11).
02.10.2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладений договір найму жилого приміщення, а саме кімнати площею 12 кв.м. постійно в квартирі АДРЕСА_1, який зареєстрований в КП "ЖЕУ №3" за №54, що підтверджується договором (а.с.8).
ОСОБА_2 з 17.10.2008 року зареєстрований за вказаною адресою як піднаймач, що підтверджується довідкою КП «ГЖКЦ» №1490 від 28.05.2012 року (а.с.12).
В судовому засіданні сторони підтвердили, що відповідач проживає за вищевказаною адресою, тому дані обставини відповідно до ст.61 ЦПК України не підлягають доказуванню.
Позивач 19.09.2011 року письмово звернулась до ОСОБА_2 з вимогою про розірвання 25.12.2011 року договору найму кімнати площею 12 кв.м. постійно в квартирі АДРЕСА_1 від 02.10.2008 року; звільнення вказаної квартири, зняття з реєстрації за даною адресою та передачі ключів від квартири (а.с.13), яка була ним отримана 04.10.2011 року (а.с.14).
Також позивач 25.06.2013 року направила повідомлення про закінчення строку дїї договору найму 03.10.2013 року, що вона не бажає укладати договір найму на новий строк та пропонує добровільно виселись відповідачу з займаної квартири до закінчення строку дії договору та знятись з реєстрації по даній квартирі.
Згідно ч.3 ст. 825 ЦК України договір найму частини будинку, квартири, кімнати (частини кімнати) може бути розірваний на вимогу наймодавця у разі необхідності використання житла для проживання самого наймодавця та членів його сім'ї. Наймодавець повинен попередити наймача про розірвання договору не пізніше ніж за два місяці.
Відповідно до ст.170 ЖК України при переході права власності на жилий будинок (частину будинку, квартиру), в якому знаходиться здане в найом жиле приміщення, до іншої особи, договір найму зберігає силу до закінчення в ньому строку. Якщо договір найму укладено без зазначення строку, новий власник будинку (квартири) вправі вимагати його розірвання у випадках і в порядку, передбачених ст.168 ЖК України.
Відповідно до ч.3 ст.168 ЖК України договір жилого приміщення, укладений як на визначений, так і на невизначений строк, може бути розірвано на вимогу наймодавця, якщо жиле приміщення, займане наймачем, необхідне для проживання йому та членам його сім'ї. У цьому випадку власник будинку (квартири) повинен попередити наймача про наступне розірвання договору за три місці.
Згідно ст. 826 ЦК України у разі розірвання договору найму житла наймач та інші особи, які проживали у помешканні, підлягають виселенню з житла на підставі рішення суду, без надання їм іншого житла.
Заперечення відповідача, що він проживав з ОСОБА_4 з 2007 року однією сім'єю без реєстрації шлюбу та має право на проживання як колишній член сім'ї без права часткової власності, суд правильно не прийняв до уваги, оскільки померла ОСОБА_4, укладаючи з відповідачем договір найму жилого приміщення, чітко визначила його статус - піднаймач.
За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано враховуючи, що відповідач не є членом сім'ї власника, що відповідач проживає у вказаній квартирі, яка належить позивачу на праві приватної власності, перешкоджає власнику користуватися, володіти розпоряджатися нею, не надає ключі від квартири, власник не має можливості перевірити стан квартири, на вимогу позивача не звільнив квартиру, яка необхідна позивачу для проживання членам його сім'ї, що про розірвання договору найму відповідач попереджений у строк, правильно визнав розірваним вказаний договір та виселив відповідача без надання іншого жилого приміщення з зобов'язанням знятись з реєстрації.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, виконавши всі вимоги цивільно-процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з діючими нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, та дійшов до правильного висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Апелянт не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги.
Твердження апелянта в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, є неспроможними.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.
Тому, на думку колегії суддів, справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.
Керуючись ст. ст. 303-304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 315, 317, 319, 324-325 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, рішення Южного міського суду Одеської області від 02 жовтня 2013 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку до касаційного суду протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді В.О. Панасенков
М.М. Драгомерецький