Постанова
Іменем України
01 лютого 2007 року
Справа № 2-15/13853-2006
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Плута В.М.,
суддів Сотула В.В.,
Горошко Н.П.,
за участю представників сторін:
позивача: Питомець Г.П. за довіреністю;
відповідача: Каратєєва Л.І., Шелкович О.В. за довіреностями;
розглянувши апеляційні скарги Державного підприємства "Державна морська лоцманська служба" і товариства з обмеженою відповідальністю "Інфлот-Універсал" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Іщенко Г.М.) від 30 жовтня 2006 року у справі № 2-15/13853-2006
за позовом Державного підприємства "Державна морська лоцманська служба" (вул. Лягіна, 27, Миколаїв, 54001)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Інфлот-Універсал" (пров. 1 Ново-Карантинний, 13, Керч, 98313); (м. Керч, вул. Ген. Петрова, 2, кв. 279, 98319)
про стягнення 73317,11 грн.
Рішенням господарського суду АР Крим від 30.10.2006 року позов Державного підприємства «Державна морська лоцманська служба» задоволено частково. Суд стягнув з ТОВ «Інфлот-Універсал» на користь позивача 1302,88 доларів США пені, 2088,90 доларів США штрафу, 386,00 доларів США держмита, а також 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині боргу в сумі 35064,36 доларів США провадження у справі припинено на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України. В решті позову відмовлено.
При прийнятті рішення суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача зі стягнення податку на додану вартість не підлягають задоволенню, оскільки його сплата суперечить Конвенції по морському праву та нормам Закону України «Про податок на додану вартість».
Не погодившись з цим судовим актом, Державне підприємство «Державна морська лоцманська служба» та товариство з обмеженою відповідальністю «Інфлот-Універсал» звернулись до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами. Позивач просить позов задовольнити у повному обсязі, стягнути з ТОВ «Інфлот-Універсал» борг в сумі 15560,28 доларів США, 589,35 доларів США пені та 645,88 доларів США штрафу, аргументуючи вимоги апеляційної скарги неправильним застосуванням судом першої інстанції норми матеріального права. ТОВ «Інфлот-Універсал» ви апеляційній скарзі просить рішення господарського суду АР Крим скасувати, у задоволенні позову відмовити.
Доводи ТОВ «Інфлот-Універсал», викладені в апеляційній скарзі, полягають у тому, що він є неналежним відповідачем у даній справі.
24 січня 2007 року представниками сторін було надано судовій колегії пояснення та заперечення на апеляційну скаргу. Апелянтом було підтримано апеляційну скаргу.
У судовому засіданні оголошувалась перерва з 24 січня по 01 лютого 2007 року.
Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга ДП «Державна морська лоцманська служба» підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ТОВ «Інфлот-Універсал» не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість", об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.
Згідно з пунктом 6.5 статті 6 Закону України "Про податок на додану вартість", місцем поставки послуг є місце, де особа, яка надає послугу, зареєстрована платником цього податку, за винятками, визначеними у підпунктах «в», «д»-«е» пункту 6.5.
Статтею 106 Кодексу Торгівельного мореплавства України встановлено, що із суден, що користуються послугами державних морських лоцманів справляється лоцманський збір. Із суден, що користуються послугами служби регулювання руху суден, справляється збір згідно зі статтею 115 Кодексу Торгівельного мореплавства України.
При цьому, порядок та розмір лоцманських зборів та зборів за користування послугами служби регулювання руху суден затверджений наказом Міністерства транспорту України від 27.06.1996 року № 214.
Відповідно до пункту 14 зазначеного вище наказу, ставки зборів і плати не враховують податок на додану вартість. На суми зборів і плати, визначених згідно з цими зборами і платою, податок на додану вартість нараховується відповідно до законодавства.
Так, відповідно до пункту 4.1 Закону України «Про податок на додану вартість», база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни. Пунктом 1.18 даного закону визначено, що звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств».
Статтею 1.20.5. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що у разі коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання.
На підставі викладеного, судова колегія не може погодитись з висновком суду першої інстанції про те, що визначені Наказом Міністерства транспорту України від 27.06.1996 року № 214 ставки зборів і плат не можуть бути базою оподаткування, яка визначається договірною вартістю, оскільки державні регульовані ціни також є базою оподаткування, оскільки такі ціни відповідають поняттю звичайної ціни.
Також суд апеляційної інстанції не може погодитись з висновком суду першої інстанції про те, що судновласники іноземних суден не повинні сплачувати непрямий податок (ПДВ), і що сплата податку на додану вартість суперечить Конвенції по морському праву.
Так, згідно з Декларацією про державний суверенітет, Україна є суверенною державою і самостійно визначає систему оподаткування. Відповідно до статті 92 Конституції України, статті 1 Закону України "Про систему оподаткування" ставки, механізм справляння податків і зборів і пільги щодо оподаткування можуть встановлюватись або змінюватись тільки законами України про оподаткування.
Конвенція ООН з морського права, відповідно до положень, викладених у Преамбулі, є спеціалізованим міжнародним актом, що регулює питання виключно морського права, і не є міжнародним договором з питань оподаткування.
Податок на додану вартість -це непрямий загальнодержавний податок на споживання товарів (робіт, послуг) на митній території України. Висновок господарського суду АР Крим стосовно того, що судновласники не повинні сплачувати непрямий податок не може бути визнано обґрунтованим, з наступних підстав.
Так, нормами Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено порядок відшкодування податку на додану вартість. Відшкодування податку на додану вартість не залежить від характеру здійснюваних операцій, а саме: не поділяється не експортне та все інше.
Для всіх платників податку існує загальний порядок бюджетного відшкодування податку на додану вартість передбачений пунктом 7.7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Судом першої інстанції було встановлено, що лоцманські послуги надаються судновласнику, який є нерезидентом і знаходиться за межами митної території України.
Однак, судова колегія не може визнати вірним застосування до даних правовідносин норми підпункту »е» пункту 6.5 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість », відповідно до якої, місцем поставки послуг при наданні послуг персоналу з обслуговування морських, повітряних та космічних об'єктів є місце надання таких послуг.
Місцезнаходженням юридичної особи (судновласника) є місце її державної реєстрації. Судно не може бути як місцем реєстрації юридичної особи, так і місцем проживання фізичної особи (якщо судновласник є фізичною особою). Надання ж послуг нерезидентам не є підставою для виключення таких послуг з об'єктів оподаткування, оскільки, відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість», об'єкт оподаткування визначається місцем надання послуги, а не суб'єктом, якому послуга надається та його місцезнаходженням.
Відповідно до пункту 12 Наказу Міністерства транспорту України від 27.06.1996 року № 214, статті 32 Кодексу торговельного мореплавства України, статей 91, 92 Конвенції ООН з морського права (1982 року) збори справляються з іноземних суден, національність яких визначається прапором держави судна, і при цьому не має значення чи є судновласник резидентом чи нерезидентом.
Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що при поставці послуг нерезиденту місцем надання послуг, згідно з підпунктом «а» пункту 6.5 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість» є місце, де особа, яка надає послугу, зареєстрована платником цього податку.
Згідно з пунктом 5.16 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість», звільнено від оподаткування операції з поставки послуг, що надаються іноземним суднам та оплачуються ними відповідно до законодавства України портовими зборами.
Стаття 86 Кодексу торговельного мореплавства України до портових зборів відносить такі види цільових зборів: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, вантажний, адміністративний та санітарний. Розмір останніх затверджено постановою Кабінету Міністрів України «Про портові збори» від 12.10.2000 року № 1544.
Відповідно до статті 106 Кодексу торгівельного мореплавства України, із суден, що користуються послугами державних морських лоцманів справляється лоцманський збір. Із суден, що користуються послугами служби регулювання руху суден, справляється збір згідно зі статтею 115 Кодексу торгівельного мореплавства України. Порядок та розмір лоцманських зборів та зборів за користування послугами служби регулювання руху суден затверджений наказом Міністерства транспорту України від 27.06.1996 року № 214.
Наведені вище збори Кодексом торгівельного мореплавства не віднесені до портових, як за переліком, так і за повноваженнями щодо їх встановлення. Оскільки збір за послуги з лоцманського проведення суден та збір служб регулювання руху суден не відносяться до портових зборів, операції з поставки таких послуг є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.
Даний висновок також підтверджується податковим роз'ясненням Державної податкової адміністрації України від 06.05.2006 року № 5190/6/15-0716, наданим Державному підприємству «Державна морська лоцманська служба» та постановою Вищого господарського суду України від 17.10.2006 року у справі № 11/299-05-8730.
За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з ТОВ «Інфлот-Універсал» заборгованості в сумі 15560,28 доларів США, 589,35 доларів США пені та 645,88 доларів США штрафу є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Що стосується апеляційні скарги ТОВ «Інфлот-Універсал», судова колегія виходить з наступного.
22.12.2005 року між ДП «Державна морська лоцманська служба» та ТОВ «Інфлот-Універсал» було укладено договір № 33/06-КФ, відповідно до умов якого ДП «Державна морська лоцманська служба» зобов'язалось за заявками ТОВ «Інфлот-Універсал» надавати послуги з лоцманського проведення та регулювання руху суден, а ТОВ «Інфлот-Універсал» зобов'язалось оплатити надані послуги. При цьому споживачем послуг є судновласник.
Відповідно до пункту 2.1.2. Договору, позивач зобов'язався надавати відповідачеві рахунки для сплати зборів і платежів за користування зазначеними послугами, які оформлені на підставі встановлених цін і державних тарифів, а також вимог Договору. Пунктом 2.2.4. Договору передбачено, що відповідач зобов'язаний сплачувати рахунки, виставлені позивачем, у терміни, визначені Договором, відповідно до пункту 4.3 не пізніше п'яти банківських днів з дати одержання рахунку.
Згідно з пунктом 2.2.3 договору, розрахунки по договору здійснюються у валюті виставлених рахунків. По суднах, що плавають під прапором України -у національній валюті, по суднах під іноземним прапором -у доларах США або євро, по суднам під російським прапором можлива оплата в російських рублях.
Наведений вище пункт договору відповідає нормами пунктів 12, 13 наказу Міністерства транспорту України від 27.06.1996 року № 214, відповідно до яких сплата зборів і плати здійснюється відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року № 15 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». При цьому, державна належність судна і, відповідно, наданий йому статус під час справляння зборів і плати визначається за прапором, під яким це судно плаває, незалежно від того, хто є його власником і хто його використовує.
Згідно з пунктом 5.4. договору, відповідач несе повну матеріальну відповідальність перед позивачем за повноту і своєчасність оплати наданих послуг як у національній валюті так і у вільно конвертованій валюті.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо неможливості застосування до правовідносин сторін у даній справі положень статті 295 Господарського кодексу України щодо комерційного посередництва, оскільки не є комерційними агентами підприємці, що діють хоча і в чужих інтересах, але від власного імені.
Відповідно до пункту 5.3 договору, у разі порушення взятих на себе зобов'язань відповідач несе відповідальність, передбачену частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України.
Крім того, стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших нормативних актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Встановивши обґрунтованість вимог ДП «Державна морська лоцманська служба», судовою колегією приймається до уваги те, що відповідачем в процесі провадження у справі в суді першої інстанції було оплачено частину боргу в сумі 35064,36 доларів США. У зв'язку з цим, припинення провадження у цій частині на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України є вірним.
Керуючись статтями 101, пунктом 4 статті 103, пунктом 1 частини 1 статті 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Інфлот-Універсал» залишити без задоволення.
2. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Державна морська лоцманська служба» задовольнити частково.
3. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 30 жовтня 2006 у справі № 2-15/13853-2006 змінити, виклавши резолютивну частині в наступній редакції: позов Державного підприємства «Державна морська лоцманська служба» задовольнити частково.
4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Інфлот-Універсал» (98319, АР Крим, м. Керч, вул. Г.Петрова, 2, кв. 279, р/р 260083711701 у КФ ПІБ, МФО 324548, код ЄДРПОУ 32197531) на користь Державного підприємства «Державна морська лоцманська служба» (54001, м. Миколаїв, вул. Лягіна, 27, р/р 26008584040/840 (валюта) в МОД «Райффайзен банк Аваль», МФО 326182, ЄДРПОУ 33969212) 15560,28 доларів США заборгованості, 589,35 доларів США пені, 645,88 доларів США штрафу, а також 636,49 доларів США державного мита.
5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Інфлот-Універсал» (98319, АР Крим, м. Керч, вул. Г.Петрова, 2, кв. 279, р/р 260083711701 у КФ ПІБ, МФО 324548, код ЄДРПОУ 32197531) на користь Державного підприємства «Державна морська лоцманська служба» (54001, м. Миколаїв, вул. Лягіна, 27, р/р 2600310750/980 (гривня) в МОД «Райффайзен банк Аваль», МФО 326182, ЄДРПОУ 33969212) 118,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
6. В частині позовних вимог Державного підприємства «Державна морська лоцманська служба» про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Інфлот-Універсал» боргу в сумі 35064,36 доларів США провадження у справі припинити.
7. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати накази.
Головуючий суддя підпис В.М. Плут
Судді підпис В.В.Сотула
підпис Н.П. Горошко