м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
Іменем України
11.06.2009 року Справа № 7/10
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Єжової С.С.
суддів Бойченка К.І.
Семендяєвої І.В.
секретар
судового засідання Шабадаш Д.С.
та за участю
представників сторін:
від позивача повноважний та компетентний
представник не прибув;
від відповідача юрисконсульт Нікітін В.В.,
довіреність №91-д від 15.12.2008;
розглянувши
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
„Луганськвода”, м.Луганськ
на рішення
господарського суду Луганської області
від 23.04.2009
по справі №7/10 (суддя -Калашник Т.Л.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
„Луганськвода”, м.Луганськ
до відповідача Луганського міського комунального
підприємства „Теплокомуненерго”,
м.Луганськ
про стягнення 10513938 грн. 44 коп.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Луганськвода”, м.Луганськ звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Луганського міського комунального підприємства „Теплокомуненерго”, м.Луганськ про стягнення заборгованості в сумі 4008893 грн. 84 коп.
Заявою від 01.04.2009 №04/101-ю позивач збільшив розмір позовних вимог та просив суд стягнути заборгованість в сумі 10513938 грн. 44 коп. Дана заява прийнята судом до розгляду.
Рішенням господарського суду Луганської області від 23.04.2009 в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду від 23.04.2009 Товариство з обмеженою відповідальністю „Луганськвода”, м.Луганськ звернулося до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального права.
Відповідач відзивом №120-юр від 11.06.2009 вимоги апеляційної скарги відхилив, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.
Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 08.05.2009 відповідно до ст. 28 Закону України “Про судоустрій України” для розгляду апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю „Луганськвода”, м.Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 23.04.2009 по справі №7/10 призначена судова колегія у складі: Єжова С.С.- суддя - головуючий, Бойченко К.І.- суддя, Семендяєва І.В. -суддя.
Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України в процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами повторно розглядає справу.
Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції (ст.99 ч.2 Господарського процесуального кодексу України).
Заявник апеляційної скарги не скористався своїми правами, передбаченими ст.22 Господарського процесуального кодексу України, в судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією.
Заслухавши представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 10513938 грн. 44 коп. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог № 04/101-10 від 01.04.2009).
В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на надання відповідачу послуг з водопостачання та водовідведення, які відповідачем оплачувались частково, у зв'язку з чим за відповідачем за період з 01.08.2008 по 28.02.2009 утворилась заборгованість у сумі 10513938 грн. 44 коп., тому з посиланням на ст.ст.218, 526 Цивільного кодексу України, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Стаття 11 Цивільного кодексу України визначає підстави виникнення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення з посиланням на ст.11 даного Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України „Про питну воду та питне водопостачання” № 2918-III від 10 січня 2002 року (далі -Закон № 2918), який регулює дані правовідносини, послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору.
Згідно Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, які затверджено наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 N 190 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 7 жовтня 2008 за N 936/15627 (далі -Правила), договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України „Про питну воду та питне водопостачання” та „Про житлово-комунальні послуги”; істотні умови договору між виробником та споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення визначаються відповідно до Закону України „Про житлово-комунальні послуги”.
Між сторонами у справі Договір на водопостачання та водовідведення не було укладено.
Оскільки відповідно до вищевказаного законодавства обов'язковість укладення договору чітко визначена і зобов'язання виникають тільки на підставі договору, позивач необґрунтовано підставою позовних вимог визначив ст.ст.218, 526 Цивільного кодексу України.
Відповідач частково визнає позовні вимоги, але у даному випадку цей факт не впливає на результат розгляду даної справи, оскільки позивач невірно визначив нормативні підстави своїх вимог.
Таким чином, судова колегія Луганського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Луганської області від 23.04.2009 по справі №7/10 ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин та відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита відносяться на заявника - товариство з обмеженою відповідальністю „Луганськвода”, м.Луганськ.
У судовому засіданні за згодою представника відповідача оголошені вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись ст.ст. 43, 49, 99, 101, п.1 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Луганськвода”, м.Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 23.04.2009 по справі №7/10 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Луганської області від 23.04.2009 по справі №7/10 -без змін.
Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя С.С. Єжова
Суддя К.І. Бойченко
Суддя І.В. Семендяєва
Помічник судді С.І.Заєць