16 червня 2009 р.
№ 2/449/08
Вищий господарський суд України у складі: суддя Москаленко В.С. -головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.
розглянув касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз", м. Миколаїв (далі -ВАТ "Миколаївгаз")
на рішення господарського суду Миколаївської області від 16.12.2008 та
постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.02.2009
зі справи № 2/449/08
за позовом ВАТ "Миколаївгаз"
до Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Миколаїв (далі -відділення АМК)
про визнання рішення частково недійсним.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
ВАТ "Миколаївгаз" -Анатоленка Є.Ю.,
відділення АМК -Федосієнко М.М.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
ВАТ "Миколаївгаз" звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом про визнання недійсними пунктів 2, 3 і 4 рішення адміністративної колегії відділення АМК від 20.08.2008 № 7-рш у справі № 1-26.213/5-2008 (далі -оспорюване рішення).
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 16.12.2008 (суддя Моргуленко Т.Є.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.02.2009 (колегія суддів у складі: суддя Туренко В.Б. -головуючий, судді Бандура Л.І., Поліщук Л.В.), у позові відмовлено. У прийнятті зазначених рішення та постанови попередні судові інстанції з посиланням, зокрема, на приписи статей 13, 50, 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі -Закон) виходили з того, що оспорюване рішення прийняте відповідно до вимог чинного законодавства, тому відділенням АМК України правомірно притягнуто ВАТ "Миколаївгаз" до відповідальності.
ВАТ "Миколаївгаз" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення зі справи скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Скаргу мотивовано неповним з'ясуванням попередніми судовими інстанціями обставин справи та наданням неправильної юридичної оцінки цим обставинам.
У "додаткових поясненнях" до касаційної скарги ВАТ "Миколаївгаз" посилається на постанову Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 № 489 "Про затвердження Порядку надання вихідних даних для проектування об'єктів містобудування", якою передбачено необхідність подання уповноваженою особою нотаріально засвідченої копії довіреності для отримання вихідних даних з проектування об'єктів містобудування.
У відзиві на касаційну скаргу відділення АМК заперечує проти доводів скарги і просить рішення та постанову зі справи залишити без змін, а скаргу -без задоволення.
Спір у даній справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України), виходячи з такого.
Відповідно до частини першої статті 60 Закону заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду. З огляду на зміст наведеної норми, а також приписи статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення, справи зі спорів, пов'язаних з оскарженням рішень (розпоряджень) органів Антимонопольного комітету України, підвідомчі господарським судам і підлягають розглядові за правилами ГПК України.
Відповідну правову позицію відображено й у пункті 1 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 29.10.2008 № 04-5/247 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства". Ця правова позиція заснована також на викладеному в пункті 4 Інформаційного листа Верховного Суду України від 26.12.2005 № 3.2-2005, в якому зазначено, що закони України можуть передбачати вирішення певних категорій публічно-правових спорів в порядку іншого судочинства (наприклад, стаття 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлює, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів АМК до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення).
Перевіривши на підставі встановлених судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Попередніми судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- оспорюваним рішенням:
? визнано, що ВАТ "Миколаївгаз" займає монопольне становище на ринку послуг з виготовлення технічних умов на підключення до розподільних газопроводів на відповідній території (пункт 1);
? визнано, що дії ВАТ "Миколаївгаз'', які полягають у встановлені в період з лютого по травень 2008 року не передбачених законодавством вимог щодо надання нотаріально посвідчених довіреностей проектними організаціями, які звертаються до нього із заявами про видачу технічних умов для газифікації об'єктів громадян, призводять до обмеження конкуренції на ринку послуг проектувальних робіт з газифікації та ущемлення інтересів споживачів. Ці дії є порушенням, передбаченим пунктом 2 статті 50 та пунктом 1 частини другої статті 13 Закону у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з видачі технічних умов на підключення до розподільних газопроводів, а саме встановлення таких умов реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку (пункт 2);
? на ВАТ "Миколаївгаз" накладено штраф у сумі 12 000 грн. (пункт 3);
? ВАТ "Миколаївгаз" зобов'язано оприлюднити за власні кошти офіційну інформацію відділення АМК України стосовно оспорюваного рішення у газеті ''Рідне Прибужжя'' у двомісячний строк з дня його отримання, про що повідомити назване відділення у п'ятиденний термін з дня розміщення публікації (пункт 4);
- у прийнятті оспорюваного рішення адміністративна колегія відділення АМК виходила з того, що:
? у Миколаївській області на ринку проектувальних робіт з газифікації діють більш ніж тридцять суб'єктів господарювання, у тому числі й ВАТ "Миколаївгаз'';
? на виконання проектних робіт для газифікації певних об'єктів громадяни укладають відповідні угоди з проектними організаціями, як правило, в усній формі; для отримання технічних умов споживачі особисто або проектні організації від імені споживача звертаються до виробничо-технічного відділу ВАТ "Миколаївгаз'' із заявою встановленого газопостачальником зразка;
? з лютого 2008 року ВАТ "Миколаївгаз" у тих випадках, коли до нього за видачею технічних умов зверталися проектні організації, які за договорами з громадянами розробляють проекти на газифікацію, обумовлювало видачу цих технічних умов вимогою про надання йому нотаріально посвідченої довіреності, якою громадянин уповноважує проектанта вчинити від його імені відповідні дії; розпорядчих документів із зазначеного питання (наказів керівника тощо) підприємство не видавало;
? вимога про обов'язковість надання нотаріально посвідчених довіреностей була викладена в листі в.о. голови правління від 26.03.2008 № 04/632, який адресовано начальникам УЕГГ, відділів, служб, дільниць ВАТ "Миколаївгаз'';
? встановлення вимоги про обов'язкове надання нотаріально посвідчених довіреностей тягне за собою додаткові фінансові витрати для споживачів; вартість оформлення довіреності у приватних нотаріусів м. Миколаєва коливається від 180 грн. до 280 грн., що є суттєвими витратами у порівнянні з ціною самих технічних умов, яка згідно з наказом ВАТ "Миколаївгаз'' від 27.10.2007 № 311 складає від 88.69 грн. до 318.68 грн.; витрати споживача -громадянина на одержання технічних умов у разі посвідчення у нотаріуса відповідної довіреності збільшуються на 13-55%, відповідно збільшується вартість самих проектних робіт для споживача, який замовляє зазначені роботи не у ВАТ "Миколаївгаз''. Оскільки ВАТ "Миколаївгаз'' також надає ці послуги такими його діями обмежується конкуренція на ринку послуг проектувальних робіт з газифікації. За умов значної конкуренції на ринку послуг з видачі технічних умов для газифікації об'єктів дії ВАТ "Миколаївгаз'' були б неможливими, оскільки зацікавлені особи могли би обрати іншого суб'єкта господарювання, який би надав їм цю послугу з дотриманням вимог чинного законодавства;
? з травня 2008 року позивач припинив висувати вимоги про надання проектними організаціями нотаріально посвідчених довіреностей;
- позивач не спростував висновків, викладених в оспорюваному рішенні відділення АМК.
Відповідно до пункту 2 статті 50 Закону порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є зловживання монопольним (домінуючим) становищем.
Згідно з пунктом 2 статті 13 Закону зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.
Як встановлено судовими інстанціями, вимоги ВАТ "Миколаївгаз'' щодо обов'язковості надання нотаріально посвідчених довіреностей обгрунтовано посиланням на приписи пункту 4.2 Правил подачі та використання газу в народному господарстві України, затверджених наказом Державного комітету України по нафті і газу від 01.11.1994 № 355, статей 202 і 219 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), пункту 35 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 № 20/5.
Посилання ВАТ "Миколаївгаз'' на приписи статті 219 ЦК України щодо наслідків недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину є неправомірним, оскільки таке посвідчення довіреності потрібне на здійснення лише правочинів, нотаріальна форма для яких обов'язкова (стаття 245 ЦК України).
Не випливає обов'язку нотаріального посвідчення відповідних довіреностей і з приписів інших правових норм, на які посилається ВАТ "Миколаївгаз''.
Що ж до відповідних вимог постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 №489, на які послалося ВАТ "Миколаївгаз" у "додаткових поясненнях" до касаційної скарги, то ці вимоги не беруться до уваги, оскільки зазначену постанову прийнято після ухвалення оскаржуваних судових рішень.
З огляду на наведене місцевий та апеляційний господарські суди дійшли вірного висновку про те, що довіреність проектній організації від споживача на замовлення для нього технічних умов не потребує нотаріального посвідчення, і тому оспорюване рішення відділення АМК є правильним.
Отже, з урахуванням установлених фактичних обставин справи та з огляду на наведені законодавчі приписи попередні судові інстанції дійшли обґрунтованого висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог про визнання частково недійсним оспорюваного рішення.
Водночас доводи касаційної скарги стосовно оцінки поданих у справі доказів не можуть бути підставами для задоволення вимог скаржника з огляду на положення частини другої статті 1117 ГПК України, відповідно до яких касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Таким чином, визначених законом підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.
Керуючись статтями 1117, 1119 -11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Рішення господарського суду Миколаївської області від 16.12.2008 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.02.2009 зі справи № 2/449/08 залишити без змін, а касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" -без задоволення.
Суддя В. Москаленко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Б. Львов