"05" травня 2014 р.Справа № 916/1246/14
За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХОЙЛ"
до відповідача: Військової частини НОМЕР_1
про стягнення 105 865,80 грн.
Суддя Цісельський О.В.
Представники:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: Степанович Д.Г., довіреність №41/6825 від 28.10.2013р.
Панчук С.В., довіреність №41/2201 від 08.04.2014р.
СУТЬ СПОРУ: Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХОЙЛ", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Військової частини НОМЕР_1 - 105 865,80 грн., де 98 940,00 грн. - основний борг, 6 925,80 грн. - штраф.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.04.2014р. позовну заяву (вх.№1245/14) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно №916/1246/14 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.
Клопотання позивача про розгляд справи без участі представника товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХОЙЛ", викладене в телеграмі (від 05.05.2014р. вх.№11545/14), судом задоволено.
Представник позивача в судове засідання, призначене на 01.04.2014р. не з'явився, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення повернуте на адресу суду з відміткою про вручення останньому поштової кореспонденції.
Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Клопотання відповідача про залучення Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та зобов'язання Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області здійснити розрахунково-касову операцію по сплаті боргу, викладені у відзиві на позов, судом задоволенню не підлягають з підстав їх недоведеності.
Представники відповідача заявлені позивачем позовні вимоги визнають частково, з підстав викладених у відзиві на позов (вх.№11302/14 від 30.04.2014р.).
В процесі розгляду справи учасниками процесу були надані додаткові докази, які оглянуті судом та залучені до матеріалів справи.
Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників відповідача, суд встановив:
26 червня 2013р. між товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХОЙЛ" (Постачальник) та Військовою частиною НОМЕР_1 (Замовник) було укладено договір №194-13, згідно умов п.1.1. якого, вбачається, що Постачальник зобов'язується поставити Замовнику дизельне паливо (19.20.2- згідно Державного класифікатора продукції та послуг (ДКПП) ДК016-2010) за заявкою Замовника. Загальний об'єм поставок за цим Договором становить 11 640 літрів, за ціною 8,50 грн. за 1 літр з урахуванням ПДВ. Замовник зобов'язується прийняти продукцію та оплатити її.
Відповідно до п.1.2 Договору сума поставки за цим Договором становить 98 940,00 (дев'яносто вісім тисяч дев'ятсот сорок грн. 00 коп.), в т.ч. ПДВ - 16 490,00 грн.
Із змісту п.3.1., Договору, вбачається, що відвантаження продукції проводиться згідно заявки з боку Замовника на протязі одного дня.
Пунктом 5.3. Договору передбачено, що форма розрахунку за продукцію, що поставляється на протязі 10 робочих діб з дня отримання товару та підписання видаткових накладних Замовником.
У відповідності до п.6.1. Договору в разі прострочки платежу терміном на 10 робочих діб з дня поставки Замовник сплачує штраф в розмірі облікової ставки Національного банку України, з дня надходження бюджетних коштів на рахунку Замовника.
Цей Договір складено у 2-примірниках, що мають однакову юридичну силу та набирають чинності з моменту підписання сторонами. Дата закінчення дії Договору 31 грудня 2013р. (п.8.1. Договору).
На виконання умов договору №194-13 позивачем відповідачу було поставлено дизельне пальне на загальну суму 98 940,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією видаткових накладних а.с.14, що підписана уповноваженими представниками сторін, однак відповідачем вартість отриманого дизельного пального не сплачена, внаслідок чого за ним утворився борг в сумі 98 940,00 грн.
В підтвердження визнання відповідачем суми боргу в розмірі 98 940,00 грн. позивачем подано до матеріалів справи копію акту звірки взаєморозрахунків, який підписано уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками.
З підстав існування заборгованості позивач, 12.11.2013р. звернувся до відповідача з претензією (вих.№688-14/13) відповідно до якої зазначив про необхідність здійснення оплати вартості поставленого дизельного палива та нарахованих до сплати штрафних санкцій.
Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №194-13 в частині оплати вартості отриманого дизельного палива і стало підставою для позивача звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав:
У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Крім того, відповідно до частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.
Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст.656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав. Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.
За положеннями ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар,визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Приписами ст.663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Умовами ст.665 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець відмовився передати річ, визначену індивідуальними ознаками, покупець має право пред'явити продавцеві вимоги відповідно до статті 620 цього Кодексу.
Із змісту ст.693 Цивільного кодексу України вбачається, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.
Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (п.1 ст. 656 Цивільного Кодексу України).
Як вбачається з розрахунку заборгованості приведеного позивачем в позовній заяві та визнаного відповідачем, останнім в порушення вищезазначених приписів чинного законодавства України та договору - зобов'язання щодо оплати вартості отриманого від позивача палива на загальну суму 98 940,00 грн. не виконані, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість, яка позивачем зазначена в розмірі - 98 940,00 грн., у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума заборгованості за отриманий товар, встановлена судом в розмірі 98 940,00 грн.
Досліджуючи розрахунок позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача 7% штрафу в сумі 6 925,80 грн. суд зазначає наступне:
За приписами ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч.2 ст. 233 ГК України якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
За приписами ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право:
1) визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству;
2) виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони;
3) зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання;
4) стягувати у доход Державного бюджету України із сторони, що порушила строки розгляду претензії, штраф у розмірі, встановленому статтею 9 цього Кодексу або у відповідності до законів, що регулюють порядок досудового врегулювання спорів у конкретних правовідносинах;
5) стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону;
6) відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Перевіривши розрахунок позивача 7% штрафу в сумі 6 925,80 грн. судом встановлено його відповідність вимогам чинного законодавства, його розрахунок здійснений позивачем належним чином, але з врахуванням того, що з пояснень представників відповідача, судом встановлено, що господарські правовідносини між позивачем та відповідачем носять взаємовигідний та конструктивний характер, прострочка відповідача по розрахункам з позивачем виникла не з вини відповідача, та оскільки, на думку суду, штраф - це фінансова санкція, спрямована на спонукання сторони, винної у порушенні зобов'язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб безпідставного збагачення, суд вважає за доцільне зменшити розмір штрафу, який слід стягнути з відповідача на користь позивача та встановити його у розмірі 1,00 грн.
Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на вищезазначені матеріали справи та проаналізовані положення чинного законодавства України, суд, вбачає доведеними та обґрунтованими заявлені позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХОЙЛ", у зв'язку з чим стягненню з Військової частини НОМЕР_1 на користь позивача підлягає заборгованість за договором №194-13, встановлена судом в розмірі 98 940,00 грн., 1,00 грн. - штрафу.
Відповідно до приписів ст. 44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме 2 117,33 грн. судового збору.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХОЙЛ" - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРЮОФОП НОМЕР_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХОЙЛ" (03150, Київська обл., м. Київ, вул. Предславинська, буд. 34-Б, код ЄДРЮОФОП 34527663) 98 940 (дев'яносто вісім тисяч дев'ятсот сорок) грн. 00 коп. - основного боргу, 1 (одна) грн. 00 коп. - штрафу, 2 117 (дві тисячі сто сімнадцять) грн. 33 коп. - судового збору.
Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.
Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України
У зв'язку із перебуванням судді ГСОО Цісельського О.В. на лікарняному з 12.05.2014р. по 16.05.2014р. повний текст рішення складено 19.05.2014р.
Суддя Цісельський О.В.