10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua
Головуючий у 1-й інстанції: Семенюк М.М.
Суддя-доповідач:Хаюк С.М.
іменем України
"14" травня 2014 р. Справа № 806/80/14
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Хаюка С.М.
суддів: Бондарчука І.Ф.
Моніча Б.С.,
при секретарі Степанській А.В. ,
за участю представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Житомирі апеляційну скаргу Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "06" березня 2014 р. у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,
Публічне акціонерне товариство "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 30.09.2013р. №00000932200, яким Публічному акціонерному товариству "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 30400 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 15200 грн.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 06.03.2014 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 30.09.2013р. №00000932200. Присуджено Публічному акціонерному товариству "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" понесені ним судові витрати у розмірі 182,70 грн. з Державного бюджету України, зобов'язавши орган Державної казначейської служби України стягнуто судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання.
Не погоджуючись з даною постановою податкова інспекція звернулась з апеляційною скаргою, в яких просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду та прийняти нову постанову, якою в позові відмовити повністю.
Представник податкової інспекції підтримав апеляційну скаргу.
Представники товариства апеляційну скаргу податкової інспекції не визнали.
Розглянувши справу в межах, визначених ст. 195 КАС України, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що Бердичівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ "БМЗ "Прогрес" з питання достовірності визначення податкового кредиту по фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "ВКФ "Інтерметал" за період з 01.08.2012 року по 31.10.2012 року, результати якої оформлено актом Бердичівською ОДПІ від 09.09.2013 року №503/22-00/00217426 (а.с.14-27). Актом перевірки встановлено, зокрема, порушення п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит за серпень 2012 року на суму ПДВ 30400 грн. В результаті зазначеного порушення підприємством завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за серпень 2012 року (рядок 19) на 30400 грн. та занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (рядок 25) у жовтні 2012 року на 30400 грн. Також, в акті перевірки вказано, що відповідно до п. 201.4, п. 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України ПАТ "БМЗ "Прогрес" не мало підстав відображати в розділі ІІ "Отримані податкові накладні" реєстру виданих та отриманих податкових накладних та у складі податкового кредиту в податковій декларації з ПДВ за серпень 2012 року податкову накладну з реквізитами ТОВ "ВКФ "Інтерметал".
30.09.2013 року Бердичівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0000932200 від 30.09.2013р., яким ПАТ "БМЗ "Прогрес" нараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 30400 грн. та нараховано штрафну санкцію в розмірі 15200 грн. (а.с.13).
Не погодившись з висновками податкового органу щодо визначеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість позивачем до Головного управління Міндоходів у Житомирській області подано скаргу з додатковими документами, що підтверджують товарність операцій. Однак, за результатами розгляду скарги та доданих до неї документів, порушення щодо заниження податкового зобов'язання в сумі 30400 грн. не спростовано, а податкове повідомлення - рішення залишено без змін.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що посилання відповідача на неналежне заповнення податкових накладних (виписана на не підтверджену первинними документами господарську операцію), за умови відсутності доказів, які б підтверджували факт фіктивних взаємовідносин між позивачем і зазначеним вище контрагентом, не спростовує висновку про безпідставність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, адже надані позивачем в підтвердження факту господарських взаємовідносин зі своїм контрагентом податкові накладні, товарно-транспортні накладні, приходний ордер та інші документи, надані до матеріалів справи, дозволяють ідентифікувати зміст та учасників господарської операції. Крім того, взяті відповідачем за основу результати перевірки ТОВ "ВКФ "Інтерметал" не можуть слугувати належним доказом для висновків щодо безтоварності господарської операції між позивачем та його контрагентом, оскільки ймовірні порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків, а відтак й не підтверджують правомірності донарахування позивачу грошових зобов'язань з ПДВ, оскільки ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податків. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість врегульовано Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VІ (далі - ПК України).
Пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України ).
Пунктом 198.2 статті 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Підставою для нарахування податкового кредиту є видана платником податку на вимогу покупця податкова накладна із заповненням всіх обов'язкових реквізитів.
Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Пунктом 201.10 статті 201 розділу V Кодексу передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
При цьому відповідно до пункту 201.4 статті 201 розділу V Кодексу податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця.
Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Водночас, ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
Актом перевірки встановлено, що позивач здійснював фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ "ВКФ "Інтерметал" на підставі договору №06/02 від 06.02.2012р. щодо поставки товарів в кількості та по ціні, зазначених в специфікаціях (а.с. 36-38). Датою поставки вважається дата підписання товарно-транспортних документів, накладних.
Відповідно до специфікації визначено умови оплати, а саме: умови оплати - 50% попередня передоплата, остаточний розрахунок - після повідомлення про готовність товару до відвантаження.
Судом встановлено та не заперечувалось представником відповідача, що позивачем в серпні 2012 року, згідно платіжного доручення №5095 від 18.08.2012р. здійснено попередню оплату за замовлений товар на суму 182 400 грн. (в.ч. ПДВ 30400 грн.) (а.с. 44).
Підставою для висновку податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість в сумі 30400 грн., згідно акту перевірки, стало те, що відповідно до інформаційної системи даних "Податковий блок" на дату проведення даної перевірки по зазначеній операції існує розбіжність між даними ПАТ "БМЗ "Прогрес" та ТОВ "ВКФ "Інтерметал" на суму 30400 грн. Крім того, згідно матеріалів, які отримані від ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, а саме: акту перевірки від 27.02.2013 року № 245/22-710/31251512 за серпень, вересень, жовтень 2012 року встановлено, що ТОВ "ВКФ "Інтерметал" за податковою адресою не знаходиться. За результатами проведеної перевірки зроблено висновок про порушення ТОВ "ВКФ "Інтерметал" ст. 185 ПК України, в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання товару, робіт/послуг з контрагентами постачальниками та контрагентами покупцями.
У зв'язку з цим, податковим органом зроблено висновки, що операції з придбання товарів, відображених у податковій звітності ПАТ "БМЗ "Прогрес" за серпень 2012 року, у ТОВ "ВКФ "Інтерметал" не мали та не могли мати ніякого юридичного змісту та здійснені без мети реального настання правових наслідків, лише з метою заниження об'єкту оподаткування та не сплати податків, в результаті чого у ПАТ "БМЗ "Прогрес" не може виникати право на включення до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 30400 грн.
В той же час із матеріалів справи вбачається, що позивачем відповідачу надані копії первинних документів на підтвердження господарської операції з ТОВ "ВКФ "Інтерметал", зокрема податкова накладна № 4 від 15.08.2012 року на суму 182 400 грн., в т.ч. ПДВ 30400 грн., по договору від 06.02.2012 року № 06/02 (а.с. 45).
Факт включення позивачем суми податку на додану вартість до податкового кредиту в розмірі 30400 грн. підтверджується податковою накладною, виписаною контрагентом позивача - ТОВ ВКФ "Інтерметал", що не заперечується відповідачем, як і те, що ПДВ у вказаній сумі сплачено позивачем в ціні придбаного товару.
Первинні документи надані позивачем відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та підпункту 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704.
Згідно із частиною другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Статтею 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо неможливо - безпосередньо після її закінчення. Підпунктом 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку передбачено, що для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити.
Колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції, дослідивши в судовому засіданні надані сторонами по справі докази, обґрунтовано задовольнив позовні вимоги.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки постанову Житомирським окружним адміністративним судом винесено відповідно до позовних вимог з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права і суд дав правильну оцінку обставинам справи, то колегія суддів апеляційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду першої інстанції у даній справі.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому її потрібно залишити без задоволення, а постанову суду без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "06" березня 2014 р. без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя С.М.Хаюк
судді: І.Ф.Бондарчук
Б.С. Моніч
Повний текст cудового рішення виготовлено 15.05.2014 року
З оригіналом згідно: суддя ________________________________ С.М.Хаюк
- ,