16 червня 2009 р.
№ 9/257-08(1/308-07)
Вищий господарський суд України у складі: суддя Бенедисюк І.М. -головуючий, судді Львов Б.Ю. і Мирошниченко С.В.,
розглянувши касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго", м. Дніпропетровськ,
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.03.2009
зі справи № 9/257-08(1/308-07)
за позовом Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі його Дніпропетровської філії (далі -Концерн), м. Дніпропетровськ,
до відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" (далі -Товариство)
про стягнення 47 755,13 грн.,
за участю представників сторін:
позивача - Річка І.В.,
відповідача -Голубенка В.В.,
Концерн звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства 46 483,22 грн. боргу, 653,55 грн. втрат від інфляції та 3% річних у сумі 618,36 грн., а всього 47 755,13 грн.
Справа неодноразово розглядалася господарськими судами.
Рішенням названого суду від 11.12.2008 (суддя Подобєд І.М.) позов задоволено повністю. Прийняте місцевим судом рішення мотивовано безпідставністю зарахування Товариством у односторонньому порядку в 2006 році одержаної від Концерну суми переплати за електричну енергію в рахунок заборгованості, встановленої рішенням арбітражного суду Дніпропетровської області від 30.01.2001 зі справи № 9/331.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.03.2009 (колегія суддів у складі: Тищик І.В. -головуючий суддя, судді Чимбар Л.О., Чоха Л.В.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2008 зі справи змінено в частині розміру інфляційних втрат та 3 % річних: позов задоволено частково та з Товариства стягнуто 46 483,22 грн. боргу, 278,90 грн. інфляційних втрат та 3 % річних у сумі 359,13 грн.; в іншій частині позову відмовлено. Постанову апеляційного суду мотивовано наявними помилками в розрахунку сум втрат від інфляції та 3 % річних.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить постанову апеляційного господарського суду зі справи скасувати внаслідок її прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Концерн подав відзив (заперечення) на касаційну скаргу, в якому зазначив про безпідставність її доводів та просив постанову апеляційного суду зі справи залишити без змін, а скаргу -без задоволення.
Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.
Місцевим господарським судом у справі встановлено, що:
- 06.06.2002 державним підприємством "Дніпропетровський обласний радіотелевізійний передавальний центр", правонаступником якого є Концерн, та Товариством укладено договір на постачання електричної енергії № 549 (далі -Договір), предметом якого є постачання і передача електроенергії Товариством та оплата спожитої електроенергії Концерном;
- відповідно до пункту 4.1 Договору споживач зобов'язаний вносити плату за споживання активної електричної енергії у вигляді передоплати виключно коштами. У платіжному дорученні або реєстрі централізованої оплати у графі призначення платежу Концерн після слів "за споживання активної електроенергії", повинен зазначити інформацію, зокрема, період, за який проводиться розрахунок, та дату складання і номер договору на електропостачання;
- згідно з пунктом 4.4 Договору у разі виникнення заборгованості Концерн зобов'язаний подальші платежі за спожиту електроенергію вносити на зменшення або погашення існуючої заборгованості, що виникла у попередніх періодах з наведенням у платіжних документах відомостей про період, за який вноситься платіж, відповідно до пункту 4.1 Договору;
- Концерн згідно з виставленими відповідачем рахунками на щомісячну передоплату споживання електричної енергії за період з лютого по вересень 2006 року здійснив оплату в сумі 395 612,40 грн., а фактично за цей період спожив електроенергії на суму 349 129,18 грн.; сума переплати з боку Концерну становить 46 483,22 грн.;
- рішенням арбітражного суду Дніпропетровської області від 30.01.2001 зі справи № 9/331 з Концерну на користь Товариства стягнуто 45 939,20 грн. боргу за спожиту електроенергію за період з 01.04.1999 по 21.07.2000; за станом на 31.12.2005 непогашена заборгованість за цим судовим рішенням становила 43 403,75 грн.;
- Концерн листами від 21.11.2005 № 670 та від 05.12.2005 № 700 звертався до Товариства з пропозиціями стосовно погашення наявної заборгованості за рішенням арбітражного суду Дніпропетровської області від 30.01.2001 зі справи № 9/331 у сумі 43 403,75 грн., починаючи з січня 2006 року, та щодо узгодження відповідного графіка (т. 1, а.с. 128-130);
- Товариством пропозиції Концерну, викладені у згаданих листах прийнято до відома, про що свідчать відповідні резолюції на них, але будь-якої письмової відповіді Концерну не надано, запропонований позивачем графік погашення заборгованості відповідачем не узгоджено і не підписано;
- Концерном згаданий графік погашення боргу (через його неузгодженість з Товариством) не виконувався, що підтверджується невідповідністю строків та сум платежів;
- Товариство не подавало до виконавчої служби наказ на примусове виконання рішення арбітражного суду Дніпропетровської області від 30.01.2001 зі справи № 9/331;
- Товариством не подано доказів узгодження сторонами умов погашення Концерном заборгованості за рішенням арбітражного суду Дніпропетровської області від 30.01.2001 зі справи № 9/331;
- Концерном на виконання приписів пункту 4.1 Договору у платіжних дорученнях протягом січня -вересня 2006 року як призначення платежу зазначалося "авансова оплата за очікуване споживання" або "доплата авансового платежу" у певному місяці 2006 року (т. 1, а.с. 25-40, 139-154);
- Договір не містить положень з приводу погашення боргу за рішенням арбітражного суду Дніпропетровської області від 30.01.2001 зі справи № 9/331, що виник за попереднім договором від 01.09.1998 № 1146;
- позивач звертався до відповідача з претензією від 02.04.2007 щодо повернення суми переплати, але відповідачем зазначену суму в односторонньому порядку звернуто на погашення заборгованості за згаданим рішенням арбітражного суду від 30.01.2001;
- позивачем нараховано інфляційні втрати в сумі 653,55 грн. та 3 % річних у сумі 618,36 грн.
Апеляційним господарським судом додатково встановлено, що розмір втрат від інфляції в даному випадку становить 278,90 грн., а 3 % річних - 359,13 грн.
Причиною виникнення спору зі справи є питання щодо правомірності зарахування відповідачем суми переплати на погашення боргу за рішенням арбітражного суду Дніпропетровської області від 30.01.2001 зі справи № 9/331.
Згідно з пунктом 6.6 Правил користування електричною енергією (далі -Правила), затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28 і зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 за № 417/1442, оплата електричної енергії, яка відпускається споживачу, здійснюється споживачем, як правило, у формі попередньої оплати у розмірі вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий або плановий період.
Пунктом 6.5 зазначених Правил встановлено, що у разі виникнення у споживача заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію, сторони за взаємною згодою та в порядку, передбаченому законодавством України, укладають договір щодо реструктуризації заборгованості. При цьому оформлюється графік погашення заборгованості, який є додатком до цього договору. У разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізиті призначення платежу посилань на період, за який здійснюється оплата або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані споживачем за електричну енергію, постачальник електричної енергії має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості цього споживача з найдавнішим терміном її виникнення. Укладення сторонами та дотримання споживачем узгодженого графіка погашення заборгованості не звільняє споживача від оплати поточного споживання електричної енергії.
Товариство правомірність власних дій обґрунтовує посиланням на положення абзацу другого пункту 6.5 Правил (щодо послідовності дій за відсутності графіка погашення заборгованості та фактичного перевищення суми платежу).
Водночас відповідні посилання попередніми судовими інстанціями обґрунтовано відхилено з огляду на те, що зазначені положення мають застосовуватися лише у невід'ємному зв'язку з іншими положеннями цього ж пункту Правил і, зокрема, його абзацу першого стосовно необхідності укладення сторонами договору щодо реструктуризації заборгованості. Як встановлено ж місцевим та апеляційним господарськими судами питання погашення зазначеної заборгованості сторонами узгоджено не було.
Згідно з частиною першою статті 1212 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
За приписами частини другої статті 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).
Частиною першою статті 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до частини другої статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У свою чергу, чинне законодавство України не містить положень, які надавали б відповідачеві право на власний розсуд здійснювати дії з виконання рішення суду про стягнення коштів (яке на час виникнення спірних правовідносин за відсутності його добровільного виконання з боку Концерну згідно з статтею 115 ГПК України підлягало виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження").
Отже, суд апеляційної інстанції з огляду на фактичне цільове призначення сплачених позивачем у 2006 році спірних коштів (аванс, а не погашення боргу) та на встановлену попередніми судовими інстанціями відсутність узгодження сторонами умов добровільного погашення Концерном боргу за рішенням арбітражного суду Дніпропетровської області від 30.01.2001 зі справи № 9/331, беручи до уваги й відсутність у даному випадку правових підстав для залишення відповідачеві одержаної суми переплати, перевіривши правильність нарахування позивачем сум заборгованості, втрат від інфляції та 3 % річних, дійшов обґрунтованого висновку щодо необхідності часткового задоволення позовних вимог Концерну.
Посилання Товариства в касаційній скарзі на зарахування спірних коштів у погашення заборгованості за рішенням арбітражного суду Дніпропетровської області від 30.01.2001 зі справи № 9/331 за проханням позивача не підтверджено відповідними доказами, а тому й не може бути підставою для задоволення вимог скаржника.
Таким чином, постанова апеляційного господарського суду зі справи за відсутності передбачених законом підстав для її скасування має бути залишена без змін з підстав, викладених у даній постанові суду касаційної інстанції.
Керуючись статтями 1117, 1119-11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.03.2009 зі справи № 9/257-08(1/308-07) залишити без змін, а касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" -без задоволення.
Суддя І.Бенедисюк
Суддя Б.Львов
Суддя С.Мирошниченко