01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
10.06.2009 № 41/85
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Капацин Н.В.
суддів: Пашкіної С.А.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Куликівська О. Ф. - представник за довіреністю № 136 від 28.05.2009 року
від відповідача -не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шоколадниця Україна"
на рішення Господарського суду м.Києва від 10.04.2009
у справі № 41/85 (суддя
за позовом Закритого акціонерного товариства "Балтик Майстер"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шоколадниця Україна"
про стягнення 151298,17 грн.
Позов заявлено про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Шоколадниця - Україна основного боргу в сумі 142579,42 грн. за поставлений за договором поставки № 55/05/08П від 13.05.2008 року, але неоплачений товар та пені в сумі 8718,85 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 10.04.2009 року у справі № 41/85 позов задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 80579,42 грн. основного боргу, 8708,97 грн. пені, провадження у справі в частині стягнення 62000 грн. основного боргу припинено на підставі п. 1 - 1 ст. 80 ГПК України, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що відповідач в порушення умов спірного договору не оплатив поставлений позивачем за його умовами товар, провадження у справі в частині 62000 грн. суд припинив з огляду на те, що на дату винесення рішення вказана сума відповідачем позивачу перерахована.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 10.04.20098 року у справі № 41/85 та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю.
В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що частина з товару, заборгованість за який є предметом позову, поставлена не за умовами спірного договору, а отже, строк виконання зобов'язань по його оплаті ще не настав.
Крім того, відповідач посилається на відсутність між сторонами письмової форми правочину щодо несплати неустойки.
Ухвалою від 14.05.2009 року колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Капацин Н. В., судді Калатай Н. Ф., Пашкіна С. А. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Шоколадниця - Україна” прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.
В судовому засіданні представник позивача надав письмові пояснення по суті спору.
В судовому засіданні представник позивача проти апеляційної скарги заперечив та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а спірне рішення суду без змін.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, з урахуванням правил ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.
13.05.2008 року позивач та відповідач уклали договір поставки № 55/05/08П (далі Договір), відповідач до умов якого позивач зобов'язується поставити обладнання, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити обладнання, що постачається.
Відповідно до п. 1.2 Договору асортимент, вартість, умови поставки зазначаються в Специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору.
Сторонами було підписано Специфікацію № 1 до Договору, якою вони визначили перелік обладнання, що постачається за умовами Договору.
Відповідно до п.2.3 Договору та Специфікації № 1 до Договору загальна вартість обладнання, що постачається за умовами Договору, становить 215807,34 грн.
02.07.2008 року сторонами було підписано Додаткову угоду № 1 до Договору, якою сторони змінили комплектність поставки, доповнивши Специфікацію № 1.
З рахування змін, внесених Додатковою угодою № 1, загальна вартість Договору становить 228902,34 грн.
На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 248102,36 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних № ВМРН-00300 від 26.05.2008 року (а. с. 11) та № ВМРН-00499 від 30.07.2008 року (а. с. 12).
Факт поставки Товару на вказану суму відповідачем не заперечується.
Посилання відповідача на те, що частина з вказаного товару на суму 19200,02 грн. (248102,36-228902,34=19200,02) поставлена не за умовами Договору, сума поставки за яким становить 228902,34 грн., колегією суддів до уваги не приймається оскільки весь товар на суму 248102,36 грн., в том числі і на суму 19200,02 грн., був поставлений за 2 накладними, які містять посилання на те, що товар постачається саме за Договором.
Відповідно до ч. 3 ст. 670 ЦК України Якщо покупець прийняв більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, він зобов'язаний оплатити додатково прийнятий товар за ціною, встановленою для товару, прийнятого відповідно до договору, якщо інша ціна не встановлена за домовленістю сторін.
Враховуючи, що відповідач прийняв весь товар за накладними без заперечень, він погодився, що його було поставлено саме за умовами Договору.
Відповідно до ч. 2 п. 2.3 Договору відповідач проводить оплату за Договором шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача в два етапи, а саме:
- перший етап: 40 % від загальної вартості - 86322,94 грн. відповідач переховує на протязі 3 днів з моменту підписання Договору (п. 2.3.1);
- другий етап: 60 % від загальної вартості - 129484,40 грн. відповідач переховує на протязі 6 місяців з дати підписання Договору але не пізніше 14.10.2008 року (п. 2.3.2).
Як слідує з матеріалів справи, на виконання п. 2.3.1 Договору відповідач перерахував позивачу 86322,94 грн., що сторонами не заперечується та підтверджується Карткою рахунку: 361 Контрагенти: Шоколадниця-Україна ТОВ: Замовлення Договір 55/05/08П (13.05.2008) за 01.04.08-31.12.08 (а. с. 15) та підписаним обома сторонами актом звірки розрахунків від 24.12.2008 року (а. с. 17).
Крім того, відповідач повернув позивачу частину товару на суму 19200 грн., що підтверджується доданою до матеріалів справи належним чином засвідченою копією накладної на повернення № 12 від 19.08.2008 року (а. с. 13).
Посилання відповідача на те, що судом першої інстанції при винесенні рішення не враховано повернення відповідачем позивачу товару на загальну суму 18000 грн., що знайшло своє відображення в Акті приймання -передачі обладнання № 2 від 26.06.2008 року (а. с. 47), колегією суддів до уваги не приймається, з огляду на наступне.
Як слідує зі змісту вказаного акту, за ним відповідачем позивачу було повернуто Стіл холодильний TSS3РТ вартістю 18000 грн. з ПДВ
Як вбачається з накладної на повернення № 12 від 19.08.2008 року, відповідачем позивачу за нею було повернуто: Стіл холодильний з трьома дверима TSS3РТ Італія (Desmon), вартістю 15000 грн. без ПДВ (18000 грн. з ПДВ) та Софтнер 20L 860430 (Electrolux) вартістю 1000 грн. без ПДВ.
З накладних № ВМРН-00300 від 26.05.2008 року та № ВМРН-00499 від 30.07.2008 року слідує, що за умовами Договору відповідачу було поставлено лише 1 Стіл холодильний з трьома дверима TSS3РТ Італія (Desmon), що унеможливлює повернення 2 екземплярів вказаного товару, а отже, на думку колегії суддів, накладна на повернення № 12 від 19.08.2008 року і Акт приймання -передачі обладнання № 2 від 26.06.2008 року фіксували повернення відповідачем позивачу одного і того ж самого столу.
Крім того, зазначений Акт не може бути прийнятий судом як належний доказ, оскільки він не оформлений належним чином, а саме, в ньому відсутня печатка позивача.
Також, слід зазначити, що зі змісту Додаткової угоди слідує, що сторони домовились про заміну Столу холодильного з трьома дверима TSS3РТ, який було поставлено за накладною № ВМРН-00300 від 26.05.2008 року, на Стіл морозильний Tefcold CF 7220, який було поставлено за накладною № ВМРН-00499 від 30.07.2008 року.
Під час розгляду справи судом першої інстанції сторонами до матеріалів справи долучено докази часткової в сумі 62000 грн. оплати поставленого за Договором позивачем відповідачу Товару, з яких 20000 грн. - до звернення позивача до суду .
Вказані факти підтверджуються доданими до матеріалів справи копіями платіжних доручень (а. с. 35-46, 53-55), Карткою рахунку: 361: Контрагенти: Шоколадниця Україна ТОВ: Замовлення: Договір 55/05/08П (13.05.08) за 01.01.08-30.03.09 (а. с. 25) та сторонами не заперечуються.
Враховуючи відсутність предмету спору в частині стягнення перерахованої відповідачем після порушення провадження у справі суми, суд першої інстанції прийняв вірне рішення щодо припинення провадження в частині стягнення 42000 грн. основного боргу на підставі п. 1-1 ст.80 ГПК України.
Вимоги в частині стягнення 20000 грн. є безпідставними і задоволенню не підлягають, адже на дату звернення позивача до суду у відповідача перед ним такого боргу не існувало.
Крім того, як слідує з наданих позивачем під час розгляду апеляційної скарги доказів, відповідач перерахував позивачу ще частину заборгованості в сумі 24000 грн., з яких 6000 грн. - до винесення судом першої інстанції рішення, проте сторони про зазначені обставини суд першої інстанції не повідомили.
Отже, на дату винесення постанови судом апеляційної інстанції матеріалами справи підтверджується наявність в відповідача боргу перед позивачем в сумі 56579,42 грн. (248102,36-86322,94-19200-62000-24000).
Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідач договірні зобов'язання виконав неналежним чином, поставлений позивачем за умовами Договору сплатив не у повному розмірі і з порушенням встановлених Договором строків.
Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Як слідує з матеріалів справи сторони під час розгляду справи не вжили всіх необхідних заходів для всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, не надавши суду необхідні докази щодо суми основного боргу, яка фактично була несплаченою на дату винесення рішення.
З урахуванням викладеного, враховуючи часткове погашення відповідачем після дати прийняття рішення судом першої інстанції і до дати прийняття судом апеляційної інстанції постанови у справі частини суми основного боргу, з метою уникнення подвійного стягнення з відповідача коштів, рішення суду першої інстанції в частині стягнення основного боргу підлягає зміні, а саме:
- провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 66000 грн. (42000+24000) підлягає припиненню з підстав п. 1 - 1 ст. 80 ГПК України;
- у задоволенні вимог в частині стягнення 20000 грн. основного боргу відмовляється;
- стягненню з відповідач на користь позивача підлягає 56579,42 грн.
Щодо вимог про стягнення пені в сумі 8718,75 грн. слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Матеріали справи не містять жодного доказу того, що відповідач вживав заходів щодо виконання свого договірного зобов'язання.
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.
Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої договором та законодавством відповідальності.
Відповідно до п. 6.3 Договору, за порушення відповідачем строків оплати обладнання позивач має право стягнути з нього пеню в розмірі 0,2 % від несплаченої суми за кожний день затримки.
Позивачем наданий розрахунок пені відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно якого розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Проте, як слідує з розрахунку, доданого позивачем до позовної заяви, нарахування пені ним проведено без врахування часткової сплати відповідачем 14.01.2009 року 5000 грн. та 15.01.2009 року 5000 грн.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення вимог позивача про стягнення пені за уточненим розрахунком суду в сумі 8708,97 грн.
Судові витрати, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладаються на Товариства з обмеженою відповідальністю „Шоколадниця - Україна” за виключенням витрат з заявлених до стягнення 20000 грн. основного боргу, які були сплачені відповідачем до дати звернення позивача до суду першої інстанції.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Шоколадниця - Україна” на рішення господарського суду міста Києва від 10.04.2009 року у справі №41/85 задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 10.04.2009 року у справі №41/85 змінити.
3. Викласти резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 10.04.2009 року у справі № 41/85 в наступній редакції:
„ 1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Шоколадниця - Україна” (01004, м. Київ, вул. Басейна, буд. 1/2, літ. „А”, ідентифікаційний код 33744608, р/р 2600200900085 в АКБ „Правекс - банк” м. Київ, МФО 321083, або з будь - якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Закритого акціонерного товариства „Балтик Майстер” (03061, м. Київ, вул. Шепелєва, 2 - А, ідентифікаційний код 32044426, р/р 2600301006028 в КФ АТ „кредо банк”, МФО 321897) основний борг в сумі 56579 (п'ятдесят шість тисяч п'ятсот сімдесят дев'ять) грн. 42 коп., пеню в сумі 8708 (вісім тисяч сімсот вісім) грн. 97 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 1312 (одна тисяча триста дванадцять) грн. 98 коп. та 102 (сто дві) грн. 40 коп. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
3. Провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 66000 (шістдесят шість тисяч) грн. припинити.
4. В решті позову відмовити.
5. Видати наказ.”
4. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.
5. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 41/85.
Головуючий суддя
Судді Пашкіна С.А.
15.06.09 (відправлено)