03 червня 2009 р.
№ 38/203
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дунаєвської Н.Г. -головуючий,
Воліка І.М.,
Мележик Н.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Український інститут по проектуванню нафтопереробних та нафтохімічних підприємств "Укрнафтохімпроект" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17 березня 2009 року у справі № 38/203 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Український інститут по проектуванню нафтопереробних та нафтохімічних підприємств "Укрнафтохімпроект", м. Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельно-виробнича компанія "Геомаш -Україна", м. Київ, про стягнення 135 533, 73 грн. та зобов'язання вчинити дії,
за участю представників:
позивача -Супрун С.В. (дов.№2 від 19.01.2009)
відповідача -Поліщук В.С. (дов. від 10.09.2008)
У серпні 2008 року позивач -ВАТ "Український інститут по проектуванню нафтопереробних та нафтохімічних підприємств "Укрнафтохімпроект" пред'явив у господарському суді позов до відповідача -ТОВ "Торговельно-виробнича компанія "Геомаш -Україна" про стягнення 135 533, 73 грн. та зобов'язання вчинити дії.
Вказував, що 23.04.2007 між ним та відповідачем укладено договір поставки № 8/0407, відповідно до умов якого ТОВ "Торговельно-виробнича компанія "Геомаш -Україна" (постачальник) зобов'язується в порядку та на умовах визначених цим договором, поставити продукцію, а ВАТ "Український інститут по проектуванню нафтопереробних та нафтохімічних підприємств "Укрнафтохімпроект" (покупець) зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти та оплатити таку продукцію.
Посилаючись на невиконання відповідачем умов договору та односторонньо відмову від виконання договірних зобов'язань, -позивач просив стягнути з відповідача на його користь 135 533, 73 грн. штрафних санкцій та зобов'язати відповідача виконати договірні зобов'язання у повному обсязі відповідно до умов договору.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 9 жовтня 2008 року (суддя: Власов Ю.Л.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17 березня 2009 року (колегія суддів у складі : Сотніков С.В. -головуючий, Дикунська С.Я., Дзюбко П.О.), у задоволенні позову відмовлено.
Судові рішення мотивовані посиланнями на ст.ст. 526, 530, 613 ЦК України та невиконання позивачем обов'язку отримати поставлений товар на складі відповідача, що передбачений п.3.1 договору.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення та неправильно застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 527, 612, 613, 614 та ст.ст. 34, 36, 84, 105 ГПК України, просив рішення та постанову скасувати та передати справу на новий розгляд.
Розглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарг, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Постанова зазначеним вимогам відповідає.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 23.04.2007 між ТОВ "Торговельно-виробнича компанія "Геомаш -Україна" (постачальник) та ВАТ "Український інститут по проектуванню нафтопереробних та нафтохімічних підприємств "Укрнафтохімпроект" (покупець) укладено договір поставки № 8/0407, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах визначених цим договором, поставити продукцію, а покупець -прийняти та оплатити таку продукцію в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Предметом поставки згідно п.2.1 договору та додаток №1 до договору є бурова установка ПБУ2 -64 з лебідкою для статичного зондування без шасі у кількості 1 шт., вартістю 472 971 грн.
Оплата товару здійснюється у порядку встановленому п.2.4 договору, а саме: передплата в розмірі 118 242, 75 грн., перераховується не пізніше 25.04.2007 включно, остаточний розрахунок в розмірі 354 728, 25 грн., перераховуються покупцем на рахунок постачальника частками на розсуд покупця, але має складати 100 % вартості постачання по цьому договору до моменту надходження товару на склад покупця.
Позивач платіжними дорученнями №726 від 26.04.2007 та №1109 від 10.07.2007 перерахував відповідачу аванс та остаточну суму оплати товару у повному обсязі.
Підставою пред'явленого позову, як встановлено судами, є невиконання відповідачем умов договору та одностороння відмова від виконання договірних зобов'язань.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій посилались на ст.ст. 526, 612, 613 ЦК України та виходили з того, що позивач допустив прострочення кредитора у зобов'язанні, оскільки останній всупереч п.3.1 договору не вчинив дій для вивозу предмета поставки зі складу покупця, а сплачені ним кошти були повернуті відповідачем на його вимогу у повному обсязі.
Дані висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно п.4 договору продукція, що є предметом поставки за цим договором, постачається покупцеві до 06.08.2007 включно з правом дострокової поставки.
Господарськими судами встановлено, що на виконання умов вказаного договору відповідач (покупець) 28.04.2007 уклав з ЗАТ "Геомаш-Центр"(продавець) контракт №2804-07, відповідно до умов якого продавець поставляє, а покупець приймає та оплачує бурову установку ПБУ -2 -64, без шасі, яка вивозиться за межі митної території Російської Федерації.
31.07.2007 відповідач ввіз на територію України вказану бурову установку та сплатив за неї згідно контракту 1 897 037, 25 руб.
Пунктом 3.1 спірного договору встановлено, що продукція, яка є предметом поставки за цим договором, постачається покупцеві само вивозом зі складу постачальника.
Судами встановлено, що 03.08.2007 відповідач надіслав позивачу листа №0707/0101 від 01.08.2007 в якому повідомив останнього про поставку бурової установки на територію складу ТОВ "Торговельно-виробнича компанія "Геомаш -Україна" в м. Бровари та просив вжити заходи для її вивозу.
Позивач всупереч вказаним вимогам та п.3.1 договору будь-яких дій для вивозу бурової установки не вчинив та 18.03.2008 надіслав відповідачу листа №03-417 з вимогою повернути сплачені ним кошти за непоставлений по договору товар у розмірі 472 971грн.
20.03.2008 та 21.03.2008 відповідач повернув вказані грошові кошти у повному обсязі, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 31.08.2008, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками.
Відповідно до ст.613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
Судами встановлено, що позивач в порушення п.3.1 договору не вчинив будь-яких дій для отримання та вивозу поставленої відповідачем бурової установки.
Враховуючи викладене та повернення грошових коштів позивачу, господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав до задоволення позову, який відповідає встановленим обставинам справи та нормам матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин сторін.
Посилання позивача на неналежне повідомлення його про поставку бурової установки, правильно залишені судами поза увагою, оскільки спростовуються наявними в матеріалах справи та дослідженими судом доказами, а саме: листом №0707/0101 від 01.08.2007 та копією фіскального чеку від 03.08.2007 про направлення рекомендованого листа позивачу (а.с. 115, 116 т.1).
Між тим, договором не встановлено порядок повідомлення покупця про здійснену поставку товару.
Також слід зазначити, що згідно листа ЗАТ "Геомаш -Центр" №1400/04 від 25.09.2008 в період з 01.01.2007 по 31.12.2007 відповідачем була замовлена та отримана лише одна бурова установка ПБУ -2 -64 для статичного зондування без шасі (контракт №2804-07 від 28.04.2007) для подальшої поставки за замовленням позивача.
З огляду на викладене, посилання касаційної скарги на зазначені обставини також слід залишити поза увагою.
Інші доводи касаційної скарги про порушення судами норм матеріального та процесуального права, не знайшли свого підтвердження та зводяться до намагань скаржника надати перевагу одних доказів над іншими, що суперечить вимогам ст. 1117 ГПК України.
Постанова у справі винесена з дотриманням норм процесуального законодавства щодо повного та всебічного дослідження обставин справи та належної оцінки доказів, є законною та обґрунтованою, тому її слід залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Український інститут по проектуванню нафтопереробних та нафтохімічних підприємств "Укрнафтохімпроект" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17 березня 2009 року у справі № 38/203 залишити без змін.
Головуючий: Н.Г. Дунаєвська
Судді: І.М. Волік
Н.І. Мележик