Справа № 496/4716/13-ц
Провадження № 2-о/496/6/14
12.05.2014 року Біляївський районний суд
Одеської області
в складі: головуючого судді Буран В.М.
при секретарі: Камочкіна А.Ю.
розглянувши у судовому засіданні в м. Біляївка цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа - головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області про встановлення факту постійного проживання на території України,-
Заявниця звернулась до суду та просить ухвалити рішення, згідно якого встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 на території України починаючи з 1980 року по 2013 рік.
Заявниця мотивує свої вимоги тим, що вона у 1967р. поступила у Лиманську середню школу №1 Роздільнянського району, яку закінчила у 1977 році.
Працевлаштована була до 23.10.1981р., але в зв'язку з переводом чоловіка військовослужбовця на нове місце служби.
З листопада 1984 р. по 01.04.1985р . проживала в Мурманській області, але по сімейним обставинам повернулась на територію Роздільнянського району.
З 22.01.1987р. по 15.02.1988р. працювала вихователькою в Лиманській школі інтернат.
Заявниця вказує що починаючи з 1967 по теперішній час постійно проживає на території України, а тому просить встановити факт постійного її проживання на території України з 1980 року по 2013 рік.
Заявниця та її представник в судовому засіданні на задоволенні заяви наполягали з підстав, викладених в заяві.
Представник заінтересованої особи в судове засідання двічі не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, причини його неявки суду невідомі. Клопотань про відкладення слухання справи до суду не надходило.
Заслухавши пояснення заявниці, її представника, та свідків дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Заявник не довела суду що вона весь період з 1980 р. по 2013 рік проживала на території України.
З матеріалів справи вбачається (а.с.13) що заявник виїжджали с території України у Мурманск, Російської федерації, про що свідчить запис у трудовий книжці.
З картки паспортного відділу (а.с.11) також вбачається, що заявниці робили вклеєня фотографії у паспорт у Мурманської області у 1986 році.
Копія свідоцтва про розторгнення шлюбу (а.с.12) від 07 червня 1995 року, також видане у Мурманської області.
Не можуть бути прийняті до уваги для встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 на території України з 1980 року по теперішній час і показання свідків, оскільки на переконання суду вони не підтвердили даний факт, вказуючи що вони знають заявницю приблизно з 2000 року..
За таких обставин, у справі відсутні належні докази, на підставі яких можна було б визнати заявницю особою, яка постійно проживала на території України на законних підставах починаючи з 1980 року по теперішній час .
Таким чином, суд приходить до висновку, що підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 немає.
Керуючись ст.ст. 11, 212, 213-215, 256, 259 ЦПК України, Законом України "Про громадянство України", Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженим Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215 (в редакції Указу Президента України від 27 червня 2006 року № 588/2006), -
В задоволенні заяви ОСОБА_1, заінтересована особа - Головне управління ДМС України в Одеській області, про встановлення факту постійного проживання на території України - відмовити повністю.
На рішення суду може бути подано Апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції.
Суддя Біляївського районного суду
Одеської області Буран В.М.