ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
Справа № 53/254
15.06.09
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Далгакиран компресор Україна»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні технології будівництва»
про стягнення 42 784,38 грн.
Суддя Грєхова О. А.
Представники:
від позивача: Дінков В.Ф.- директор, Сергієнко Є.С.- представник по довіреності від 22.05.2009р.
від відповідача не з'явились
СуТЬ СПОРУ:
Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні технології будівництва»заборгованості за Договором купівлі-продажу № 141/2008 від 05.12.2008р. в розмірі 42 784,38 грн., в тому числі 39 802,00 грн. - основний борг, 2 041,35 грн. -пеня, 941,03 грн. -збитки від інфляції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.2009р. порушено провадження по справі № 53/254, розгляд справи призначено на 25.05.2009р.
У зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача по справі ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2009р. розгляд справи відкладено на 15.06.2009р.
В судовому засіданні 15.06.2009р. представник позивача уточнив позовні вимоги, відповідно до яких позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 34 770,80 грн., в тому числі 29 802,00 грн. - основний борг, 3 102,35 грн. -пеня, 1 480,52 грн. -збитки від інфляції, 385,86 грн. -3% річних.
Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Таким чином, суд приймає до розгляду уточнення позивача позовних вимог, а саме зменшення позовних вимог.
Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в жодне судове засідання не з'явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав, вимоги попередніх ухвал суду не виконав.
Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997р. № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).
Відомості про місцезнаходження відповідача є достовірними, оскільки підтверджені Витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 13-2662 від 20.05.2009р., наданим позивачем.
За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.
При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 15.06.2009р. за згодою представників позивача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Відповідно до частини 1 ст. 11 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Згідно з частиною 2 зазначеної статті, підставою виникнення взаємних цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
05.12.2008р. між сторонами у справі було укладено Договір купівлі-продажу № 141/2008 відповідно до умов якого Продавець (позивач) зобов'язався передати, а Покупець (відповідач) зобов'язується оплатити і прийняти на умовах даного Договору повітряне компресорне обладнання по ціні, яка вказана в п. 2 даного договору. (п. 1.1 Договору № 141/2008 від 05.12.2008р.).
В п. 2.1 Договору № 141/2008 від 05.12.2008р. зазначено, що загальна сума даного договору складає суму в гривнях України, яка еквівалентна 12 860,00 євро, в тому числі НДС -2 143,33 євро (20%). На момент підписання Договору ця сума складає 119 604,00 грн., в тому числі НДС -19 934,00 грн. (20%).
Покупець оплачує перший (авансовий) платіж в розмірі 50% вартості товару, що складає суму в гривнях, еквівалентну 6 430,00 євро на момент платежу. Сторони домовилися, що в строк до 09.12.2008р. ця сума складає 59 802,00 грн., в тому числі НДС -9 967,00 грн. (п. 2.2.1 Договору № 141/2008 від 05.12.2008р.).
Покупець оплачує 25% вартості товару, що складає суму в гривнях України, яка еквівалентна 3 125,00 євро не пізніше 30 календарних днів з моменту відвантаження обладнання зі складу продавця. (п. 2.2.2 Договору № 141/2008 від 05.12.2008р.).
Покупець оплачує ще 25% вартості товару, що складає суму в гривнях України, яка еквівалентна 3 125,00 євро не пізніше 60 календарних днів з моменту відвантаження обладнання зі складу продавця. (п. 2.2.3 Договору № 141/2008 від 05.12.2008р.).
На виконання умов Договору відповідач перерахував на рахунок позивача перший платіж в сумі 59 802,00 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача від 10.12.2008р. (копія знаходиться в матеріалах справи).
Факт передачі товару, зазначеного в Договорі № 141/2008 від 05.12.2008р. підтверджується належним чином завіреною копією видаткової накладної № РН-0001318 від 12.12.2008р. (оригінал оглянутий в судовому засіданні).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання щодо оплати товару виконав не повному обсязі.
Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій сторін (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, -за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Судом встановлено, що товар був прийнятий згідно з видатковою накладною уповноваженою особою покупця.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 193 Господарського кодексу України).
Зазначене також кореспондується зі ст. 526 ЦК України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Позивач надсилав на адресу відповідача претензію № 20 від 17.02.2009р. та лист № 80 від 29.02.2009р., № 34 від 16.03.2009р. з проханням розрахуватися за поставлений товар. Як доказ про надсилання відповідачу претензії № 20 від 17.02.2009р. позивач надав копію повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції від 21.07.2009р.
Матеріали справи також свідчать, що відповідач частково розрахувався з позивачем за поставлений товар, що підтверджується завіреними копіями виписок з банківського рахунку позивача.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить суму в розмірі 29 802,00 грн., що також підтверджується довідкою № 72 від 25.05.2009р. про залишкову суму заборгованості, підписаною директором та головним бухгалтером позивача.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Таким чином, судом встановлено факт порушення відповідачем свого обов'язку щодо вчасної оплати за поставлений товар, відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 29 802,00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню в заявленій сумі.
Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно зі ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.
Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій -неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як вбачається з пункту 5.1 Договору № 141/2008 від 05.12.2008р. у випадку затримки оплат відповідно до п. 2.2 даного договору Покупець зобов'язується сплатити пеню в розмірі 0,5% від несплаченої суми за кожний день прострочення, але не більше 5% від суми Договору.
Позивач надав суду розрахунок пені на суму 3 102,35 грн., який здійснений відповідно до Договору № 141/2008 від 05.12.2008р. та згідно з чинним законодавством України.
Таким чином, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 3 102,35 грн.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором .
З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 385,86 грн. та збитків від інфляції в сумі 1 480,52 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Згідно ст. 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.
Позивачем належним чином доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача.
Відповідно до положень статті 49 ГПК України судові витрати позивача підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1.Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні технології будівництва»(02068, м. Київ, вул. Урлівська, 8, оф. 123; ідентифікаційний код 31458110 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Далгакиран компресор Україна»(04080, м. Київ, вул. Новоконстантинівська, 4-А; ідентифікаційний код 33399780) основний борг в сумі 29 802 (двадцять дев'ять тисяч вісімсот дві) грн. 00 коп., пеню в сумі 3 102 (три тисячі сто дві) грн. 35 коп., збитки від інфляції в сумі 1 480 (одна тисяча чотириста вісімдесят) грн. 52 коп., 3% річних в сумі 385 (триста вісімдесят п'ять) грн. 86 коп., витрати на сплату державного мита в сумі 347 (триста сорок сім) грн. 71 коп. та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Суддя Грєхова О.А.