26 грудня 2006 р.
№ 5/91
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.-головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.
розглянув касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "Кіровоградграніт", с. Соколівське Кіровоградського району Кіровоградської області (далі -ЗАТ "Кіровоградграніт")
на рішення господарського суду Кіровоградської області від 07.08.2006 та
постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.11.2006
зі справи № 5/91
за позовом ЗАТ "Кіровоградграніт"
до приватного підприємства "Аланжерон", м. Кіровоград (далі - ПП "Аланжерон") та
довірчого товариства "Горн-траст" у формі товариства з додатковою відповідальністю, м. Кіровоград (далі - ДП "Горн-траст")
про визнання договору недійсним.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
Позов (з урахуванням уточнень до нього) подано про визнання недійсним договору про надання послуг від 19.07.1998.
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 07.08.2006 (суддя Змеул О.А.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.11.2006 (колегія суддів у складі: суддя Науменко І.М. -головуючий, судді Білецька Л.М., Голяшкін О.В.), у задоволенні позову відмовлено. Названі судові акти мотивовано недоведеністю позивачем обставин, покладених в обґрунтування позову, а саме -факту підписання оспорюваного договору невідомою особою.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ЗАТ "Кіровоградграніт" просить скасувати оскаржувані рішення та постанову місцевого і апеляційного господарських судів та задовольнити позов, посилаючись на порушення попередніми інстанціями норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що відсутність оригінала названого договору не є свідченням його дійсності, тоді як наявне у матеріалах справи почеркознавче дослідження від 27.10.2006 № 02/02 є належним доказом неавтентичності підпису директора ДП "Горн-траст" Маслєннікова Н.А. в оспорюваному договорі.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.
Представники сторін у судове засідання не з'явились.
Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- ЗАТ "Кіровоградграніт" є учасником ДП "Горн-траст" з часткою у статутному фонді останнього 48,79 %;
- господарським судом Кіровоградської області за заявою ПП "Аланжерон" порушено провадження у справі № 9/67 про банкрутство ДП "Горн-траст"; підставою для порушення названої справи стала заборгованість ДП "Горн-траст" з оплати послуг за договором про надання послуг, який було укладено 19.07.1998 ПП "Аланжерон" (виконавець) та ДП "Горн-траст" (замовник);
- позивачем на подано ні оригінала зазначеного договору, ані оригінала акта приймання-передачі наданих послуг, що виключає можливість проведення експертизи на предмет дослідження справжності підпису директора ДП "Горн-траст" Маслєннікова Н.А. на вказаному договорі.
Статтею 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено змагальність сторін. Згідно з частиною першою статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до статті 22 ГПК України сторони мають право подавати докази, брати участь в їх дослідженні, давати усні і письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, - тобто сторони мають право на доказування.
З наведеного випливає, що доказування фактів, покладених в обґрунтування позову, є як правом, так і обов'язком позивача. При цьому у випадку невиконання обов'язку з доказування юридичного факту настають несприятливі для сторін правові наслідки, зокрема, відмова суду визнати наявність такого факту. Якщо ж позивач не доведе підставу позовної вимоги, то господарський суд відмовляє у позові.
Відповідно до статті 34 ГПК України господарський суд приймає лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Подані учасниками спору належні докази створюють фактичну основу спірних правовідносин, оскільки входять до складу підстав позову або підстав заперечень проти нього і характеризуються значущістю фактів для визначення спірних правовідносин.
Оскільки причиною виникнення спору зі справи стало питання про дійсність договору від 19.07.1998, в даному разі предметом дослідження є обставини, пов'язані з укладенням цього договору, зокрема, з додержанням його учасниками вимог щодо форми договору на момент укладення. Однак, як зазначено господарськими судами, в матеріалах справи відсутній оригінал оспорюваного договору, що виключає можливість встановлення достовірності цього договору та перевірки справжності підписів представників його сторін.
Частиною ж третьою статті 36 ГПК України передбачено, що оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду. Відтак посилання скаржника на те, що копія договору є належним доказом в розумінні частини першої статті 36 ГПК України, в даному випадку не можуть бути взяті до уваги Вищим господарським судом України.
Відсутність оригінала оспорюваного договору як необхідного предмета дослідження для встановлення фактичних обставин з даної справи нівелює й результати почеркознавчого дослідження справжності підпису, яким засвідчено цей договір, а також виключає можливість проведення відповідної судової експертизи у зв'язку з відсутністю об'єкта дослідження.
З урахуванням викладеного господарські суди правомірно відмовили у позові про визнання договору від 19.07.1998 недійсним з огляду на недоведеність позивачем обставин, якими мотивовано позовні вимоги. Відтак передбачені законом підстави для скасування оскаржуваних рішення та постанови місцевого і апеляційного господарських судів відсутні.
Керуючись статтями 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Рішення господарського суду Кіровоградської області від 07.08.2006 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.11.2006 зі справи № 5/91 залишити без змін, а касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "Кіровоградграніт" -без задоволення.
Суддя
В.Селіваненко
Суддя
І.Бенедисюк
Суддя
Б.Львов