м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
Іменем України
11.06.2009 року Справа № 9/75
Луганський апеляційний господарський суд колегією суддів у складі:
головуючого: Перлова Д.Ю.,
суддів Бородіної Л.І.,
Медуниці О.Є.,
при секретарі
судового засідання Михайличенко Д.В.,
за участю
представників сторін:
від позивача Сергєєвої О.В., дов. від 11.06.09 № 1/06,
від відповідача повноважний та компетентний представник у судове засідання не прибув,
розглянувши
апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
„Стахановський завод феросплавів”,
м. Стаханов Луганської області
на рішення
господарського суду Луганської області
від 21.04.09
у справі № 9/75
(суддя -Ворожцов А.Г.)
за позовом Закритого акціонерного товариства „Енергопрогрес”,
м. Донецьк
до відповідача Відкритого акціонерного товариства
„Стахановський завод феросплавів”,
м. Стаханов Луганської області
про стягнення 33 071 грн. 86 коп.
Позивач -Закрите акціонерне товариство „Енергопрогрес”, м. Донецьк (далі за текстом -ЗАТ „Енергопрогрес”) звернувся до господарського суду Луганської області з позовом від 17.02.09 № 244 до відповідача -Відкритого акціонерного товариства „Стахановський завод феросплавів”, м. Стаханов Луганської області (далі за текстом -ВАТ „СЗФ”) про стягнення грошових коштів у розмірі 33 071,86 грн., а саме: заборгованості за поставлений товар відповідно до договору від 02.11.06 № 119 у сумі 30 234,00 грн., інфляційних нарахувань у сумі 2 539,66 грн. та 3% річних у сумі 298,20 грн. за період з 14.10.08 по 10.02.09.
Рішенням господарського суду Луганської області від 21.04.09 у справі № 9/75 зазначений позов задоволений повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача грошові кошти у сумі 33 071,86 грн.
Рішення з посиланням на ст. 15, 11, 14, 526 Цивільного кодексу України, ст. 174 Господарського кодексу України мотивоване наступним.
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 119 від 02.11.06, за яким він зобов'язався поставити товар (кулі молольні d 80 мм) у кількості та асортименті, зазначених у специфікації № 4, а відповідач -прийняти та оплатити товар протягом 3-х банківських днів з моменту поставки.
Позивач здійснив поставку 3 тн. товару по ціні 10 098 грн. за тону загальною вартістю 30 294,0 грн., що підтверджується накладною ЕП-9-10-1 від 09.10.08 та товаросупроводжувальними документами, які підписані представником відповідача.
За умовами договору оплата за товар повинна була здійснена не пізніше 14 жовтня 2008 року, однак на момент звернення до суду з цією заявою оплата не здійснена. Матеріали справи свідчать, що борг відповідача на час розгляду справи складає 30 294,00 грн.
За нормою ст. 625 ЦК України позивач правомірно нарахував інфляційні втрати за час прострочення грошового зобов'язання у розмірі 2539,66 грн. та 3% річних -298,20 грн. за період з 14.10.08 по 10.02.09.
Не погодившись з винесеним рішенням, відповідач -ВАТ „СЗФ” звернувся до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 29.04.09 № 02/1611, якою просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 21.04.09 у справі № 9/75, як винесене з порушенням норм процесуального права, та винести нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована наступним.
Відповідач направив 17.04.09 клопотання про відкладення слухання справи на більш пізній строк, однак суд всупереч ст. 77 ГПК України не відклав строк розгляду справи на підставі того, що строк для розгляду справи скінчився. На думку ж відповідача, суд повинен був відповідно до ст. 69 ГПК України продовжити строк розгляду справи та задовольнити зазначене клопотання.
Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 08.05.09 у справі № 9/75 для розгляду зазначеної апеляційної скарги, у відповідності до ст. 28 Закону України „Про судоустрій України” призначено судову колегію у складі: Лазненко Л.Л. -судді -головуючого, суддів -Бородіної Л.І., Медуниці О.Є.
У зв'язку з виходом з відпустки судді Перлова Д.Ю., розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 02.06.09 у справі № 9/75, у відповідності до ст. 28 Закону України „Про судоустрій України”, ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, здійснено заміну, а саме: виключено із складу колегії суддів по розгляду апеляційної скарги у справі № 9/75 головуючого суддю Лазненко Л.Л. та введено до складу колегії головуючого суддю Перлова Д.Ю.
Сторони Луганським апеляційними господарським судом належними чином повідомлені про час та місце розгляду справи (повідомлення про вручення поштових відправлень: від 22.05.09 № 05423136 -ЗАТ „Енергопрогрес” та від 15.05.09 № 05423144 -ВАТ „СЗФ”).
Відзивом від 06.06.09 № 923 позивач по справі -ЗАТ „Енергопрогрес” відхилив доводи апеляційної скарги відповідача та вважає рішення суду, що оскаржується, законним та обґрунтованим.
Згідно ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами повторно розглядає справу.
Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши представника позивача, розглянувши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційну скаргу від 29.04.09 № 02/1611 Відкритого акціонерного товариства „Стахановський завод феросплавів”, м. Стаханов Луганської області слід залишити без задоволення, рішення господарського суду Луганської області від 21.04.09 у справі № 9/75 слід залишити без змін з наступних підстав.
2 листопада 2006 року між ВАТ „СЗФ” (покупцем) та ЗАТ „Енергопрогрес” (продавцем) був укладений договір № 119 (далі -договір), відповідно до умов п. 1.1 якого, продавець зобов'язався продати, а покупець придбати продукцію, номенклатура, кількість, ціна та строки постачання якої зазначені у додатках, які є невід'ємною частиною договору. Цей договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2007 року. У випадку, якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не заявить про бажання його розірвати, то договір автоматично пролонгується на наступний календарний рік (п. 8.2 договору), тобто діє до 31.12.08.
Пунктом 2.1 сторони домовилися, що ціна одиниці продукції та загальна сума договору визначається відповідно до додатків, які є невід'ємною частиною цього договору. Постачання здійснюється самовивозом покупця за письмовою заявкою покупця. (п. 3.1 договору).
Оплата здійснюється протягом 1-го банківського дня після отримання продукції у національній валюті України за цінами цього договору шляхом перерахування грошових коштів покупця на розрахунковий рахунок продавця (п. 5.1 договору).
Пунктом 6.2 сторони також домовилися, що пред'явлення претензій за цим договором, у випадку невиконання договірних зобов'язань, однією із сторін обов'язкове.
Відповідно до специфікації від 03.10.07 № 4 до договору продавець зобов'язався поставити покупцю кулі молольні d 80 мм у кількості 3 тн. за ціною 10 098,00 грн. за тону з урахуванням ПДВ, на загальну суму 30 294,00 грн. з урахуванням ПДВ. У цій специфікації сторони також домовилися, що оплата цієї партії товару повинна бути здійснена по факту поставки протягом 3 -х банківських днів.
Як вбачається з видаткової накладної від 09.10.08 № ЭП-9-10-1 позивачем було поставлено відповідачу кулі молольні d 80 мм у кількості 3 тн. за ціною 8 398,333 грн. без урахуванням ПДВ, на загальну суму 30 234,00 грн. з урахуванням ПДВ, які були отримані -Цеханом Володимиром Павловичем, представником відповідача за довіреністю ЯПВ № 367197/750 від 08.10.08.
Тобто, з урахуванням умов специфікації від 03.10.07 № 4, оплата цієї партії товару повинна була бути здійснена відповідачем до 14.10.08, що ним зроблено не було, тому на виконання умов п. 6.2 договору, позивачем була направлена відповідачу претензія від 05.11.08 № 1465 з вимогою сплатити заборгованість у сумі 30 234,00 грн.
Відповідач зазначену суму заборгованості не сплатив, тому позивач звернувся до суду із цим позовом.
Відповідач, ВАТ "СЗФ", відзивом на позовну заяву від 26.03.09 № 02/1198 не погоджується з позовом, посилаючись на невідповідність заявленої суми боргу розрахунку, зробленому позивачем, та посилаючись на кризу у металургійній галузі України, та, як наслідок, тяжкий фінансовий стан підприємства, що унеможливлює відповідача своєчасно виконувати свої грошові зобов'язання. при цьому відповідач не заперечує проти факту тримання товару від позивача на суму 30 234,00 грн. та факт наявності заборгованості на цю суму.
З урахуванням викладеного судова колегія зазначає, що предметом даного спору є стягнення заборгованості в сумі 30 234,00 грн., яка утворилася за відповідачем оскільки він не розрахувався за поставлений товар.
За своєю правовою природою договір від 02.11.06 № 119 є договором поставки -різновидом договору купівлі-продажу і до нього застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.
Відповідно до частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Зазначена норма Цивільного кодексу України кореспондується з положеннями статті 265 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.
Ця норма кореспондується з нормою ч. 3 ст. 174 Господарського кодексу України, за якою господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом.
Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства.
Виходячи з вищевикладеного судова колегія дійшла висновку, що позивач виконав свої зобов'язання щодо поставки товару за договором від 02.11.06 № 119, а відповідач порушив свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару, через що виникла заборгованість у сумі 30 234,00 грн., тому позов в цій частині був вірно задоволений судом першої інстанції.
Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Із змісту ст. 625 ЦК України вбачається, що сплата 3% річних, яка встановлена за неналежне виконання грошових зобов'язань, за своїм правовим характером є платежем за користування грошовими коштами, тобто є самостійним способом захисту цивільних прав і забезпечення цивільних зобов'язань, а інфляційні нарахування є відшкодуванням від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції.
Матеріалами справи підтверджена наявність заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 30 234,00 грн., тому суд першої інстанції також дійшов вірного висновку, що за цією нормою позивач правомірно нарахував інфляційні втрати за час прострочення грошового зобов'язання у розмірі 2 539,66 грн. та 3% річних -298,20 грн. за період з 14.10.08 по 10.02.09, та вірно задовольнив позов у цій частині. .
Як вбачається з матеріалів справи телеграмою від 17.04.09 (а.с. 52) відповідач звернувся до господарського суду Луганської області з клопотанням про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою законного представника. До цього клопотання не було додано жодних доказів на підтвердження викладеного.
Суд відхилив подане клопотання, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. Позовна заява ЗАТ "Енергопрогрес" була одержана 24 лютого 2009 року, граничний строк вирішення спору -24 квітня 2009 року, тому у суду відсутні підстави для задоволення клопотання.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.
Питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд уважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.
Згідно ст. 69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках голова господарського суду чи заступник голови господарського суду має право продовжити строк вирішення спору, але не більш як на один місяць. За клопотанням обох сторін чи клопотанням однієї сторони, погодженим з другою стороною, спір може бути вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено частиною першою цієї статті.
Колегія суддів зазначає, що відкладення розгляду справи у даному випадку є правом, а не обов'язком суду. До зазначеного клопотання не було додано жодних доказів на підтвердження викладеного, строк розгляду справи спливав, підстави для продовження строку розгляди справи відсутні, тому суд першої інстанції обґрунтовано відхилив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та вирішив спір по суті.
Слід зазначити, що такі дії сторін у справі, як правило, спрямовані на затягування судового процесу і є порушенням приписів статті 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема положень щодо обов'язку сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.
На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що доводи заявника апеляційної скарги спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, рішення господарського суду Луганської області відповідає чинному законодавству і скасуванню не підлягає.
У відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито по апеляційній скарзі покладається на відповідача -Відкрите акціонерне товариство „Стахановський завод феросплавів”, м. Стаханов Луганської області, заявника апеляційної скарги.
За згодою представника позивача у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Керуючись ст.ст. 43, 49, 99, 101, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -
1. Апеляційну скаргу від 29.04.09 № 02/1611 Відкритого акціонерного товариства „Стахановський завод феросплавів”, м. Стаханов Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 21.04.09 у справі № 9/75 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Луганської області від 21.04.09 у справі № 9/75 залишити без змін.
Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий Д.Ю. Перлов
Суддя Л.І. Бородіна
Суддя О.Є. Медуниця