11 червня 2009 р.
№ 26/302-08
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді Кочерової Н.О.
суддів Мамонтової О.М.
Черкащенка М.М.
За участю представників сторін: не з'явилися
від позивача
від відповідача
розглянувши касаційну скаргу ЗАТ "Літан" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.09р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.03.09р.
у справі № 26/302-08
за позовом ЗАТ "Літан", м. Дніпропетровськ
до Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг
про визнання недійсним п.п. 4.1 договору поставки № 24 від 10.05.07р.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.09р. у справі № 26/302-08 (суддя Камша Н.М.) відмовлено в задоволенні позову ЗАТ "Літан" до Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Криворізької міської ради про визнання недійсним п.п. 4.1 договору поставки № 24 від 10.05.07р.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.03.09р. (головуючий Герасименко І.М., судді Білецька Л.М., Прудніков В.В.) вказане рішення залишено без змін.
Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить рішення від 22.01.09р. та постанову від 16.03.09р. скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 203, 207, 215, 546, ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Колегія суддів Вищого господарського суду України, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального права, дійшла висновку що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на слідуюче.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
10.05.07р. між ЗАТ "Літан" (Постачальник) та Управлінням житлово-комунального господарства у м. Кривий Ріг (Замовник) укладено договір поставки № 24, за умовами якого замовник зобов'язався прийняти та оплатити, а постачальник поставити рухомий склад міськелектротранспорту тролейбуси ЮМЗ Т2 в кількості 16 штук за ціною 937 812грн., на загальну суму 15 004 992грн. (з урахуванням ПДВ 20%).
Постачальник здійснює постачання продукції згідно з узгодженим сторонами графіком поставок, що є невід'ємною частиною договору (п.п. 2.1 в редакції додаткової угоди № 1 від 04.12.07р.).
Згідно пункту 4.1 договору, за порушення термінів постачання продукції постачальник сплачує замовнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє в період, за який сплачується пеня, від суми непоставленої в термін продукції, за кожний день прострочення постачання.
05.12.08р. Закрите акціонерне товариство "Літан" звернулось з позовом до Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Криворізької міської ради про визнання недійсним п.п. 4.1 договору поставки № 24 від 10.05.07р., скільки він суперечить ч. 3 ст. 549 ЦК України.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.09р. у справі № 26/302-08, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.03.09р., у задоволенні позову відмовлено.
Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.
Ст. 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1).
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Частиною першою статті 230 Господарського кодексу України передбачено, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання (ст. 546 Цивільного кодексу України).
Згідно ч. 1 і 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Враховуючи принцип свободи договору, сторони на випадок прострочення ЗАТ "Літан" виконання зобов'язань по поставці тролейбусів пунктом 4.1. договору від 10.05.07р. погодили сплату пені -одного із різновидів неустойки.
Отже, господарські суди дійшли вірного висновку, що оспорюваний пункт договору не суперечить вимогам чинного законодавства та обгрунтовано відмовили в задоволенні позову.
За таких обставин, колегія вважає, що оскаржені рішення і постанова прийняті з дотриманням норм матеріального права, підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу ЗАТ "Літан" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.09р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.03.09р. у справі № 26/302-08 залишити без змін.
Головуючий суддя Н.О. Кочерова
Судді: О.М. Мамонтова
М.М. Черкащенко