16 січня 2007 р.
№ 17/316-8/218/06
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Т.Б. Дроботової,
суддів :
Н.О. Волковицької,
Л. І. Рогач
розглянувши матеріали касаційного подання
Першого заступника прокурора Запорізької області
на постанову
Запорізького апеляційного господарського суду від 26.10.2006р.
у справі
№ 17/316-8/218/06
господарського суду
Запорізької області
за позовом
Першого заступника прокурора м. Запоріжжя в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Кабінету Міністрів України, в особі Відкритого акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Украгролізинг», в особі Запорізької філії НАК “Украгролізинг»
до
Товариства з обмеженою відповідальністю “НВА Холдинг»
про
стягнення 96648,06 грн.
за участю представників:
позивача
не з'явились (про час і місце судового засідання повідомлені належно)
відповідача
не з'явились (про час і місце судового засідання повідомлені належно)
прокурора
Баклан Н.Ю.
Перший заступник прокурора м.Запоріжжя в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Кабінету Міністрів України, в особі Відкритого акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Украгролізинг», в особі Запорізької філії НАК “Украгролізинг» звернувся в господарський суд Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “НВА Холдинг» про стягнення 96648,06 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням зобов'язань по договору фінансового лізингу, щодо сплати лізингових платежів.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.09.2006р. (суддя Попова І.А.), залишеною без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 26.10.2006р. (судді: Коробка Н.Д -головуючий, Кагітіна Л.П., Яценко О.М.) провадження у справі припинено на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Судові рішення мотивовані тим, що першим заступником прокурора м.Запоріжжя подано позов в інтересах Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної компанії “Украгролізинг» в особі Запорізької філії НАК “Украгролізинг», яке є окремим господарюючим суб'єктом і не є органом державної влади або органом місцевого самоврядування, наділеним повноваженнями виконавчої влади; натомість Кабінет Міністрів України не є стороною у спірних правовідносинах.
Не погоджуючись з постановою, заступник прокурора Запорізької області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 26.10.2006р. по справі № 17/316-8/218/06, в якому просить скасувати ухвалені у даній справі судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції для розгляду по суті, мотивуючи касаційне подання доводами про неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, а саме: статей 2, 29 Господарського процесуального кодексу України, статей 361 Закону України “Про прокуратуру», статті 121 Конституції України, пунктів 1, 3 Порядку використання коштів державного бюджету, що спрямовуються на придбання вітчизняної техніки і обладнання для агропромислового комплексу на умовах фінансового лізингу та заходи по операціях фінансового лізингу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003р. №1904, яким передбачено порядок забезпечення сільськогосподарських підприємств та інших суб'єктів агропромислового комплексу технікою і обладнанням на умовах фінансового лізингу за рахунок коштів державного бюджету через ВАТ “НАК “Украгролізинг» та її дочірні підприємствами та філії; 100% акцій ВАТ “НАК “Украгролізинг» закріплені в державній власності із забороною їх відчуження; рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 року № 3-рп/99.
Відповідач та позивачі відзиви на касаційне подання не надали.
Сторони не скористалися правом на участь представників в судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення представника прокуратури, присутнього у судовому засіданні, оцінивши доводи касаційного подання, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судом норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до пункту 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
Такі випадки визначені, зокрема, статтею 2 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає обов'язок господарського суду порушувати справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників які звертаються до господарського суду в інтересах держави.
При цьому частина 2 статті 2 зазначеного Кодексу зобов'язує прокурора самостійно визначати, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовувати необхідність їх захисту, а також визначати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Отже, за змістом пункту 2 статті 121 Конституції України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України, обсягу наданих прокурору статтею 29 Господарського процесуального кодексу України прав, представництво прокуратурою інтересів держави у господарському суді є одним із видів представництва в суді, яке за своєю правовою природою є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов'язки. Але представництво прокурором інтересів держави в суді відрізняється від інших видів представництва рядом специфічних ознак: складом представників та колом суб'єктів, інтереси яких вони представляють, обсягом повноважень, формами їх реалізації.
З огляду на це, обґрунтовуючи у позовній заяві необхідність захисту інтересів держави та зазначаючи орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах прокурор, а вирішуючи питання про порушення справи за позовними заявами прокурора, і суд, повинні враховувати, що закріплені нормами Конституції України та іншими правовими актами інтереси держави у своїй основі потребують здійснення загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства тощо і можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді або держава може вбачати свої інтереси і в діяльності приватних підприємств, товариств.
Проте інтереси держави є відмінними від інтересів інших учасників суспільних відносин і даючи офіційне тлумачення положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України Конституційний Суд України у рішенні від 08.04.1999 року у справі № 1-1/99 зазначив, що підставою для порушення справи у суді є заява, у якій прокурор обґрунтовує порушення чи загрозу порушення інтересів держави, зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, під яким відповідно до статей 6, 7, 143 Конституції України потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади, а не підприємства, установи і організації, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.
Враховуючи викладене, господарські суди встановили, що прокурором штучно визначено першим позивачем -Кабінет Міністрів України, як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, оскільки останній не є учасником спірних правовідносин за договором фінансового лізингу від 11.04.2001 року № 8-01-613, укладеним між Запорізькою філією Державного лізингового підприємства “Украгролізинг», правонаступником якого є ВАТ “НАК “Украгролізинг», та ТОВ “НВА Холдинг» (лізингоодержувач-2). Також судами встановлено, що Відкрите акціонерне товариство Національної акціонерної компанії “Украгролізинг» є юридичною особою, заснованою на державній власності, має самостійний баланс, розрахункові та інші рахунки в установах банків, діє на принципах повної господарської самостійності, самоуправління і самоокупності, несе відповідальність за наслідки своєї господарської діяльності та виконання своїх зобов'язань, в тому числі перед бюджетом. Компанія створена для отримання прибутків від здійснення підприємницької діяльності, діє на підставі статуту, з якого не вбачається, що вона є органом державної влади або органом місцевого самоврядування, наділеним повноваженнями виконавчої влади.
При цьому, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадках неправильного визначення прокурором позивача, тобто органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, господарський суд на підставі пункту 1 частини першої статті 63 Господарського процесуального кодексу України повертає таку позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, а якщо господарський суд помилково порушив справу за позовом прокурора чи його заступника, в якій неправильно визначено позивачем з вимогами про захист інтересів держави, такий позов підлягає залишенню без розгляду відповідно до пункту 1 частини першої статті 81 цього кодексу.
Разом з цим, господарський суд Запорізької області прийнявши справу до судового розгляду та, обґрунтовано дійшовши висновку про неправильне визначення заступником прокурора позивача, органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, помилково припинив провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
В свою чергу, суд апеляційної інстанції, відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, повторно розглядаючи справу та, залишаючи без змін оскаржувану ухвалу господарського суду першої інстанції, невірно застосував норми матеріального та процесуального права.
Таким чином, прийняті місцевим господарським судом ухвала та апеляційним господарським судом постанова не відповідають положенням Господарського процесуального кодексу України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення» зі змінами та доповненнями.
Відповідно до пункту 4 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги (подання) має право скасувати рішення першої інстанції, постанову апеляційної інстанції повністю або частково і припинити провадження у справі чи залишити позов без розгляду повністю або частково.
З огляду на викладене та керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 4 статті 1119, 11112, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційне подання Першого заступника прокурора Запорізької області задовольнити частково.
Ухвалу господарського суду Запорізької області від 05.09.2006р. та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 26.10.2006р. у справі № 17/316-8/218/06 господарського суду Запорізької області скасувати.
Позов Першого заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Кабінету Міністрів України, в особі Відкритого акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Украгролізинг», в особі Запорізької філії НАК “Украгролізинг» залишити без розгляду.
Головуючий Т. Дроботова
Судді: Н. Волковицька
Л. Рогач