01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
28.05.2009 № 34/109
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зеленіна В.О.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
Від позивача - Трофімець С. С. - по довіреності.
Від відповідача - не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Перша Західно-Українська Лізингова Компанія"
на рішення господарського суду м.Києва від 30.03.2009 р.
у справі № 34/109 (суддя
за позовом ТОВ "Комерційний банк "Даніель"
до ТОВ "Перша Західно-Українська Лізингова Компанія"
про стягнення 46898,6 грн. заборгованості за кредитом.
Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором № 52/2007, укладеним між ТОВ “Комерційний банк “Даніель” і ТОВ “Перша Західно-Українська лізингова компанія” 13.06.2007 р. (далі по тексту - Кредитний договір) на загальну суму 46 898,6 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що відповідач не виконав своїх зобов'язань за вказаним Кредитним договором щодо повернення суми кредиту та нарахованих відсотків за користування останнім. Розмір ціни позову складається з суми непогашеного кредиту - 45 945,9 грн., заборгованості по відсоткам за користування цим кредитом, у тому числі відсотками нарахованими згідно з пунктом 5.2 Кредитного договору, у сумі 763,25 грн., а також нарахованої на підставі пункту 7.1 Кредитного договору пені за прострочення повернення кредиту в сумі 189,45 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 30.03.2009 р. у справі № 34/109 позов ТОВ “Комерційний банк “Даніель” до ТОВ “Перша Західно-Українська лізингова компанія” про стягнення 46 898,6 грн. заборгованості за кредитом був повністю задоволений. Згідно вказаного рішення стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 45 945,9 грн. заборгованості за кредитом, 763,25 грн. заборгованості за відсотками, 189,45 грн. пені, 468,99 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати, оскільки вважає, що воно було прийняте з порушенням норм процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2009 р. апеляційну скаргу ТОВ “Перша Західно-Українська лізингова компанія” було прийнято до провадження, розгляд справи був призначений на 28.05.2009 р.
28.05.2009 р. представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце його проведення, про що свідчить поштове повідомлення № 09200839, яке знаходиться в матеріалах справи.
Згідно ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України справу переглянуто за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, заслухавши пояснення представника позивача, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 13.06.2007 р. між позивачем (банк) та відповідачем (позичальник) був укладений Кредитний договір, згідно пункту 1.1 якого (у редакції викладеній у додатковій угоді № 1 до цього договору від 08.09.2008 р.) позивач надав відповідачу кредит у сумі 93 533 грн., а останній, в свою чергу, зобов'язався повернути фактично отриманий кредит у термін до 11.06.2009 р. включно й щомісяця сплачувати відсотки за користування кредитними коштами:
- за період з 13.06.2006 р. до 07.09.2008 р. включно у розмірі 19,5 % відсотків річних;
- за період з 08.09.2008 р. до 11.06.2009 р. включно - у розмірі 23 % відсотки річних, а за користування кредитними коштами з моменту, вказаному у пункті 5.2 цього договору, сплачувати 39 % відсотків річних, до повного погашення заборгованості за кредитом, а також штрафи та пені у розмірах та у випадках, передбачених цим договором.
Пунктом 5.2 Кредитного договору сторони передбачили, що при порушенні позичальником терміну повернення кредиту, передбаченого пунктом 1.1 цього договору, а також у кожному випадку порушення (термінів або суми) визначених Графіком погашення кредиту, передбаченому пунктом 1.3 цього договору, позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитними коштами у розмірі: 39 % відсотків річних від суми залишку непогашеної заборгованості, починаючи з дня наступного за датою, виникнення простроченої заборгованості до дати повної ліквідації простроченої заборгованості за кредитом.
Відповідно до пункту 5.1 Кредитного договору (який з 08.09.2008 р. діє у редакції викладеній у додатковій угоді № 1 до цього договору від 08.09.2008 р.) за користування кредитом, у період з дати списання коштів із позикового рахунку до дати погашення кредиту, зазначеною в пункті 1.1 цього договору, позичальник зобов'язався сплачувати плату:
- за період з 13.06.2006 р. до 07.09.2008 р. включно у розмірі 19,5 % відсотків річних;
- за період з 08.09.2008 р. до 11.06.2009 р. включно - у розмірі 23 % відсотки річних, а також штрафи та пені у розмірах та у випадках, передбачених цим договором.
Розрахунок відсотків за користування кредитними коштами здійснюється на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з фактичної кількості календарних днів у році.
Відповідно до пункту 1.3 Кредитного договору 13.06.2007 р. між позивачем та відповідачем був укладений додаток № 1 до згаданого договору у якому сторонами було узгоджено Графік погашення кредиту. Цей Графік було змінено з 08.09.2008 р. відповідно до додатку № 1 до Кредитного договору, який було укладено на виконання умов пункту 2 додаткової угоди № 1.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання взятих на себе зобов'язань за Кредитним договором та додатковою угодою № 1 до нього позивачем було надано відповідачу кредит у сумі 93 533 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками.
Однак, відповідач, отримавши кредит, свої зобов'язання щодо своєчасного його погашення згідно з графіком, сплати нарахованих за ним відсотків належним чином не виконав.
Станом на 23.01.2009 р. заборгованість відповідача перед позивачем склала 45 945,9 грн., по нарахованим відсоткам у сумі 763,25 грн.
Згідно з довідкою позивача № 1-9-1016 від 30.03.2009 р., станом на дату видачі цієї довідки заборгованість у відповідача за Кредитним договором склала: 45 945,9 грн. - за кредитом, 1 338,07 грн. - за відсотками та 1 335,08 грн. - за пенею.
Колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позов ТОВ “Комерційний банк “Даніель” є обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню. При цьому колегією береться до уваги наступне.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного Кодексу України (далі по тексту - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 193 Господарського Кодексу України (далі по тексту - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).
Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідач у порушення зазначених норм та умов Кредитного договору своїх зобов'язань щодо своєчасного повернення кредиту згідно з графіком, сплати нарахованих за останнім процентів в повному обсязі не виконав.
Факт наявності у Компанії заборгованості за кредитом у сумі 45 945,9 грн., по нарахованим процентам у сумі 763,25 грн. (станом на 23.01.2009) Банком належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований.
Відтак, позовні вимоги в цих частинах є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до пункту 7.1 Кредитного договору при порушенні позичальником якого-небудь із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитними коштами передбачених пунктами 5.1, 5.2 цього договору, терміну повернення кредиту передбаченого пунктом 1.1 цього договору, а також термінів або/та суми часткового погашення кредиту згідно з Графіком погашення кредиту, передбаченого пунктом 1.3 цього договору, позичальник виплачує банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який виплачується пеня.
Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіривши здійсненний позивачем розрахунок пені за прострочення повернення кредиту, колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що він відповідає вимогам законодавства, у т.ч. і вище зазначеним нормам, та умовам Кредитного договору, а відтак позовна вимога про стягнення з відповідача 189,45 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, нарахованої за період з 30.12.2008 р. до 22.01.2009 р, є обґрунтованою, а тому такою, що підлягає задоволенню.
У своїй апеляційній скарзі скаржник стверджує, що не відклавши розгляд справи, місцевий господарський суд порушив вимоги статті 77 Господарського процесуального Кодексу України, оскільки у судовому засіданні 30.03.2009 р. був відсутній представник відповідача. При цьому скаржник стверджує, що порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутності будь-якої із сторін.
Колегія вважає безпідставними такі твердження скаржника з огляду на те, що відповідач не звертався до місцевого господарського суду з клопотанням про відкладення розгляду справи, призначеного на 30.03.2009 р., про поважність причин неявки в судове засідання відповідач суд не повідомив, кореспонденція відправлялася судом на юридичну адресу відповідача, яка була вказана в позовній заяві та Довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Відзив на позовну заяву та витребувані судом документи відповідачем суду не надавались.
Крім того, колегія звертає увагу на положення ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, згідно якої справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами.
Також згідно статті 104 Господарського процесуального Кодексу України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийнятті неправильного рішення.
У своїй апеляційній скарзі скаржник не оскаржує рішення господарського суду м. Києва від 30.03.2009 р. у справі № 34/109 по суті. Відповідач не заперечує проти наявності заборгованості за Кредитним договором, а також щодо розміру сум заборгованості.
Враховуючи вище зазначене, колегія дійшла до висновку про те, що рішення господарського суду м. Києва від 30.03.2009 р. у справі № 34/109 обґрунтоване, відповідає матеріалам справи та чинному законодавству України, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 75, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального Кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Перша Західно-Українська лізингова компанія” на рішення господарського суду м. Києва від 30.03.2009 р. у справі № 34/109 - залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду м. Києва від 30.03.2009 р. у справі № 34/109 - залишити без змін.
3. Матеріали справи № 34/109 повернути до господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя
Судді
16.06.09 (відправлено)