Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 320
Іменем України
26.05.2009
Справа №2-12/2311-2009
За позовом - Приватного підприємства «АГАТ - М» (м.Сімферополь, вул.Київська,5).
До відповідачів - 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Лівадія-Крим» (м.Сімферополь, вул.Севастопольська,4);
2. Виробничого об'єднання «Крим» (м.Сімферополь, вул.Севастопольська,4).
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вестер Україна» (04112, м.Київ, вул. Ризька 8А).
Про спонукання до виконання певних дій
Суддя Іллічов М. М.
Від позивача: Кабанцов Р.О. - представник, довіреність №15 від 12.05.2009р.
Від відповідачів : 1. Титаренко Д. С. - представник, довіреність б/н від 15.04.2009р.
2. не з'явився.
Від третьої особи : не з'явився
Суть спору:
Приватне підприємство «АГАТ - М» звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до відповідачів: ТОВ «Лівадія-Крим», Виробничого об'єднання «Крим» про зобов'язання ТОВ «Лівадія-Крим» припинити дії по притриманню майна - обладнання супермаркету, яке було придбано ВО «Крим» у ТОВ «Вестер Україна» на підставі договору купівлі-продажу від 20.02.2009р. і знаходиться у приміщеннях супермаркету на першому поверсі нежилого будинку за адресою: м.Сімферополь, вул. Ясна 37А та зобов'язання ВО «Крим» укласти з приватним підприємством «АГАТ - М» договір купівлі-продажу на підставі попереднього договору купівлі-продажу, укладеного між ВО «Крим» та приватним підприємством «АГАТ - М» 09.02.2009р. без вказівки про притримання або будь-яких інших обтяжень предмету договору.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Позовні вимоги мотивовано тим, що ВО «Крим» ухиляється від виконання обов'язку щодо укладання договору купівлі-продажу майна - апарату для виготовлення паніровочних сухарів, терези (11 штук), грилю з ніжками, сепаратору тіста гідравлічного, конвекційної пічі; кремозбивальної машини, овочерізки, машини для розкатування тіста, морозильної шафи 700 л, борошнопровіювачу, м'ясорубки, пічі піроконвекційної на 10 ур., пічі піроконвекційної на 6 ур., плити 4-комфорочної на базі, плити електричної 6-комфорочної з духовкою, яке знаходиться у м.Сімферополі по вул. Ясна 37А, відповідно до попереднього договору купівлі-продажу від 09.02.09 р. Також зазначається про вчинення перешкод щодо укладання договору, використання майна ТОВ «Лівадія-Крим», яке не має жодних прав на позначене майно.
ТОВ «Лівадія-Крим» згідно до відзиву позов не визнається. При цьому представник відповідача посилається на те, що 14.02.2008р. між ТОВ «Вестер Україна» і ТОВ «Лівадія-Крим» був укладений договір оренди нежилих приміщень. Станом на 11.02.2009р. за ТОВ «Вестер Україна» склалась заборгованість з орендної плати у розмірі 2 417 891,27 грн., яка на даний час не погашена. Враховуючи те, що в приміщеннях, що орендуються ТОВ «Вестер Україна», знаходиться належне останньому устаткування і інше майно, ТОВ «Лівадія-Крим», виступаючи управителем нежилих приміщень, що орендуються, заявило про намір скористатись своїм правом, передбаченим ст. 594 Цивільного кодексу України, а саме - притримати майно ТОВ «Вестер Україна», що знаходиться на території торгового комплексу (м. Сімферополь, вул. Ясна 37А) до моменту погашення останнім заборгованості з орендної плати. Про наведені обставини товариство «Вестер Україна» було повідомлено листом № 145/н від 11.02.2009 р.
Відповідачем - ТОВ «Лівадія-Крим» зазначається, що він не заперечує щодо укладення між позивачем та ВО «Крим» основного договору купівлі-продажу на підставі попереднього договору купівлі-продажу у відповідності до норм діючого законодавства.
Виробничим об'єднанням «Крим» направлялась заява щодо розгляду справи без участі свого представника, у задоволенні позовних вимог другий відповідач просив відмовити. При цьому зазначалось, що притримання колишнього майна ТОВ «Вестер Україна»здійснюється ТОВ «Лівадія-Крим» на підставі норми ст. 594 Цивільного кодексу України у зв'язку із наявною заборгованістю. На думку відповідача притримання майна ТОВ «Вестер Україна» виникло на законних підставах та по незалежним від ВО «Крим» причинам, внаслідок чого, на думку відповідача, він звільняється від відповідальності за можливі негативні наслідки. Однак, відповідач вважає можливим укласти з позивачем договір купівлі-продажу майна на підставі раніше укладеного попереднього договору купівлі-продажу від 09.02.2009р.
Ухвалою від 13.05.09 р. суд залучив до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Вестер Україна».
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -
09.02.09 р. між Приватним підприємством «АГАТ - М» - покупцем та Виробничим об'єднанням «Крим» - продавцем у письмовій формі було укладено попередній договір купівлі-продажу торговельного обладнання, яке фактично розташоване у приміщеннях супермаркету „Вестер Гіпер" - на першому поверху нежилого будинку за адресою м. Сімферополь, вул. Ясна, 37-А, а саме : апарату для виготовлення паніровочних сухарів, терези (11 штук), грилю з ніжками, сепаратору тіста гідравлічного, конвекційної пічі; кремозбивальної машини, овочерізки, машини для розкатування тіста, морозильної шафи 700 л, борошнопровіювачу, м'ясорубки, пічі піроконвекційної на 10 ур., пічі піроконвекційної на 6 ур., плити 4-комфорочної на базі, плити електричної 6-комфорочної з духовкою.
Виробниче об'єднання «Крим» приймало на себе зобов'язання придбати позначене майно у його попереднього власника, а після цього протягом 5 днів продати його позивачу шляхом укладення із ним договору купівлі-продажу (п. 1.5, 1.6 попереднього договору від 09.02.09р.).
Сторони попереднього договору дійшли згоди щодо усіх істотних обставин основного договору купівлі-продажу, а саме визначили: ціну майна у розмірі 510.000 грн. (п. 1.4 попереднього договору), склад та комплектність товару (п. 1.3, 2.5 попереднього договору), порядок передачі та вивезення майна (п. 2.2, 2.6 попереднього договору), якість товару (п. 2.4 попереднього договору), ризики (п. 2.7 попереднього договору), порядок розрахунків та відповідальність сторін (п. 2.3, 3 попереднього договору), строк укладення договору - три місяці з дати підписання попереднього договору.
27.02.2009 року ВО „Крим" повідомило позивача про те, що ним було придбано відповідне обладнання супермаркету „Вестер Гіпер" на підставі договору купівлі-продажу від 20.02.09р. При цьому ВО «Крим» запропонувало укласти основний договір купівлі-продажу майна, але із застереженням, що устаткування притримується ТОВ „Лівадія Крим" через наявність боргу у ТОВ «Вестер Україна» з орендної плати.
Підприємство «Агат-М» не погодившись із позначеною пропозицією та вважаючи її такою, що не ґрунтується на положеннях закону та попереднього договору, звернулося із позовом до суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та іншіх правочинів, іншіх юридичних фактів.
За договором оренди від 14.02.08 р. між ТОВ «Лівадія-Крим» - орендодавець передавало, а ТОВ «Вестер Україна» - орендар приймало в оренду нежитлові приміщення площею 4875, 6 кв. м. у м. Сімферополь, вул. Ясна 37 а для розташування магазину роздрібної торгівлі. Термін дії договору визначався до 12.12.2017 р.
Відповідне устаткування щодо якого виник спір було розміщено в приміщеннях управителя майна - ТОВ «Лівадія-Крим» саме на підставі позначеного договору оренди.
Згідно п. 4.2.4 договору орендар зобов'язувався сплачувати орендодавцеві орендну плату відповідно до умов цього договору, суворо дотримуватися умов використання приміщень.
З наданого суду для огляду акту звірення взаєморозрахунків за період 14.02.08-28.02.09 р., який було спрямовано ТОВ «Вестер Україна» до ТОВ «Лівадія-Крим», орендарем визнавалася наявність заборгованості з орендної платні на суму 1 124 797, 09 грн. , у той час як за договором (п. 3.2.1) передбачалося, що орендна плата, порядок обчислення та сплати якої визначено р. 3 договору, має вноситися не пізніше 5-го числа кожного розрахункового місяця оренди.
У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ст. 594 Цивільного кодексу України кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання.
Частинами 2 та 3 ст. 594 ЦК України передбачено, що притриманням речі можуть забезпечуватись інші вимоги кредитора, якщо інше не встановлено договором або законом, а також і право кредитора притримати річ у себе також у разі, якщо права на неї, які виникли після передачі речі у володіння кредитора, набула третя особа.
Наслідком невиконання обов'язку ТОВ «Вестер Україна» перед ТОВ «Лівадія-Крим» щодо внесення орендної плати стало реалізація першим відповідачем права на притримання устаткування про що листом від 11.02.09 р. (під час дії договору оренди) повідомлено ТОВ «Вестер Україна». Факт отримання цього листа ТОВ «Вестер Україна» вбачається з його відповіді на цей лист від 12.02.2009р. №38.
Виходячи зі змісту наведених положень ЦК України та враховуючи існування заборгованості за договором оренди суд не погоджується із доводами позивача щодо неправомірності дій кредитора- ТОВ «Лівадія-Крим» з притримання майна, право на яке передбачено та виникає в силу закону.
Позивач вказує, що майно було ввезено до орендованих приміщень ТОВ „Вестер Україна” для ведення господарської діяльності (організації торгівлі) і воно не передавалося безпосередньо ТОВ „Лівадія Крим”. В зв'язку з цим ТОВ „Лівадія Крим” не може вважатися кредитором, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові, і не має права застосовувати притримання на підставі ст. 594 ЦК України. Але з такою думкою позивача погодитися не можна виходячи з наступного.
Зі змісту ст. 397 ЦК України слідує, що володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. При цьому фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.
Речі, що входять до складу спірного майна у справі, фактично знаходяться у приміщеннях орендодавця ТОВ „Лівадія Крим” за адресою м. Сімферополь, вул. Ясна 37 а, тому це товариство є їх фактичним володільцем. Оскільки ці речі були ввезені до приміщень орендодавця за власною ініціативою орендаря ТОВ „Вестер Україна”, без будь-якого примусу з боку ТОВ „Лівадія Крим”, то не можна вважати це володіння неправомірним або незаконним. Тому внаслідок фактичного тримання у себе спірного майна в силу ст. 397 ЦК України ТОВ „Лівадія Крим” володіє ним правомірно, отже згідно зі ст. 594 ЦК України має право на його притримання в якості забезпечення виконання зобов'язань з боку ТОВ „Вестер Україна”.
Має бути зауважено, що само притримання майна виходячи зі змісту ст. 596 ЦК України не обмежує можливості укладання договору щодо його відчуження.
Щодо вимог про спонукання до укладання договору, то суд дійшов наступного.
З огляду на зміст положень ст. 57, 84 Господарського процесуального кодексу у спорах, що виникають при укладанні договору позивач має надавати суду проект договору у запропонованій ним редакції, проте підприємством «Агат-М» цих вимог не дотримано, у позові містяться посилання лише на попередній договір купівлі-продажу.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 Господарського кодексу України зобов'язання укласти основний договір, передбачене попереднім договором, припиняється, якщо до закінчення строку, в який сторони мають укласти основний договір, одна із сторін не надішле проект такого договору другій стороні.
Згідно із ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Жодна зі сторін не надала суду доказів, що протягом трьох місяців з 09.02.09 р. хоча б одна зі сторін попереднього договору купівлі-продажу направляла іншій стороні саме проект основного договору. Наведене надає підстави суду стверджувати про припинення зобов'язання щодо укладання договору купівлі-продажу устаткування.
За викладених обставин заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Щодо судових витрат, то суд вважає за необхідне залишити їх за сторонами.
З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 49,82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Іллічов М.М.