18 січня 2007 р.
№ 05-5-46/8142
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Грейц К.В.,
суддів :
Бакуліної С.В.,
Рогач Л.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційного подання
Заступника Генерального прокурора України
на постанову
від 20.09.2006 року Київського апеляційного
господарського суду
у справі
№ 05-5-46/8142
господарського суду
міста Києва
за позовом
Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі:
1. Міністерства палива та енергетики України;
2. НАК “Нафтогаз України»;
3. ДК “Газ України» НАК “Нафтогаз України»
до
1. ТОВ “Юридична фірма “Нафтогаз»;
2. ТОВ “Нафтогазенерго»;
3. ТОВ “Анкодор-Інвест-Плюс»
про
визнання недійсним правочину та стягнення
безпідставно отриманих коштів
в судовому засіданні взяли участь представники :
від позивача:
1. не з'явились;
2. Мельник В.В. (довіреність від 15.01.2007р. № 14-20);
3. Мицько Р.М. (довіреність від 29.12.2006р. № 346/10)
від відповідача-1:
від відповідача-2:
від відповідача-3:
від прокуратури:
не з'явились
не з'явились
не з'явились
Івченко О.А. -прокурор відділу Генеральної прокуратури України
Ухвалою Господарського суду м. Києва (суддя Шабунін С.В.) від 19.07.2006 року, залишеною без змін постановою Київського апеля ційного господарського суду (головуючий суддя -Корсак В.А., судді -Авдеєв П.В., Коршун Н.М.) від 20.09.2006 року, у справі № 05-5-46/8142 позовні матеріали заступника Генерального прокурора України повернуто без розгляду на підставі п.1 ст.63 ГПК України.
В касаційному поданні заступник Генерального прокурора України просить скасувати ухвалені по справі судові акти, а справу направити до Господарського суду м. Києва для розгляду по суті, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.121 Конституції України, ст.20 Закону України “Про прокуратуру», ст.2 ГПК України, п.4 Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року №3-рп/99 (далі рішення КСУ).
Відзиву на касаційне подання відповідачі не надіслали.
Заслухавши пояснення по касаційному поданню представника прокуратури, доводи представників позивачів, які підтримали викладені в касаційному поданні доводи, перевіривши пра вильність застосування норм процесуального права в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційне подання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Заступник Генерального прокурора України звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом в інтересах держави в особі Міністерства Палива та енергетики України, НАК “Нафтогаз України», ДК “Газ України» НАК “Нафтогаз України» до ТОВ “Юридична фірма “Нафтогаз», ТОВ “Нафтогазенерго», та ДК “Анкодор-Інвест-Плюс» в якому просив визнати недійсним договір про відступлення права вимоги та стягнути з ТОВ “Нафтогазенерго» на користь ДК “Газ України» НАК “Нафтогаз України» 3 421 669, 47 грн.
Порушення інтересів держави прокурор обґрунтовував наступним чином. Держава в особі Кабінету Міністрів України є засновником та акціонером НАК “Нафтогаз України», якою створено ДК “Газ України». Ці компанії, відповідно до статутних документів, використовують державне майно, а тому безпідставне стягнення з рахунку ДК “Газ України» коштів за договорами, що не створюють у сторін виникнення цивільних прав та обов'язків, порушує економічні інтереси держави, тому є підстави для захисту їх органами прокуратури.
Пунктом 2 ст.121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Відповідно до ст. 361 Закону України “Про прокуратуру» підставою представництва в суді держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними і державою.
Згідно з ч.1 ст.2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. В позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому саме полягає порушення інтересів держави і обґрунтовує необхідність їх захисту (ч.2 ст.2 ГПК України).
Конституційний суд України в рішенні КСУ визначив, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Пунктом 2 резолютивної частини рішення КСУ визначено, що під поняттям “орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», треба розуміти орган державної влади або орган місцевого самоврядування, який законом наділений повноваженнями органу виконавчої влади.
В п.5 мотивувальної частини рішення КСУ передбачено, що орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах фактично є позивачем у справі, порушеній за позовною заявою прокурора і на підставі ч.1 ст.2 ГПК України є стороною в арбітражному процесі, цей орган здійснює процесуальні дії відповідно до вимог ст.22 ГПК України.
Заявляючи позов про визнання недійсною угоди №09/03 від 17.03.2004 року, укладеної ТОВ “Юридична фірма “Нафтогаз» (Кредитор) з ТОВ “Нафтогазенерго» (Новий Кредитор) про уступку права вимоги до ДК “Газ України», та про стягнення 3 421 669,47 грн. з ТОВ “Нафтогазенерго» на користь ДК “Газ України» НАК “Нафтогаз України», як коштів, які отримані без достатньої правової підстави, в інтересах держави в особі Міністерства палива та енергетики України, заступник Генерального прокурора України необґрунтовано визначив його як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, оскільки Міністерство палива та енергетики України не є стороною вказаного договору, на його користь не заявлено будь-яких позовних вимог.
Касаційна інстанція звертає увагу, що утворена Міністерством палива та енергетики України НАК “Нафтогаз України» також не є стороною спірної угоди, і право вимоги уступлене сторонами угоди не до неї, а до утвореної нею ДК “Газ України» НАК “Нафтогаз України». При цьому ДК “Газ України» НАК “Нафтогаз України» є самостійним суб'єктом господарювання з правами юридичної особи, засновником та власником якої є юридична особа, створена у відповідності з законодавством України, - НАК “Нафтогаз України», діє на принципах повного господарського розрахунку, самоокупності, самофінансування і самостійно відповідає за результати своєї діяльності і виконання своїх обов'язків. Засновник Компанії та держава не відповідають за зобов'язаннями Компанії, а Компанія не відповідає за зобов'язаннями засновника та держави, крім випадків, передбачених чинним законодавством України.
Тобто ДК “Газ України» НАК “Нафтогаз України» є самостійним господарюючим суб'єктом, управління господарською діяльністю здійснює через свої органи та посадові особи (ст.89 ГК України) у порядку, визначеному ст.ст. 41-49 Закону України “Про господарські товариства“ і не є органом державної влади чи органом місцевого самоврядування.
Доводи касаційного подання стосовно того, що утворені Міністерством палива та енергетики України Компанії (позивачі-2,3), відповідно до Статутних документів реалізують господарську компетенцію органу державної влади -Міністерства палива та енергетики України, у останнього інтереси повністю збігаються з утвореними ним Компаніями, не відповідає змісту Статутних документів та діючому законодавству України, оскільки назване міністерство здійснює виключно державне управління паливно-енергетичним комплексом, отже штучно заявлене як сторона у спірному правовідношенні. Крім того прокурором не визначено яку саме господарську компетенцію органу виконавчої влади, яким є назване міністерство, реалізовують утворені ним Компанії, тобто не визначено зміст поняття “господарська компетенція» для даної конкретної ситуації.
Таким чином, прокурором пред'явлено позов не в інтересах держави, а в інтересах самостійного суб'єкта господарської діяльності.
За таких обставин висновки господарських судів є законними й обґрунтованими.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст. 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-
Касаційне подання Заступника Генерального прокурора України від 09.11.2006 року №05/1/1-5019-06 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2006 року у справі № 05-5-46/8142 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2006 року у справі № 05-5-46/8142 -без змін.
Головуючий-суддя
К.Грейц
С.Бакуліна
Л.Рогач