01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
16.06.2009 № 6/188
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -від позивача: Рябошапка Д.С. - юрист
від відповідача: Мицько Р.М. - юрист
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
на рішення Господарського суду м.Києва від 16.03.2009
у справі № 6/188 (суддя
за позовом ВАТ по газопостачанню та газифікації "Донецькміськгаз"
до Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 7167033,76 грн.
Рішенням Господарського суду м.Києва від 16.03.2008р. по справі № 6/188 позовні вимоги задоволено частково. На підставі рішення суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 5 371 694, 19 грн. індексу інфляції, 796 211, 78 грн. трьох процентів річних, 294 888 грн. пені, 25 442, 48 грн. держаного мита та 117, 73 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, просить рішення скасувати, в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що він обмежений у своїх діях і не може розпоряджатись коштами, які надходять від споживачів природного газу, оскільки вони установами банку розподіляються згідно з алгоритмом розподілу коштів і перераховуються на консолідований рахунок після надходження на розподільчий рахунок позивача. Відповідач звертає увагу суду на те, що він не несе відповідальність за порушення зобов»язання, яке сталося без його волі.
Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія встановила наступне.
01.02.2007 р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір про надання послуг по транспортуванню природного газу в 2007р. № 06/07-201.
Пунктом 1.1 укладеного договору сторони погодили, що відповідач ( замовник за договором) зобов'язується передати в 2007 р. в систему газопроводів, що знаходяться на балансі позивача( виконавець за договором), природний газ, а позивач зобов'язується здійснювати його транспортування для підприємств комунальної теплоенергетики, теплових електростанцій, електроцентралей та котелень промислових підприємств, зокрема блочних (модульних) котелень, які виробляють теплову енергію для потреб населення, бюджетних установ та організацій, а також інших суб'єктів, надалі споживачів. Відповідач зобов»язався оплатити надані послуги.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про трубопровідний транспорт» господарська діяльність підприємств, установ та організацій трубопровідного транспорту визначається цим Законом та іншими актами законодавства України. Підприємства, установи та організації трубопровідного транспорту здійснюють приймання, збереження, перевантаження і транспортування трубопроводами, у тому числі з метою транзиту, вуглеводнів, хімічних продуктів, води та інших продуктів і речовин на основі договорів з урахуванням економічної ефективності та пропускної спроможності магістральних трубопроводів.
Згідно ст.ст. 908, 909 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Враховуючи вищевикладене, колегія дійшла висновку, що укладений між сторонами договір № 06/07-201 від 01.02.2007 р. за своєю правовою природою договір є договором перевезення.
Відповідно до п. 2.1 договору позивач здійснює в 2007 р. транспортування газу відповідачу в обсязі до 559 100,00 тис.куб.м.
Згідно з п. 4.1 договору тариф на транспортування 1 000 куб.м. газу по газотранспортній системі позивача становить 49,20 грн., крім того ПДВ - 9,84 грн., а всього 59, 04 грн.
Пунктом 5.1 договору встановлено, що вартість наданих позивачем відповідачу послуг по транспортуванню газу у звітному місяці визначається на підставі актів приймання-передачі послуг по транспортуванню газу та тарифів на транспортування газу, зазначених в п. 4.1 даного Договору.
Оплата послуг позивача по транспортуванню газу здійснюється відповідачем на підставі акту виконання послуг з транспортування до 30 числа місяця, наступного за звітним (п. 5.2 Договору).
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Позивач на виконання умов договору протягом січня-грудня 2007 року надав відповідачу послуги з транспортування природного газу в обсязі 451 534, 36 тис.куб.м., вартість яких становить 27 988 272, 66 грн., що підтверджується актами виконаних послуг із транспортування природного газу за 2007 р., які підписані уповноваженими представниками сторін (належним чином завірені копії актів долучені до матеріалів справи).
Відповідач в порушення умов укладеного договору та вимог чинного законодавства за надані послуги повністю не розрахувався.
Відповідно до п.10.1. укладеного договору сторони визначили строк його дії з 01.01.2007р. по 31.12.2007р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 525 ЦК одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Станом на січень 2008 р. відповідач перерахував позивачу суму 1 438 944,77 грн., залишивши за собою заборгованість в сумі 21 762 923,24 грн.
Відповідачем також було сплачено у жовтні 2008 р. 7000000 грн., у листопаді 2008 р. - 7174900,61 грн. та у грудні 2008 р. - 7588022,63 грн., а разом - 21762923,24 грн.
Таким чином, сума основного боргу була сплачена відповідачем у повному обсязі, однак з порушенням встановленого строку.
Позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог до 7 167 033,76 грн. Зокрема, позивач просить стягнути з відповідача 5 371 694,19 індексу інфляції, 982 959,99 грн. пені, три проценти річних в розмірі 812 379,58 грн.
За час прострочення виконання грошового зобов'язання відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
Позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача втрати від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції за період прострочення в розмірі 5 371 694,19 грн. та три проценти річних у розмірі 812 379, 58 грн. Разом з тим місцевим судом було правомірно встановлено, що розмір 3% річних становить 796 211, 78 грн., а інфляційних - 5 401 480, 39 грн.
За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 796 211,78 грн. В частині стягнення інфляційних позов підлягає задоволенню в сумі, визначеній позивачем (5 371 694,19 грн.), оскільки суд не вправі самостійно збільшувати розмір позовних вимог.
Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.
На підставі пункту 6.2. договору за несвоєчасну оплату послуг по транспортуванню газу у строки, зазначені в пункту 5.2 Договору, замовник сплачує на користь виконавця, крім суми заборгованості, пеню за кожен день прострочення платежу з суми простроченого платежу в розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. За розрахунком позивача розмір пені становить 982959,99 грн.
Відповідно до ч. 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Враховуючи те, що відповідачем під час судового розгляду сума основного боргу погашена, а також ті загальновідомі обставини, які стосуються фінансово - економічної кризи в Україні, колегія вважає за необхідне зазначити, що місцевий суд дійшов до правильного висновку та скористався своїм правом зменшивши розмір штрафу, що підлягає стягненню, до 30 відсотків від розрахованої позивачем суми, що становить 294 888 грн.
Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 5371694,19 грн. індексу інфляції, 796211,78 грн. трьох процентів річних, 294888 грн. пені є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. В іншій частині вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги виходячи з наступного.
Алгоритм, затверджений постановою НКРЕ від 12.07.2000 року № 759 «Про затвердження алгоритму коштів, що надходять на розподільчі рахунки газозбутових підприємств Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», постанова Кабінету міністрів України та Національного банку України від 13.11.1998 року № 1785 «Про вдосконалення розрахунків за спожитий природний газ», Порядок розподілу коштів, що надходять за використаний природний газ на розподільні та консолідований розподільний рахунки, відкриті газозбутовими та газотранспортними підприємствами Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та Дочірній компанії «Торговий дім «Газ України» НАК «Нафтогаз України», затверджений наказом Національної акціонерної компанії Нафтогаз України № 80 від 19.11.1998 року, визначають лише послідовність дій підприємств та банків при надходженні коштів за поставлений природний газ на розподільчі рахунки підприємств. Вищезазначені нормативні акти не встановлюють взаємовідносини відповідача з контрагентами щодо оплати наданих ними послуг, не регулюють питання підстав та строків оплати підприємствами НАК «Нафтогаз України» послуг, наданих контрагентами за договорами, а також не впливають на домовленість сторін договору щодо строків оплати вартості наданих послуг з транспортування природного газу та не припиняють зобов'язань боржника щодо сплати боргу.
Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м.Києва обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційні скарги не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд -
Апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду м.Києва № 6/188 від 16.03.2009р. залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду м. Києва від 16.03.2009 р. у справі № 6/188 залишити без змін.
Матеріали справи № 6/188 повернути до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя
Судді
18.06.09 (відправлено)