09 червня 2009 р.
№ 17/24
Вищий господарський суду України в складі колегії
суддів:
Овечкін В.Е.
Чернов Є.В.
Цвігун В.Л.
за участю представників:
ДП"Маріупольський морський торговельний порт"
Кузьмишкин Д.В. -(дор. від 30.12.2008)
розглянувши касаційну скаргу
Державного підприємства "Маріупольський морський торговельний порт"
на рішення
господарського суду Донецької області від 24.02.2009
у справі
№ 17/24 господарського суду Донецької області
за позовом
Компанії "Jerkon Limited"
до
Державного підприємства "Маріупольський морський торговельний порт"
про
стягнення безпідставно отриманих грошових коштів
Рішенням господарського суду Донецької області від 24.02.2009 (суддя В.Татенко) позов про стягнення грошових коштів, отриманих без достатніх підстав задоволено.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем на виконання умов договору надано послуги з перевалки експортних вантажів, за що позивачу виставлені рахунки, оплачені останнім в повному обсязі, однак нарахування позивачу суми ПДВ у вартості наданих послуг не відповідає вимогам закону, тому кошти повинні бути повернуті як отримані без достатніх підстав за приписами ст. 1212 ЦК України, відповідно до якої особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.
Відповідач в касаційній скарзі просить рішення місцевого господарського суду скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального права.
Скаржник вказує на те, що надані послуги не стосуються безпосередньо експорту вантажу і право на застосування нульової ставки ПДВ щодо таких послу відсутнє, а тому зазначені послуги підлягають оподаткуванню ПДВ за ставкою 20% відповідно до вимог Закону України "Про податок на додану вартість".
Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення представника скаржника, вважає, що скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що в період травень-грудень 2007, квітень-серпень 2008 відповідно до умов договору № 25-6/13/11 від 21.12.2006 відповідач надав позивачу послуги з перевалки експортних вантажів.
Позивачу виставлено рахунки за надані послуги у вартість яких відповідач включив 20% ПДВ, які позивачем були оплачені.
Згідно із пп.3.1.3 п.3.1 ст.3 Закону України “Про податок на додану вартість” об'єктом оподаткування є операції платників податку з вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорту), поставки транспортних послуг по перевезенню пасажирів, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу за межами державного кордону України.
Відповідно із пп.6.1.1 п.6.1, п.6.1 ст.6 Закону України “Про податок на додану вартість” об'єкти оподаткування, що визначені ст.3 цього Закону, за винятком операцій звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно із цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків. Податок становить 20 відсотків від бази оподаткування, визначеної ст.4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п. 6.2 ст. 6 Закону України “Про податок на додану вартість” при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить "0" відсотків до бази оподаткування.
Пунктом 1.14 ст. 1 Закону супутні послуги визначені як послуги, вартість яких включається відповідно до норм митного законодавства до митної вартості товарів, що експортуються або імпортуються.
Статтею 274 Митного кодексу України встановлено, що до митної вартості товарів, що вивозяться (експортуються) також включаються фактичні витрати, якщо вони не були до неї включені, а саме на навантаження, вивантаження, перевантаження, транспортування та страхування до пункту перетинання митного кордону України.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов правомірного висновку, що надані відповідачем в межах договору послуги, є супутніми експорту, їх вартість включається у митну вартість товарів, тому вони оподатковуються податком на додану вартість за нульовою ставкою.
Доводи скаржника про те, що ним надано послуги щодо обслуговування експорту, однак сам експорт безпосередньо ним не здійснювався, а також щодо фактичного місця надання послуг на характер наданих позивачу послуг не впливають, обставин надання позивачу інших послуг, не пов'язаних з експортом, суду не доведено, а тому до уваги не приймаються.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Рішення господарського суду Донецької області від 24.02.2009 у справі № 17/24 господарського суду Донецької області залишити без зміни, а касаційну скаргу -без задоволення.
Головуючий В. Овечкін
судді Є. Чернов
В. Цвігун