83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
10.06.09 р. Справа № 1/98пд
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Доноблспецпостачзбут”
м. Донецьк
до відповідача: Закритого акціонерного товариства “Альфа-Банк”
м. Київ в особі відділення “Донецьке-2” м. Донецьк
про визнання пунктів договорів недійсними
Суддя Азарова З. П.
При секретарі судового засідання: Єжель С.А.
За участю представників сторін:
Від позивача: Шейко В.В. - представник
Від відповідача: Дмитренко О.А. - представник
СУТЬ СПРАВИ: В судовому засіданні 19.05.2009р.
було оголошено перерву для надання
додаткових доказів
Товариство з обмеженою відповідальністю “Доноблспецпостачзбут” звернулося з позовом до Закритого акціонерного товариства “Альфа-Банк” м. Київ в особі відділення “Донецьке-2” про визнання недійсними пунктів 6.2 договорів про надання грошових траншів №№ SME0010659 від 25.03.2008р., SME0011605 від 11.04.2008р., SME0015790 від 29.07.2008р.
В обґрунтування позову позивач посилається на укладення договорів, внаслідок помилки та обману щодо встановлення вказаним пунктом порядку розгляду спорів, які виникають при виконанні цих договорів, оскільки третейський суд розташований за адресою юридичної особи банку та головою суду є керівник юридичної служби банку. Цей факт був відомий позичальнику і він вважає, що третейська угода є недійсною.
Відповідач надав відзив, в якому заперечив проти позовних вимог, посилаючись на те, що пунктами 4.4 Рамкової угоди, 7.3 договорів про надання траншів передбачено, що при підписанні вказаних договорів позичальник не перебуває під впливом помилки, обману, насилля, загрози, зловмисної угоди. Печатка підприємства та підпис директора свідчать про те, що договір укладено та досягнуто згоди з усіх істотних умов договору. Крім того, пунктом 7.1 договорів про надання траншів передбачена можливість внесення змін до укладених договорів. Однак зі сторони позивача пропозиції про внесення змін щодо підсудності спорів третейському суду за укладеними договорами не надходили. Третейська угода в рамковій угоді, договорах про надання траншу укладена у вигляді третейського застереження, в якому зазначено назву третейського суду та які саме спори він буде вирішувати і вона відповідає вимогам статті 12 Закону України “Про третейські суди”.
Позивач в судовому засіданні 19.05.2009р. заявив клопотання про витребування від відповідача наказу про прийом на роботу Грачова Ю.Л. з вказанням його останнього постійного місця роботи. Клопотання задоволено і в судовому засіданні оголошено перерву, після якої відповідач надав копію наказу та відомості про Постійно діючий Третейський суд при Всеукраїнській громадській організації “Всеукраїнський фінансовий союз”.
Позивач пояснив, що є домовленість з відповідачем про реструктуризацію боргу за кредитом, тому заявив клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідач заперечив проти задоволення клопотання, оскільки розгляд справи не впливає на погашення боргу.
Вважаючи, що предметом спору є визнання недійсними пунктів договорів щодо порядку вирішення спорів, які виникають за вказаними договорами, і вони не впливають на виконання умов договорів, клопотання залишено без задоволення, а спір підлягає вирішенню по суті.
Розглянувши матеріали справи, додатково надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив, що 25.03.2008р. між сторонами був укладений договір № SME0010659 про надання траншу в сумі 4 000 000 грн. 00 коп., а 11.04.2008р. між сторонами був укладений договір № SME0011605 про надання кредиту в сумі 2 700 000 грн. 00 коп., 29.07.2008р. був укладений договір № SME0015790 про надання кредиту в сумі 830 000 грн. 00 коп. Порядок і строки погашення цих кредитів сторони визначили графіками, які є невід'ємною частиною договорів.
В силу статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Як вбачається з наданих договорів, сторони узгодили всі умови договорів, підписали їх і підписи скріплені печатками сторін.
Позивач вважає, що при підписанні договорів була допущена помилка та він введений в оману щодо порядку вирішення спорів, викладеного у розділі 6, а саме: пункт 6.2 договорів передбачає, що усі спори, розбіжності або вимоги, які пов'язані з виконанням договору підлягають вирішенню у Постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнської громадської організації “Всеукраїнський фінансовий союз” у відповідності до його Регламенту. Справа розглядається одним третейським суддею, який призначається головою Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнської громадської організації “Всеукраїнський фінансовий союз”. Підписанням договору сторони надають свою згоду на такий порядок призначення третейського суду для кожного спору, що може виникнути між ними в зв'язку з договором.
Разом з тим цивільно-правовий договір, будучи видом правочину, являє собою правову форму, у яку втілюються узгоджені волевиявлення сторін. Цей процес називається укладанням договору. Відповідно до частини 2 статті 67 Господарського кодексу України підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечить законодавству України.
З метою захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб діючим законодавством передбачений судовий порядок захисту цих прав та інтересів, у тому числі Законом України “Про третейські суди” регулюється порядок утворення та діяльності третейських судів в Україні.
До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. За змістом частини першої статті 12 вказаного Закону третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Тобто, укладаючи кредитний договір, сторони узгодили третейський порядок вирішення спору і цей порядок не протиречить законодавству України.
Стаття 215 Цивільного кодексу України визначає підстави недійсності правочину, вказує на необхідність дотримання в момент вчинення правочину вимог, які встановлені статтею 203 вказаного Кодексу.
Стаття 12 Закону України “Про третейські суди” визначає правила для третейської угоди і в разі недодержання цих правил третейська угода є недійсною. З наданих договорів не вбачається, що передбачені правила порушені при їх укладенні.
Позивач вважає, що він помилився, підписавши таку угоду в кредитних договорах і, крім того, банк обманув позичальника щодо розташування третейського суду. Розглядаючи вимоги позивача про недійсність вищезазначеного порядку вирішення спорів за договорами, суд не може погодитися про підписання вказаних договорів позивачем під впливом помилки, оскільки помилка - це спотворене уявлення особи про обставини, що дійсно мають місце, тобто під помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною за угодою предмета чи інших істотних умов угоди, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутністю якого можна вважати, що угода не була б укладена. Помилка повинна мати суттєве значення, зачіпаючи природу угоди. Неправильна уява про норму права не підпадає під ознаки помилки. Вказане зазначається у роз'ясненні Президії Вищого господарського суду України від 12.03.1999р. № 02-5/111 Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними.
Щодо посилання позивача на укладення договору під впливом обману, то під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації, що уклала угоду, шляхом повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності, або замовчуванням обставин, що мають істотне значення для угоди.
Посилання позивача на те, що головою третейського суду є керівник юридичної служби банку спростовано відповідачем наданими доказами. До того ж при розгляді спорів третейським судом статті 19, 20 Закону України “Про третейські суди” надають право на відвід судді та передбачають порядок відводу. Тому сторона у справі може користуватися своїм правом якщо наявні обставини, які є підставою для відводу.
Суд зазначає, що з моменту укладення договорів про надання кредиту позивач (позичальник) не звернув увагу на пункт 6.2 договорів та не запропонував стороні за договором внести зміни відповідно до статті 188 Господарського кодексу України.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Позивач не довів факти обману, або помилки, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
У судовому засіданні 10.06.2009р. за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Керуючись ст.ст. 33, 43, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Відмовити в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Доноблспецпостачзбут про визнання недійсними пунктів 6.2 договорів про надання грошових траншів №№ SME0010659 від 25.03.2008р., SME0011605 від 11.04.2008р., SME0015790 від 29.07.2008р.
Рішення підписано 11.06.2009р.
Суддя