01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
26.05.2009 № 31/78
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Моторного О.А.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача ПокровськийР.Л., ОксененкоН.С.,
від відповідача Корнєва М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку"
на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2009
у справі № 31/78 (суддя
за позовом Акціонерного товариства закритого типу "Страхова компанія "Сузір"я"
до Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку"
про стягнення 1318539,70 грн.
Закрите акціонерне товариство ”Страхова компанія ”Сузір'я” звернувся до господарського суду з позовом про стягнення заборгованості за депозитним договором № 11.16-ДЮ-980-5 про розміщення строкового банківського вкладу (депозиту) від 10.10.2006 в розмірі основного боргу в сумі 510 000,00 грн., відсотків за користування коштами банківського вкладу за період з 01.01.2009 по 20.01.2009 в сумі 5 868,49 грн., пені в сумі 2 374,41 грн., штрафних санкцій за користування чужими грошовими коштами в сумі 296,80 грн. та розірвання депозитного договору № 21/01-ДЮ-980-40 про розміщення строкового банківського вкладу (депозиту) від 10.06.2004, стягнення з АБ ”Банк регіонального розвитку” суми банківського вкладу в розмірі 800 000,00грн.
Також, позивачем було подано заяву про збільшення позовних вимог про стягнення по депозитному договору № 11.16-ДЮ-980-5 про розміщення строкового банківського вкладу (депозиту) від 10.10.2006 основну заборгованість у сумі 510 000,00грн., проценти за користування вкладом з 01.01.2009 по 20.01.2009 в сумі 5 868,49 грн., пеню за кожен день прострочення в сумі 12 211,24 грн., 3% річних за користування чужими грошима в сумі 1 526,41 грн. Одночасно підтримав вимоги про розірвання договорів про розміщення депозитів та банківського рахунку ,повернувши залишки коштів з поточного рахунку у сумі 13 528,34 грн. та судові витрати, включаючи 79 500 грн. витрат на правову допомогу адвоката, державне мито у розмірі 14 091,06 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Представником позивача було подано заяву про збільшення позовних вимог та крім заявлених раніше просив розірвати договір банківського рахунку (юридичної особи) від 07.12.2004 та зобов'язати відповідача закрити поточний рахунок і повернути залишок коштів на даному рахунку.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.04.2009 позов задоволено частково. Розірвано депозитний договір № 21/01-ДЮ-980-40 про розміщення строкового банківського вкладу (депозиту) від 10.06.2004, укладений між Акціонерним банком ”Банк регіонального розвитку” та Акціонерним товариством закритого типу ”Страхова компанія ”Сузір'я” за ініціативою вкладника. Розірвано договір банківського рахунку (юридичної особи) від 07.12.2004, укладений між Акціонерним банком ”Банк регіонального розвитку” та Акціонерним товариством закритого типу ”Страхова компанія ”Сузір'я” за ініціативою клієнта. Припинено провадження, у зв'язку з відсутністю предмету спору, щодо стягнення 5 868,49 грн. відсотків за користування коштами банківського вкладу. Стягнуто з Акціонерного банку ”Банк регіонального розвитку” на користь Акціонерного товариства закритого типу ”Страхова компанія ”Сузір'я” за депозитним договором № 11.16-ДЮ-980-5 від 10.10.2006 року основний борг в сумі 510 000,00 грн., 3 % річних в сумі 1 526,41грн.; основний борг за депозитним договором № 21/01-ДЮ-980-40 від 10.06.2004 року у сумі 800 000,00грн., залишок коштів на поточному рахунку у сумі 13 528,34грн., витрати за надані адвокатські послуги в сумі 131 854,00 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 13 250,55грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00грн. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Акціонерний банк ”Банк регіонального розвитку” (відповідач) звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить його скасувати в частині розірвання депозитного договору № 21/01-ДЮ-980-40 про розміщення строкового банківського вкладу (депозиту) від 10.06.2004, укладеного між Акціонерним банком ”Банк регіонального розвитку” та Акціонерним товариством закритого типу ”Страхова компанія ”Сузір'я”, розірвання договору банківського рахунку (юридичної особи) від 07.12.2004, укладеного між Акціонерним банком ”Банк регіонального розвитку” та Акціонерним товариством закритого типу ”Страхова компанія ”Сузір'я”, стягнення з Акціонерного банку ”Банк регіонального розвитку” на користь Акціонерного товариства закритого типу ”Страхова компанія ”Сузір'я” витрат за надання адвокатських послуг у сумі 131 854,00грн. та прийняти рішення про стягнення з Акціонерного товариства закритого типу ”Страхова компанія ”Сузір'я”. Відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Позивач у запереченні на апеляційну скаргу просить рішення Господарського суду міста Києва 03.04.2009 в частині задоволення позовних вимог залишити без змін.
Апеляційний господарський суд у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд прийшов до наступного.
10.10.2006 між позивачем та відповідачем було укладено депозитний договір № 11.16-ДЮ-980-5 про розміщення строкового банківського вкладу (депозиту) на суму 510 000,00 грн. терміном до 20.01.2009.
Пунктами 3.4.3. та 3.4. Депозитного договору зазначено, що Банк зобов'язується повернути Вкладнику Депозит протягом одного робочого дня на його поточний рахунок по закінченню строку Депозиту або при його Достроковому витребуванні.
20.01.2009 відповідач за факсом звернувся до позивача з листом № 13/163 від 20.01.2009, щодо продовження строку Депозитного договору № 11.16-ДЮ-980-5, на який позивач 21.01.2009 листом № 460 відмов у продовженні строку дії Депозитного договору.
Як вбачається з матеріалі справи, на час розгляду справи відповідач допустив несвоєчасність виконання зобов'язань та перерахування коштів у сумі 510 000,00грн, що вказує на порушення умов Депозитного договору з вини банку.
Відповідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається ст. 525 ЦК України, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пунктом 5.1. Депозитного договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність відповідно чинному законодавству України.
Як передбачено, Законом України ”Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Отже, Депозитним договором № 11.16-ДЮ-980-5 сплата відповідачем пені за несвоєчасне виконання зобов'язання не передбачена. Такими чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені є безпідставні, тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в цій частині в позові.
Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
Таким чином, виходячи з норми вищезазначеної статті вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3 % річних від простроченої суми за Депозитним договором № 11.16-ДЮ-980-5 є обґрунтовані.
10.06.2004 між позивачем та відповідачем було укладено Депозитний договір № 21/01-ДЮ-980-40 про розміщення строкового банківського вкладу (депозиту) на суму 800 000,00 грн., на термін до 02.07.2009.
Пунктами 3.1.1. та 3.1. Депозитного договору зазначено, що Вкладник має право за згодою Банку достроково витребувати частину чи всю суму Депозиту, попередивши про це Банк письмово за 3 (три) банківські дні про свій намір.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з заявою № 454 від 15.01.2009 про часткове повернення депозиту в сумі 80 000,00грн., на умовах п.п. 4.6.1. п. 4.6. Депозитного договору № 21/01-ДЮ-980-40. Отже станом на час розгляду справи кошти у розмірі 80 000,00 грн. на поточний рахунок позивача не надійшли.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) згідно ст. 610 ЦК України.
Відповідач посилається на лист № 22-310/946-17250 від 06.12.2008 та постанову Національного Банку України № 413 від 04.12.2008 ”Про окремі питання діяльності банків” в якій зазначено, що банки зобов'язання уживати всіх необхідних заходів щодо забезпечення позитивної динаміки зростання обсягів депозитів (передусім у національній валюті України) з метою недопущення дострокового повернення коштів, розміщених вкладниками. Також зазначено, банком заборонено робити дострокове повернення депозитів, так як вони вкладені у довгострокові кредити та інші активи.
Відповідно до ст. 2 Закону України ”Про банки і банківську діяльність” мораторій - зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Виходячи з предмету спору по дані справі, зобов'язання банку виникли до дня введення мораторію, таким чином, відповідачем було порушено договірні зобов'язання у частині повернення вкладу за Депозитним договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Згідно ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до вимог статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Таким чином, відповідач не виконав вимоги щодо часткового повернення коштів по Депозитному договору № 21/01-ДЮ-980-40 від 10.06.2004 та сплати відсотків за депозитом. Отже вимоги про розірвання Депозитного договору № 21/01-ДЮ-980-40 про розміщення строкового банківського вкладу (депозиту) від 10.06.2004 та про стягнення заборгованості з відповідача по Депозитному договору № 21/01-ДЮ-980-40 про розміщення строкового банківського вкладу (депозиту) від 10.06.2004 є обґрунтованими.
Вимога позивача, щодо розірвання договору банківського рахунку від 07.12.2004 як клієнта банку є обґрунтовані з наступних обставин.
Як вбачається з матеріалів справи, причиною для розірвання Договору є факт невиконання зобов'язань банком та можливість обслуговування в інших банківських установах. Також укладений сторонами Договір не містить будь-яких застережень чи особливих умов про визначення порядку розірвання Договору, а п. 5.4. Договору передбачено право його розірвання за ініціативою однієї із сторін. Таким чином, позивач має право відмовитись від продовження договірних відносин про що своєчасно у встановленому законом порядку інформував банк (заява від 27.02.2009).
Відповідно до ст. 1075 ЦК України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час.
Згідно ч. 3 ст. 1075 ЦК залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.
Тому, відповідно до ч. 1 ст. 1075 ЦК України, позивач надіслав відповідачу заяву від 27.02.2009, про закриття рахунку. У цій заяві позивач зазначив, що залишок коштів з рахунку, що закривається, слід перерахувати на його рахунок.
З розірванням Договору залишок коштів на рахунку підлягає поверненню та визначається обліковими даними сторін і становить 13 528,34 грн.
Позивач також звернувся з вимогою про стягнути з відповідача витрати на правову допомогу адвоката в сумі 131 854 грн., витрати пов'язані зі сплатою державного мита у розмірі 14 749,88грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та суб'єктом підприємницької діяльністю-фізичною особою, адвокатом Покровським Р.Л. укладено договір від 06.02.2009 про надання правової допомоги в зв'язку з судовою справою по АБ ”банк регіонального розвитку”. Позивачем платіжними дорученнями № 1554 від 10.02.2009 та № 1584 від 02.03.2009 було перераховано кошти на загальну суму 131 854 грн. Ця обставина підвереджує факт понесених витрат позивачем на правову допомогу адвоката.
В матеріалах справи знаходяться копії виписки по особовому рахунку позивача станом на 04.03.2008 та докази перерахування нарахованих відсотків по депозиту за період з 01.01.2009 по 19.01.2009, якою засвідчується той факт, що після порушення провадження у справі відповідачем було перераховано позивачу проценти за користування вкладом за вказаний період у сумі 5 575,07 грн.
Враховуючи вищевикладене судом першої інстанції правомірно, на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України припинив провадження щодо позовних вимог про стягнення процентів за користування вкладом за вказаний період, а саме, у сумі 5 868,49грн., у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. У даному разі це стосується відповідача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він просив скасувати рішення суду першої інстанції. На підставі викладеного, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому підстави для задоволення апеляційної скарги Акціонерного банку ”Банк регіонального розвитку” та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2009 - відсутні.
Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного банку ”Банк регіонального розвитку” залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2009 без змін.
Матеріали справи № 31/78 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді