Постанова
Іменем України
29 січня 2007 року
Справа № 2-30/16607-2006
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Прокопанич Г.К.,
суддів Плута В.М.,
Горошко Н.П.,
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився;
відповідача: не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу Спільного Україно-Британського підприємства в формі акціонерного товариства закритого типу "ТЕР Холдинг Комп., Україна" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Ловягіна Ю.Ю.) від 20.11.2006 у справі №2-30/16607-2006
за позовом відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" (бул. Т. Шевченка, 18, м.Київ 30, 01030)
в особі Кримської філії відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" Центр електрозв'язку № 1 (пр. Перемоги, 34, м.Євпаторія, 97400)
до Спільного Україно-Британського підприємства в формі акціонерного товариства закритого типу "ТЕР Холдинг Комп., Україна" (вул. Гоголя, 68, м.Сімферополь, 95051)
про стягнення 872,21 грн.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Ловягіна Ю.Ю.) від 20.11.2006 у справі № 2-30/16607-2006 задоволено позов відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Кримської філії відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" Центр електрозв'язку № 1 до Спільного Україно-Британського підприємства в формі акціонерного товариства закритого типу "ТЕР Холдинг Комп., Україна" про стягнення 872,21 грн. З Спільного Україно-Британського підприємства в формі акціонерного товариства закритого типу "ТЕР Холдинг Комп., Україна" на користь позивача стягнуто 807,17 грн. заборгованості, 5,46 грн. пені, 10,02 грн. 3% річних, 49,56 грн. індексу інфляції.
Не погодившись з постановленим судовим актом, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, у позові відмовити, посилаючись на порушення судом норм статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Заперечення на апеляційну скаргу до суду не надходили.
У судове засідання 29.01.2007 представники сторін не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.
Розглянувши справу повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.
У жовтні 2006 року відкрите акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Кримської філії відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" Центр електрозв'язку № 1 звернулось до господарського суду з позовом до Спільного Україно-Британського підприємства в формі акціонерного товариства закритого типу "ТЕР Холдинг Комп., Україна", просило стягнути заборгованість за послуги зв'язку у сумі 872,21 грн., посилаючись на невиконання відповідачем умов договору № 283 від 17.05.2004.
Заперечення Україно-Британського підприємства в формі акціонерного товариства закритого типу "ТЕР Холдинг Комп., Україна" проти позову ґрунтуються на недоведеності заявлених вимог. Відповідач правом на участь у засіданні суду першої інстанції не скористався, просив розглянути спір без участі представника.
Оскаржуване рішення мотивоване посиланням на загальні положення про зобов'язання.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуване рішення.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Як свідчать матеріали справи, 17.05.2004 між відкритим акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Кримської філії відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" Центр електрозв'язку № 1 та Спільним Україно-Британським підприємством в формі акціонерного товариства закритого типу "ТЕР Холдинг Комп., Україна" було укладено договір № 283, відповідно до умов якого підприємство зв'язку надає послуги електрозв'язку, зазначені у додатку № 1та безплатні послуги, зазначені у додатку № 2.
Пунктом 3.2.8 договору передбачено, що споживач зобов'язаний своєчасно вносити плату за користування телефоном, міжміські та міжнародні телефонні переговори, передані у кредит телеграми та інші послуги, надані по телефону.
Претензією № 1307 від 15.05.2006 позивач вимагав вирішення спору у досудовому порядку та сплати заборгованості у сумі 807,17 грн. з врахуванням пені, індексу інфляції та 3% річних.
Відповідно до пункту 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Отже, відповідач, не зважаючи на звернення позивача з вимогою про сплату заборгованості, не вжив заходів щодо з'ясування спірних питань, у тому числі про розмір та період виникнення заборгованості.
У відповідності зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 пункту 1 статті 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Згідно з пунктом 2 зазначеної норми відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
До штрафних санкцій, передбачених статтею 230 Господарського кодексу України відносяться господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 5.8 договору передбачено, що у разі несплати за надані послуги електрозв'язку більш встановленого строку (з 21 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) споживач сплачує пеню нараховану від вартості несплачених послуг у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.
Оскільки докази, надані позивачем про наявність у Спільного Україно-Британського підприємства в формі акціонерного товариства закритого типу "ТЕР Холдинг Комп., Україна" заборгованості за надані послуги зв'язку станом на 01.03.2006 у сумі 807,17 грн. відповідачем не спростовані, судова колегія вважає правильним рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.
Не можуть бути прийняті до уваги доводи апеляційної скарги стосовно того, що позивачем не визначено період виникнення заборгованості.
Як свідчать матеріали справи, розрахунок заборгованості проведено з часу дії договору, а саме, з травня 2004 року станом на 01.03.2006.
Згідно зі статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Отже, вимоги, заявлені позивачем, знаходяться в межах загального строку позовної давності і не виходять за межі дії договору.
Також безпідставними судова колегія вважає посилання відповідача на порушення судом статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
У відповідності зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Одним із загальноправових принципів, притаманних і господарському процесу, є принцип добросовісності.
Надаючи відзив на позов 16.11.2006 та звертаючись до суду з проханням розглянути спір без його представника, відповідач не сповістив суд, що 28 серпня 2006 року господарським судом міста Києва було відкрите провадження по справі про банкрутство Спільного Україно-Британського підприємства в формі акціонерного товариства закритого типу "ТЕР Холдинг Комп., Україна".
Оголошення про відкриття провадження було надруковано відповідно до законодавства про банкрутство у засобах масової інформації, а саме в газеті «Голос України»від 21 вересня 2006 року № 175 (3925).
Відповідно до частини 1 статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
Згідно з частиною 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Спільне Україно-Британське підприємство в формі акціонерного товариства закритого типу "ТЕР Холдинг Комп., Україна" не обґрунтувало неможливість подання суду першої інстанції доказів про порушення стосовно підприємства справи про банкрутство, отже, повинен нести несприятливі наслідки своєї недобросовісної процесуальної поведінки.
Крім того, статтею 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено введення мораторію на задоволення вимог кредиторів одночасно з порушенням провадження у справі.
Однак, ані закон про банкрутство, ані Господарський процесуальний кодекс України не містять приписів про заборону на прийняття судом позовної заяви до боржника, щодо якого вже порушено справу про банкрутство, а також на вирішення спору за цим позовом по суті.
Верховний Суд України у своїй постанові від 18.03.2002 у справі № 01-10/16 зазначив, що порушення справи про банкрутство не віднесено статтею 62 Господарського процесуального кодексу України до підстав для відмови судом у прийнятті позовної заяви.
Як свідчать матеріали справи, звернення позивача до суду мало місце після порушення справи про банкрутство та після опублікування відповідного оголошення у засобах масової інформації, але до спливу місячного терміну, встановленого статтею 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Позивач не використав можливості та не звернувся до господарського суду, у провадженні якого перебувала справа про банкрутство відповідача, а останній не повідомив ані господарський суд Автономної Республіки Крим, ані господарський суд міста Києва про зазначені обставини.
У зв'язку з необізнаністю відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Кримської філії відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" Центр електрозв'язку № 1 та недобросовісністю Спільного Україно-Британського підприємства в формі акціонерного товариства закритого типу "ТЕР Холдинг Комп., Україна" обома судами першої інстанції не були використані можливості, надані їм процесуальним та спеціальним законодавством щодо вирішення долі відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Кримської філії відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" Центр електрозв'язку № 1 як кредитора відповідача.
За таких обставин судова колегія вважає, що правові підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні, оскільки, як було зазначено вище, відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання має ґрунтуватися на заходах добросовісності, розумності і справедливості.
Крім того, у пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 19.03.2002 № 01-8/307 «Про деякі питання, пов'язані з веденням мораторію на задоволення вимог кредиторів згідно з Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» зазначено, що вимоги до боржника, які не підлягають задоволенню в межах провадження зі справи про банкрутство або не були заявлені кредиторами або заявлені ними після закінчення встановленого статтею 14 Закону місячного строку, який не відновлено господарським судом у встановленому порядку, можуть бути предметом позову. Позовне провадження за цими вимогами може бути порушено господарським судом за наявності підстав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України. Позовне провадження з таких справ не підлягає зупиненню на підставі статті 79 Господарського процесуального кодексу України, але згідно з частиною 3 статті 12 Закону протягом дії мораторію у справі про банкрутство неплатоспроможного боржника забороняється стягнення його майнових активів на підставі наказу господарського суду, виданого кредиторам цього боржника.
Керуючись статтями 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Спільного Україно-Британського підприємства в формі акціонерного товариства закритого типу "ТЕР Холдинг Комп., Україна" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.11.2006 у справі № 2-30/16607-2006 залишити без змін.
Головуючий суддя Г.К. Прокопанич
Судді В.М. Плут
Н.П. Горошко