Кіровоградської області
20 травня 2014 рокуСправа № 912/1235/14
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 912/1235/14
за позовом: дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ
до: дочірнього підприємства "Кіровоградтепло" товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії", м. Кіровоград
про стягнення 393099,05 грн.
представники сторін:
від позивача: участі не приймали;
від відповідача: Бершадський С.М., довіреність від 08.01.2014 № 4.
Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ (надалі - ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України") звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовом про стягнення з дочірнього підприємства "Кіровоградтепло" товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії" (надалі - ДП "Кіровоградтепло") 3 % річних в сумі 393099,05 грн., нарахованих на суму основного боргу та суму пені, стягнутих за рішенням суду від 28.02.2012 у справі № 5013/2495/11 з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.
Позов мотивовано неналежним виконанням ДП "Кіровоградтепло" своїх зобов'язань щодо оплати поставленого природного газу за договором №06/10-2552ТЕ-18 від 20.12.2010 (надалі - договір).
Ухвалою господарського суду від 22.04.2014 року позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі.
Позивач участі представника в судовому засіданні не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання.
За змістом направлених на вимогу суду пояснень, позивач просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Відповідач надав відзив на позов, згідно якого позовні вимоги заперечив.
Дослідивши матеріали справи всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд
Між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" та ДП "Кіровоградтепло" 20 грудня 2010 року було укладено договір про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-2552ТЕ-18.
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 28.02.2012 року у справі № 5013/2495/11 за позовом ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" до ДП "Кіровоградтепло" про стягнення 11980413,53 грн. встановлено факт прострочення відповідача у зв'язку з неналежним виконанням умов договору № 06/10-2552ТЕ-18 від 20.12.2010 та стягнуто з останнього 10737809,02 грн. основного боргу, 417476,36 грн. пені, 243720,13 грн. інфляційних втрат (нараховані за період: березень 2011 року - червень 2011 року), 163931,66 грн. 3 % річних (нарахованих за період з 21.03.2011 по 31.10.2011) та 56460,00 грн. судового збору.
Рішення не оскаржено, набрало законної сили 16.03.2012.
З матеріалів, наданих позивачем вбачається, що 23.10.2012 року відповідачем перераховано позивачу 810140,96 грн. з призначенням платежу "погаш. заборг. за прир. газ зг. дог. № 06/10-2552-ТЕ-18 від 20/12/10 ст. 23 ЗУ про ДБУ на 2012 р., дог. вз. № 186/517-ГУ від 26.09.2012, ПДВ 135023,49", а також 27.12.2012 - 9927668,06 грн. із призначенням платежу: "погаш. заборг. за прир. газ спож. 2011р. зг. дог. № 06/10-2552-ТЕ-18 від 20.12.2010 ст. 23 ЗУ "Про ДБУ на 2012 р.", дог. вз. № 567/517з-ГУ від 05.12.2012, ПДВ 1654611,34".
Вказане підтверджується і згідно наданих відповідачем платіжних доручень.
Таким чином, відповідачем сплачено на користь позивача - 10737809,02 грн.
Господарський суд не погоджується з позицією позивача, обгрунтованою ст. 534 ЦК України, стосовно зарахування здійснених відповідачем оплат в рахунок погашення в першу чергу інфляційних, 3% річних та пені.
Так, по-перше: судом враховано призначення платежу, зазначене у платіжних вимогах відповідачем, а саме при сплаті 23.10.2012 - 810140,96 грн. та 27.12.2012 - 9927668,06 грн.;
по-друге: сплата основної заборгованості здійснена на підставі постанови КМУ від 11.06.2012 № 517, у п. 4 якої, зокрема, зазначено, що із суб'єктами господарювання, що здійснюють постачання природного газу, та енергопостачальниками проводяться розрахунки з погашення кредиторської заборгованості за спожиті енергоносії (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій) та на підставі укладених, на виконання вказаної постанови КМ України, договорів про організацію взаєморозрахунків від 26.09.2012 № 186/517ГУ та від 05.12.2012 № 567/517д-ГУ;
по-третє: ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 14.02.2014 у справі № 5013/2495/11 задоволено заяву ДП "Кіровоградтепло" та визнано наказ господарського суду Кіровоградської області від 21.03.2012 у справі №5013/2495/11 про стягнення з дочірнього підприємства "Кіровоградтепло" на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" 10737809 грн. 02 коп. боргу, 243720 грн. 13 коп. інфляційних втрат, 163931 грн. 66 коп. 3 % річних, 417476 грн. 36 коп. пені, 56460 грн. сплаченого судового збору, таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 10737809,02 грн.
Таким чином, відповідачем погашено саме основний борг у розмірі 10737809,02 грн.
Однак, позивач, керуючись статтею 625 ЦК України та пунктом 7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" згідно наданого до позовної заяви розрахунку просить стягнути з відповідача 3% річних, нарахованих на суму основного боргу 10737809,02 грн. за період з 01.11.2011 по 26.12.2012 включно та на суму пені 417476,36 грн. за період з 17.03.2012 по 11.04.2014 в загальній сумі 393099,05 грн. (окремого розрахунку 3% річних нарахованих на суми пені та основного боргу не надано).
Розглядаючи позовні вимоги, господарським судом враховано наступне.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
А згідно статті 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.
Оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, тому кредитор не позбавлений права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах ВСУ від 04.07.2011 № 13/210/10; від 12.09.2011 № 6/433-42/183.
Відповідно до п. 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" у разі коли судовим рішенням з боржника стягнуто суму неустойки (штрафу, пені), то правова природа відповідної заборгованості саме як неустойки у зв'язку з прийняттям такого рішення залишається незмінною, і тому на неї в силу припису частини другої статті 550 ЦК України проценти не нараховуються, інфляційні ж нарахування та нарахування трьох процентів річних на цю заборгованість можуть здійснюватися на загальних підставах відповідно до частини другої статті 625 названого Кодексу з дня, наступного за днем набрання законної сили відповідним судовим рішенням.
Однак, визначаючи правову природу грошового зобов'язання, необхідно, перш за все виходити з правил ч. 1 ст. 509 ЦК України, відповідно до яких зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
В той же час правова природа штрафу зовсім інша, оскільки штраф - це один із видів забезпечення виконання зобов'язання (ст. ст. 546, 549 ЦК України).
За приписами ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Тобто, штраф носить допоміжний (акцесорний) до основного зобов'язання характер.
Судовою палатою у господарських справах Верховного суду України в постанові від 18.02.2014 року у справі № 3-2гс14, прийнятої за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, висловлено наступну правову позицію: "... Таким чином, системний аналіз норм матеріального права дає підстави для висновку, що обов'язок сплатити штраф за невиконання зобов'язання не є зобов'язанням в розумінні положень ч. 1 ст. 509 ЦК України, тому що штраф є одним із видів забезпечення виконання основного зобов'язання, в тому числі й грошового.
Отже, оскільки у справі, що розглядається, рішенням господарського суду Донецької області від 9 листопада 2005 року в справі № 43/302 на користь ДП "Одеська залізниця" було стягнуто штраф, правова природа цього боргу як штрафної санкції з прийняттям рішення не змінилася, штраф у грошове зобов'язання не перетворився, а тому відсутні підстави для застосування до цих правовідносин положень ст. 625 ЦК України".
Відповідно до ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.
Таким чином, враховуючи зазначене вище та висновки, зроблені Верховним Судом України у справі № 3-2гс14 та викладені у постанові від 18.02.2014 року, господарський суд приходить до висновку про правомірність нарахування позивачем 3% річних на суму основного боргу та безпідставність нарахування 3% річних на суму пені.
За розрахунком суду, здійсненого за формулою С х 3 х Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення, розмір 3% річних, нарахованих на суму основного боргу за період з 01.11.2011 по 26.12.2012 включно складає 368112,02 грн., виходячи з наступного розрахунку:
на суму 10737809,02 грн. (сума основного боргу за рішенням суду від 28.02.2012 у справі № 5013/2495/11) за період з 01.11.2011 по 22.10.2012 (357 днів) нараховано 315073,79 грн.;
на суму 9927668,06 грн. (10737809,02 грн. - 810140,96 грн.(оплата 23.10.2012)) за період з 23.10.2012 по 26.12.2012 (65 днів, та 27.12.2012 сплачено 9927668,06 грн.) нараховано 53038,23 грн.
Відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню частково на суму 368112,02 грн. В задоволенні позову в іншій частині, суд відмовляє..
На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 64, 75, 82-85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з дочірнього підприємства "Кіровоградтепло" Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії" (25030, м. Кіровоград, вул. Кутузова, 23/16, ідентифікаційний код 33142568) на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 31301827) 368112,02 грн. 3% річних, а також 7362,24 грн. судового збору.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Засвідчений належним чином примірник рішення направити позивачу за адресою: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка,1.
Повне рішення складено 22.05.2014.
Суддя В.Г. Кабакова