09 червня 2009 р.
№ 27/169-08
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого
Овечкіна В.Е.,
суддів
Чернова Є.В.,
Цвігун В.Л.,
за участю представників:
позивача
- Кліпіков Р.Б.,
відповідача
- не з'явився,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу
СТГО "Південна залізниця" в особі Сумського будівельно-монтажного експлуатаційного управління
на постанову
Харківського апеляційного господарського суду від 10.02.2009
у справі
№27/169-08
за позовом
СТГО "Південна залізниця" в особі Сумського будівельно-монтажного експлуатаційного управління
до
ТОВ "Фірма "Мрія"
про
стягнення 39825,23 грн. збитків
Рішенням господарського суду Харківської області від 19.11.08р. (суддя Мамалуй О.О.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ “Фірма “Мрія” на користь Статутного територіально-галузевого об'єднання “Південна залізниця” в особі Сумського будівельно-монтажного експлуатаційного управління Південної залізниці 37325,23 грн. шкоди у вигляді неотриманої орендної плати, заподіяної внаслідок незаконного користування товариством майном за період з вересня 2005р. по серпень 2008р. В решті позовних вимог відмовлено у зв'язку з їх необгрунтованістю.
Рішення в частині задоволення позову мотивоване тими обставинами, що факт незаконного зайняття відповідачем двох будівель по вул.Чудновського, 17-а та 19-а в м.Люботині, які з квітня 2008 року належать позивачу на праві повного господарського відання, встановлено постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.07.2008 у справі №56/17-08 між тими ж сторонами та в силу вимог ч.2 ст.35 ГПК України не підлягає доведенню, а протягом незаконного користування нерухомим майном орендна плата відповідачем не сплачувалася.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.02.2009 (судді: Токар М.В., Івакіна В.О., Фоміна В.О.) рішення скасовано, в позові відмовлено повністю у зв'язку з недоведеністю заподіяння позивачу шкоди у вигляді неодержаної орендної плати та недоведеністю фактичного зайняття відповідачем вищевказаних будівель у період з вересня 2005р. по серпень 2008р.
СТГО "Південна залізниця" в особі Сумського будівельно-монтажного експлуатаційного управління в поданій касаційній скарзі просить постанову скасувати, рішення залишити без змін, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст.22,1166 ЦК України, ст.ст.74,133,136 ГК України та ст.35 ГПК України. Зокрема, скаржник вважає, що відповідач протягом тривалого часу протиправно користувався державним майном, яке перебуває у повному господарському віданні позивача, без укладання договору оренди державного майна та будь-яких інших законних підстав, не вживав ніяких дій щодо впорядкування орендних відносин та не сплачував плату за користування майном.
Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності їх юридичної оцінки судом апеляційної інстанції та заслухавши пояснення присутнього у засіданні представника позивача, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова -залишенню без змін з наступних підстав.
Скасовуючи первісне рішення про часткове задоволення позову та приймаючи нове рішення про відмову в позові повністю, апеляційний господарський суд виходив з того, що:
З матеріалів справи, а саме Державного акту на право постійного користування землею, виданого ДП “Південна залізниця” та зареєстрованого 15 грудня 2000 року в Книзі записів за №78, вбачається, що дві нежитлові будівлі по вул.Чудновського,17-а та 19-а у м.Люботин Харківської області (будівля контори погрузочного пункту ст. Люботин та будівля приміщень вагарів ст. Люботин) розташовані на земельній ділянці в межах смуги відведення Південної залізниці.
Відповідно до свідоцтва про право власності, виданого виконкомом Люботинської міської ради, право власності на нежитлову будівлю “Г-1”, розташовану в м.Люботин, вул. Чудновського, 19-а загальною площею 44,60 кв.м., зареєстровано на підставі рішення виконкому Люботинської міськради від 15.04.2008 року №358 за Державою Україна в особі Міністерства транспорту та зв'язку України та знаходиться в повному господарському віданні СТГО “Південна залізниця”.
Відповідно до свідоцтва про право власності, виданого виконкомом Люботинської міської ради право власності на нежитлову будівлю “А-1”, розташовану в м.Люботин, вул.Чудновського, 17-а загальною площею 142,40 кв.м., зареєстровано на підставі рішення виконкому Люботинської міськради від 15.04.2008 року №358 за Державою Україна в особі Міністерства транспорту та зв'язку України та знаходиться в повному господарському віданні СТГО “Південна залізниця”.
Як зазначено в позовній заяві, у 1998 році одна із будівель, а саме контора погрузочного пункту ст.Люботин, була передана в оренду відповідачеві. Проте, як було встановлено в ході судового розгляду з пояснень представників сторін, договір оренди у сторін відсутній. Факт користування відповідачем спірним приміщенням на умовах оренди, на думку позивача, підтверджується актом приймання-передачі від 1998 року (б/н та дати) в оренду контори погруз. пункту інв.№14130040 площею 90,57 кв.м. по вул.Чудновського на ст.Люботин.
За таких підстав, на думку позивача, відповідач за останні три роки зобов'язаний був сплачувати орендну плату у відповідності до Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року №786, що склало заборгованість, яку відповідач повинен сплатити позивачеві, як балансоутримувачу державного майна. Розмір шкоди,,заподіяної внаслідок незаконного користування майном за період з вересня 2005 року по серпень 2008 року за розрахунком позивача склав 37325,23 грн.
Проте, з доводами позивача щодо нарахування та стягнення з відповідача заподіяної шкоди апеляційна інстанція не погодилася виходячи з такого.
По-перше, як встановлено в ході судового розгляду та підтверджено поясненнями сторін, документів на підтвердження фактичного зайняття відповідачем приміщень у спірний період не існує.
По-друге, позивачем в порушення ст.33 Господарського процесуального Кодексу України не доведено, що у період з вересня 2005р. по серпень 2008р. він мав можливість здавати в оренду спірне приміщення іншій юридичній або фізичній особі, яка б сплатила йому орендну плату, зазначену в розрахунку (з урахуванням змін до Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна, внесених постановами Кабінету Міністрів України від 29.10.2005 №1033, від 27.12.2006 №1846, від 17.10.2007 №1223.
По-третє, право власності за державою Україна на спірне майно зареєстровано лише 15 квітня 2008 року і тільки з цього часу документально підтверджено, що дане майно знаходиться у повному господарському віданні позивача. Інших документів на підтвердження цього факту позивачем не надано.
По-четверте, відповідно до ст. 1166 ЦК України, на яку посилається позивач у своїй позовній заяві, підставою деліктної відповідальності є протиправне (дія чи бездіяльність), шкідливе причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою), винне діяння особи, яка завдала шкоди.
За загальним правилом відповідно до статті 1166 ЦК України позивач повинен довести факт протиправної поведінки особи, що завдала шкоди, факт настання шкоди (її розмір) та причинний зв'язок між ними.
При цьому відповідно до ч.2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини.
Проте, з матеріалів справи не вбачається вини та протиправної поведінки відповідача та наявності причинного зв'язку між шкодою та винною поведінкою відповідача, оскільки у позивача взагалі відсутні докази на підтвердження того, що відповідач займав протягом певного часу (період з вересня 2005р. по серпень 2008р.) спірне нерухоме майно та що дане майно в цей період належало позивачеві.
Колегія погоджується з висновками суду з огляду на таке.
Згідно з частиною 1 статті 1166 ЦК України шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:
1)протиправної поведінки;
2)шкоди;
3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою;
4)вини.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки );
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Важливим елементом доказування наявності упущеної вигоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.
Зміст позовної заяви переконливо свідчить про те, що позивачем заявлено вимогу про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди (неодержаних доходів -орендної плати) за час користування відповідачем будівлями, які закріплені за позивачем на праві господарського відання, без укладення договору оренди.
В обґрунтування своїх вимог щодо стягнення упущеної вигоди та визначення її розміру, позивач посилається лише на акт приймання-передачі в оренду контори погруз. пункту інв.№14130040 площею 90,57 кв.м. по вул.Чудновського на ст.Люботин від 1998 року (б/н та дати), акт до інвентаризаційного опису №24 від 07.11.2007та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.07.2008 у справі №56/17-08.
Проте, доказів укладення між сторонами договору оренди двох будівель по вул.Чудновського, 17-а та 19-а в м.Люботині як у 1998 році, так і в період з вересня 2005р. по серпень 2008р., за який (період) позивачем власне і визначено збитки у вигляді неотриманої орендної плати, останнім не надано.
Зазначені докази правомірно не визнані апеляційним судом належними у розумінні статті 34 ГПК України з тих мотивів, що відповідно до приписів ст.142 ГК України прибуток (доход) суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань. Окрім того, рішення виконкому Люботинської міськради від 20.03.2007 №218 (а.с.62) та складений позивачем акт до інвентаризаційного опису №24 від 07.11.2007 (а.с.118) вказують на перебування двох будівель по вул.Чудновського, 17-а та 19-а в м.Люботині у користуванні фізичної особи-підприємця Засядька В.І., але аж ніяк не відповідача.
Колегія відхиляє помилкові посилання скаржника та суду першої інстанції на встановлення постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.07.2008 у справі №56/17-08 між тими ж сторонами факту незаконного зайняття відповідачем двох будівель по вул.Чудновського, 17-а та 19-а в м.Люботині, який в силу вимог ч.2 ст.35 ГПК України не підлягає доведенню, оскільки вказаною постановою зафіксовано факт незаконного знаходження відповідача у спірних будівлях лише станом на момент її прийняття (16.07.2008 року), а не протягом всього спірного періоду (вересень 2005р.-серпень 2008р.), за який позивачем пред'явлено вимогу про стягнення збитків у вигляді неодержаної орендної плати. Як правильно зазначив апеляційний суд в оскаржуваній постанові, позивачем не надано доказів на підтвердження фактичного зайняття відповідачем приміщень у спірний період.
Визначаючи суму збитків у розмірі неодержаної орендної плати, позивачем було здійснено лише теоретичне (умовне) обґрунтування можливості отримання ним прибутку в результаті випадкового збігу обставин. За таких обставин, наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання прибутку ще не є підставою для його стягнення. Адже, як правильно вказано апеляційним судом, позивач не довів як намірів чи можливості здавати спірне майно в оренду іншим юридичним або фізичним особам протягом вищевказаного періоду, так і звернення до відповідача з пропозицією про укладення договору оренди спірних будівель та ухилення останнього від укладення такого договору з позивачем.
Колегія враховує, що наведеної правової позиції дотримується також Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди (постанови Верховного Суду України від 03.04.2007 у справі №2-14/144-2006 та від 11.03.2008 №30/146-07-4216).
Крім того, слід зазначити, що позивачем заявлено до стягнення збитки у вигляді упущеної вигоди за вересень 2005р.-серпень 2008р., в той час як право державної власності та право повного господарського відання позивача стосовно будівель по вул.Чудновського, 17-а та 19-а в м.Люботині виникло лише в середині квітня 2008 року (рішення виконкому Люботинської міськради від 15.04.2008 №358). До цього часу позивач був лише балансоутримувачем зазначених будівель, але ж баланс підприємства не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства та не є правовстановлюючим документом, оскільки є лише документом бухгалтерського обліку та звітності.
Відповідно до ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Однак, порушеним може бути цивільне право, яке вже набуте особою. Зокрема, очевидно, що право повного господарського відання позивача стосовно будівель по вул.Чудновського, 17-а та 19-а в м.Люботині може бути порушеним лише з 15 квітня 2008 року. Відтак, безпідставними є вимоги позивача про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди за період з вересня 2005р. по 14 квітня 2008 року.
Що стосується збитків, заявлених за період з 15 квітня 2008 року по серпень 2008 року, то суд апеляційної інстанції правомірно виходив з їх недоведеності у зв'язку теоретичним (умовним) обґрунтуванням позивачем можливості отримання прибутку, що не може бути підставою для його стягнення. Адже, позивач не довів існування своїх намірів здавати спірне майно в оренду іншим юридичним або фізичним особам протягом вищевказаного періоду, проведення переговорів з цього приводу та зрив укладення з потенційним орендарем договору оренди з вини відповідача.
Вищенаведене скаржником не спростовано.
Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок протиправного діяння, тобто наявності прямого причинно-наслідкового зв'язку між неправомірними діями однієї сторони та зменшенням майнових прав іншої.
Таким чином, звертаючись до відповідача з вимогою про відшкодування збитків, позивачем не доведено належними засобами доказування наявність причинно-наслідкового зв'язку між неправомірними діями відповідача та збитками позивача у розмірі, заявленому до стягнення.
Отже, судом апеляційної інстанції на підставі ретельної правової оцінки наявних у справі доказів в їх сукупності з достовірністю встановлено, а позивачем не спростовано недоведеність заподіяння позивачу шкоди у вигляді неодержаної орендної плати.
При цьому судом достовірно встановлено, а позивач не спростував відсутність причинно-наслідкового зв'язку між фактичним знаходженням відповідача у спірних будівлях у липні 2008 року та шкодою у вигляді упущеної вигоди.
Зважаючи на це, касаційна інстанція не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.02.2009 у справі №27/169-08 залишити без змін, а касаційну скаргу СТГО "Південна залізниця" в особі Сумського будівельно-монтажного експлуатаційного управління -без задоволення.
Головуючий, суддя В.Овечкін
Судді: Є.Чернов
В.Цвігун