Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"22" квітня 2014 р. Справа № 922/2337/13
вх. № 2337/13
Суддя господарського суду Харківської області Макаренко О.В.
при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.
За участю представників:
стягувача (скаржник) - Деркач Н.В., довіреність № 01-62юр/2952 від 04.04.2013 р.
боржника - не з'явився
ВДВС - Щепелева Г.М., довіреність б/н від 29.01.2014 р.
розглянувши скаргу АК "Харківобленерго" на дії Дзержинського ВДВС ХМУЮ по справі за позовом АК "Харківобленерго", м. Харків
до ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", м. Харків
про стягнення 37 655,83 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 18.07.2013 р. по справі №922/2337/13 позовні вимоги АК "Харківобленерго" задоволено частково. Стягнуто з Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "ДАК "Автомобільні дороги України" на користь Акціонерної компанії „Харківобленерго" 1 718,62 грн. судового збору. У задоволенні позову в частині стягнення 41,26 грн. інфляційних втрат відмовлено. В решті позову провадження у справі припинено.
На виконання рішення суду стягувачеві видано відповідний наказ від 02.08.2013 р.
04.03.2014 року до господарського суду надійшла скарга АК "Харківобленерго" (стягувача) вх.№42 на дії Дзержинського ВДВС ХМУЮ, в якій стягувач просить суд:
1. Визнати недійсною постанову Дзержинського ВДВС ХМУЮ від 09.10.2013 року про закінчення виконавчого провадження №39656203 з примусового виконання наказу господарського суду Харківської області від 02.08.2013 р. по справі №922/2337/13 про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "ДАК "Автомобільні дороги України" на користь Акціонерної компанії „Харківобленерго" 1 718,62 грн. судового збору.
2. Зобов'язати Дзержинський ВДВС ХМУЮ вжити усіх, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів примусового виконання рішення суду.
Відповідно до ст. 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.03.2014 року дану скаргу було прийнято до розгляду в судовому засіданні на 20.03.2014 р.
Представник стягувача у судовому засіданні просить суд визнати недійсною постанову Дзержинського ВДВС ХМУЮ від 09.10.2013 року про закінчення виконавчого провадження №39656203 з примусового виконання наказу господарського суду Харківської області від 02.08.2013 р. по справі №922/2337/13, посилаючись на той факт, що на рахунок стягувача не надійшли грошові кошти, стягнутих за рішенням у даній справі, а також зазначив, що Дзержинський ВДВС ХМУЮ не надіслав на адресу стягувача зазначену постанову. Стягувач вважає, що державний виконавець Дзержинського ВДВС ХМУЮ перед закінченням виконавчого провадження повинен був пересвідчитися у наявності факту зарахування на рахунок стягувача 1 718,62 грн. судового збору. На підставі викладеного стягувач просить суд зобов'язати Дзержинський ВДВС ХМУЮ вжити усіх, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів примусового виконання рішення суду у даній справі. В обґрунтування скарги стягувач посилається на ст. 1 Закону України "Про державну виконавчу службу", статті 6, 11, п. 8 ч. 1 ст. 49, ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження", Закон України від 05.04.2001 р. № 2346 "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та постановою НБУ від 21.01.2004 р. № 22 "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті".
Представник боржника в судове засідання свого повноважного представника не направив, про причини неявки суду не повідомив, відзиву до суду не подав. У минулому судовому засіданні просить суд у задоволенні скарги стягувача на дії Дзержинського ВДВС ХМУЮ відмовити, наполягаючи на тому, що усі дії державного виконавця з примусового виконання рішення суду у даній справі виконано у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження".
Представник Дзержинського ВДВС ХМУЮ просить суд у задоволенні скарги стягувача на дії Дзержинського ВДВС ХМУЮ відмовити, з підстав викладених у відзиві на скаргу (а.с. 132-134). Свої заперечення обґрунтовує наступними обставинами.
05.09.2013 року державним виконавцем було відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення суду у даній справі. У постанові про відкриття виконавчого провадження боржникові було надано 7-ми денний строк для самостійного виконання рішення суду. У зв'язку із ненаданням боржником державному виконавцеві підтвердження самостійного виконання рішення суду державним виконавцем на підставі ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" було розпочато примусове виконання рішення суду у даній справі.
В результаті списання грошових коштів з арештованих рахунків боржника на депозитний рахунок відділу за рішенням суду було стягнуто суму боргу у повному обсязі 1 718,62 грн.
02.10.2013 р. та 10.10.2013 р. державним виконавцем було видано розпорядження про перерахування 1 718,62 грн. на рахунок стягувача. На підставі розпоряджень державного виконавця були виготовлені платіжні доручення №3607 від 03.10.2013 на суму 626,52 грн. та №3700 від 11.10.2013 року на суму 1 092,10 грн., які були передані для перерахування грошових коштів з депозитного рахунку відділу до Управління Державної казначейської служби України у Дзержинському районі м. Харкова. При цьому кошти одержувачу органами держказначейства не перераховано, платіжні доручення до відділу ДВС з відміткою про причини невиконання не повернуто.
09.10.2013 р. державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №39656203 на підставі ст. ст. 49, 50 Закону України "Про виконавче провадження", якою було припинено чинність арешту та скасовано усі інші заходи примусового виконання рішення суду.
Представник ВДВС стверджує, що Дзержинським ВДВС ХМУЮ вжито всіх необхідних заходів, спрямованих на перерахування Управлінням ДКСУ у Дзержинському районі м.Харкова стягнутих з боржника коштів, які перебувають на депозитному рахунку відділу, та вважає, що права стягувача на отримання стягнутих коштів порушено з боку іншої особи - Управління державної казначейської служби України у Дзержинському районі м. Харкова.
Представник ВДВС наполягає на тому, що момент зарахування на депозитний рахунок відділу стягнутої з боржника суми боргу у повному обсязі згідно із рішенням суду є моментом повного фактичного виконання рішення суду. При цьому невинесення постанови про закінчення виконавчого провадження після стягнення суми боргу на депозитний рахунок відділу порушило б права боржника, оскільки законодавець пов'язує із цим фактом такі наслідки завершення виконавчого провадження, як зняття арешту та скасування інших вжитих державним виконавцем заходів примусового виконання рішення суду у відповідності до приписів ч.ч. 1, 2 ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження".
На підставі викладеного представник Дзержинського ВДВС ХМУЮ вважає, що постанова про закінчення виконавчого провадження ВП №39656203 від 09.10.2013 р. винесена з дотриманням норм Закону України "Про виконавче провадження", а також вважає, що Дзержинським ВДВС ХМУЮ під час примусового виконання рішення суду у даній справі було здійснено усі виконавчі дії, встановлені Законом України "Про виконавче провадження".
Розглянувши скаргу стягувача та додані до скарги докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
За приписами ч. 1 ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Як вбачається з матеріалів справи, 19.08.2013 р. стягувач надіслав на адресу Дзержинського ВДВС ХМУЮ заяву № 26е-03/62юр-39849 від 19.08.2013 р. про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду у даній справі (а.с. 120-121).
05.09.2013 р. державним виконавцем Дзержинського ВДВС ХМУЮ Щепелевою Г.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №39656203 з примусового виконання наказу господарського суду Харківської області від 02.08.2013 р. у справі № 922/2337/13 про стягнення з Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "ДАК "Автомобільні дороги України" на користь Акціонерної компанії „Харківобленерго" 1 718,62 грн. судового збору (а.с. 122). У даній постанові боржникові було надано 7-ми денний строк для добровільного виконання рішення суду. Копії постанови було надіслано на адреси стягувача та боржника 05.09.2013 р., про що свідчить супровідний лист від 05.09.2013 р. вих.№17404/1140/4 (а.с. 139).
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
У зв'язку з ненаданням боржником державному виконавцеві підтвердження самостійного виконання рішення суду у даній справі, державним виконавцем після спливу строку для добровільного виконання рішення було розпочато примусове виконання рішення суду у даній справі.
Відповідно до ч.ч. 1, 7 ст. 45 Закону України "Про виконавче провадження" грошові суми, стягнуті з боржника, зараховуються державним виконавцем на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.
В результаті проведених виконавчих дій, на депозитний рахунок відділу за рішенням суду у даній справі було стягнуто 626,52 грн. та 1 092,10 грн., всього: 1 718,62 грн.
Згідно з розпорядженнями державного виконавця від 02.10.2013 року №39482052/4 та від 10.10.2013 року № 39482052/4 (а.с. 142-143, 145) стягнуті кошти у розмірі 1 718,62 грн. підлягали перерахуванню на вказаний у наказі суду рахунок стягувача - №26003010050912 в АТ "Золоті ворота", МФО 351931.
На підставі розпоряджень державного виконавця було складено платіжні доручення №3607 від 03.10.2013 на суму 626,52 грн. та №3700 від 11.10.2013 року на суму 1092,10 грн. (а.с. 144, 146), які було передано для перерахування грошових коштів з депозитного рахунку відділу ДВС до Управління Державної казначейської служби України у Дзержинському районі м. Харкова. При цьому на момент звернення стягувача до суду з даною скаргою грошові кошти стягувачеві не перераховані, платіжні доручення з відміткою органу держказначейства про причини невиконання до відділу ДВС не повернуто.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
На виконання п. 8 ч. 1 ст. 49 та ч.ч. 1, 2 ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем Дзержинського ВДВС ХМУЮ Щепелевою Г.М. було винесено постанову від 09.10.2013 р. про закінчення виконавчого провадження ВП №39656203 з примусового виконання наказу у даній справі, якою було припинено чинність арешту та скасовано усі інші заходи примусового виконання рішення суду (а.с. 148). Дану постанову було надіслано на адресу стягувача та боржника 09.10.2013 р., про що свідчить супровідний лист від 09.10.2013 р. №19189/дв/4 (а.с. 147).
Стягувач у скарзі наполягає на тому, що закінчення виконавчого провадження за п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" можливе тільки після здійснення виплати стягнутих грошових сум стягувачу та отримання коштів стягувачем.
Проаналізувавши доводи стягувача та положення Закону України "Про виконавче провадження", суд дійшов таких висновків.
Стаття 19 Конституції України та Закон України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) зобов'язують державного виконавця діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначених законом, вживати лише тих заходів, які передбачено законом.
Відповідно до ст. 45 Закону України "Про виконавче провадження" грошові суми, стягнуті з боржника, зараховуються державним виконавцем на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби. Стягувачу - юридичній особі стягнуті грошові суми перераховуються державним виконавцем у встановленому порядку на визначені стягувачем належні йому рахунки.
Порядок виплати стягнутих грошових сум передбачено приписами ст. 45 Закону України "Про виконавче провадження" та розділом 12 Інструкції з організації примусового виконання рішень від 02.04.2012 р. № 512/5, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. № 521/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 р. № 489/20802 (далі - Інструкція).
Відповідно до п. 12.11. Інструкції при надходженні коштів на депозитний рахунок органу ДВС особа, відповідальна за ведення книги, повинна не пізніше наступного робочого дня повідомити начальника органу ДВС, від якого боржника чи стягувача надійшли кошти і в якій сумі. Начальник органу ДВС на виписці з рахунку Державної казначейської служби України або банку ставить напис "ознайомлений", підпис та дату ознайомлення.
Після цього не пізніше наступного робочого дня особа, відповідальна за ведення книги, повідомляє державного виконавця про надходження депозитних сум. Державний виконавець на виписці Державної казначейської служби України або банку поряд із сумою, що надійшла на рахунок, ставить дату та підпис.
Згідно п. 12.18. Інструкції при перерахуванні коштів, які належать стягувачу - юридичній особі, списання коштів з відповідних рахунків органу ДВС здійснюється на підставі платіжних доручень.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції є юридичними особами, мають відповідні рахунки в органах Державного казначейства України для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам у національній валюті.
03 січня 2013 року між Дзержинським ВДВС ХМУЮ та Управлінням Державної казначейської служби України в Дзержинському районі м. Харкова було укладено Договір про здійснення розрахунково-касового обслуговування (а.с. 149-151), за умовами якого орган Казначейства відкриває клієнту депозитний рахунок та здійснює його розрахунково-касове обслуговування відповідно до вимог законодавства України та умов цього Договору (розділ 1 Договору від 03.01.2013 року).
Відповідно до п. 2.3.2. зазначеного Договору орган Казначейства зобов'язується своєчасно здійснювати розрахунково-касові операції за дорученням Клієнта (органу ДВС).
Таким чином Закон України "Про виконавче провадження" встановлює обов'язок державного виконавця стягнути з боржника присуджені стягувачеві кошти, зарахувати їх на депозитний рахунок відділу ДВС та перерахувати їх одержувачу, склавши та надавши до органу державного казначейства відповідні платіжні доручення. Разом з тим закон не містить жодної норми, яка б вимагала від державного виконавця перевіряти або контролювати фактичне отримання стягувачем присуджених та стягнутих на його користь коштів. Державний виконавець здійснює примусове виконання рішення суду, але не може перебирати на себе функції та повноваження органу державного казначейства.
Вищевикладені обставини та норми закону дозволяють дійти висновку про те, що законодавець не пов'язує момент закінчення виконавчого провадження з моментом фактичного отримання грошових коштів стягувачем. При цьому невинесення постанови про закінчення виконавчого провадження після стягнення суми боргу з боржника та зарахування коштів на депозитний рахунок відділу може призвести до порушення прав боржника, оскільки законодавець пов'язує із завершенням виконавчого провадження такі заходи, як зняття арешту та скасування інших вжитих державним виконавцем заходів примусового виконання рішення суду (ч.ч. 1-2 ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження").
Логічним підтвердженням даної позиції є положення ст. 45 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до яких якщо стягнуті з боржника грошові суми не витребувані стягувачем протягом одного року з дня їх зарахування на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, ці суми зараховуються до Державного бюджету України в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.
За таких обставин суд не вбачає в діях державного виконавця порушень Закону України "Про виконавче провадження".
В силу ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на вищевикладені обставини та норми закону, суд дійшов висновку про те, що постанова Дзержинського ВДВС ХМУЮ про закінчення виконавчого провадження ВП №39656203 від 09.10.2013 року винесена з дотриманням норм Закону України "Про виконавче провадження", тому підстави для визнання її недійсною відсутні.
Таким чином суд вважає, що вимоги стягувача, викладені у скарзі, є неправомірними, необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 19, 124 Конституції України, Законом України "Про виконавче провадження", статтями 33, 34, 43, 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні скарги АК "Харківобленерго" на дії Дзержинського ВДВС ХМУЮ відмовити.
Суддя Макаренко О.В.