"15" червня 2009 р.
Справа № 11/16-717
Господарський суд Тернопільської області
у складі
Розглянув справу
за позовом: Аварійно рятувального загону спеціального призначення ГУ МНС України в Тернопільській області, м. Тернопіль вул. Київська,21.
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Підгаєцький маслосирзавод «Коропець», вул. Міцкевича,16 м. Підгайці Тернопільської області.
За участю представників сторін:
Позивача: Федорів С.І. -головний фахівець правової роботи
Відповідача: Войнар Л.В. -голова правління
Суть справи: Аварійно рятувальний загін спеціального призначення ГУ МНС України в Тернопільській області, м. Тернопіль вул. Київська,21 звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Підгаєцький маслосирзавод «Коропець», вул. Міцкевича,16 м. Підгайці Тернопільської області -7 024 грн. 49 коп., із них 4268,88 грн. заборгованості за надані послуги, 52,13 грн. інфляційних витрат; 96,48 грн. що становить 3% річних та 2607,00 грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.
Відповідач надав господарському суду відзив на позов, в якому проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що договором №127/о від 01.03.2008 р. про надання послуг не передбачено строків оплати наданих послуг, а отже позовні вимоги в частині стягнення заборгованості вважає необґрунтованими. Крім того, відповідач у відзиві зазначає, що ним не підписувались акти на підтвердження виконаних робіт, а отже немає доказів належного виконання умов договору позивачем, на підставі викладеного просить суд в позові відмовити.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та пояснив суду, що відповідач відмовлявся підписувати акти на підтвердження виконаних робіт та оплачувати відповідну плату за обслуговування Об'єкта посилаючись на важке матеріальне становище підприємства.
В судовому засіданні 09.06.2009 року оголошувалась перерва до 15.06.2009 року в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
В розпочатому судовому засіданні представникам сторін роз'яснено їх права та обов'язки, передбаченні ст. ст. 22, 81-1 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне:
01 березня 2008 року між Аварійно рятувальним загоном спеціального призначення ГУ МНС України в Тернопільській області, м. Тернопіль вул. Київська,21 (надалі АРЗ СП) та ВАТ «Підгаєцький маслосирзавод «Коропець», вул. Міцкевича,16 м. Підгайці Тернопільської області (надалі Об'єкт) був укладений договір про постійне та обов'язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об'єктів та окремих територій №127/0 (далі Договір).
Відповідно до умов договору АРЗ СП взяв на себе зобов'язання по організації та здійсненні аварійно-рятувального обслуговування Об'єкта з метою своєчасного реагування та виконання аварійно-рятувальних робіт при виникненні на Об'єкті надзвичайної ситуації та ліквідації її наслідків, відповідно до постанови КМ України від 04.08.2000 року №1214 «Про затвердження переліку об'єктів та окремих територій, які підлягають постійному та обов'язковому обслуговуванню державними аварійно-рятувальними службами». Відповідач, в свою чергу, згідно п.п.3.12 Договору зобов'язався оплачувати, відповідно до умов Договору, постійне та обов'язкове обслуговування «Аварійно-рятувальним загоном спеціального призначення»Об'єкта, у тому числі відшкодовувати витрати, що пов'язані з ліквідацією надзвичайних ситуацій.
Вартість за надані послуги відповідно до п.п.4.1 Договору складає 5 691,84 грн. на рік. Дана вартість послуг встановлена сторонами на основі розрахунку (калькуляції), який є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п.п.4.5 Договору плата за обслуговування Об'єкта АРЗ СП здійснюється щомісячним (щорічним, піврічним, квартальним) перерахуванням коштів, у визначені строки, згідно з наданим рахунком.
Згідно поданих позивачем актів про виконання умов Договору №127/0 від 01.03.2008 року, та виставлених для оплати рахунків №73/0 від 30.09.2008; №78/0 від 30.11.2008 року; №79/0 від 30.12.2008 року, позивач надав відповідачу послуги в період з березня 2008 року по грудень 2008 року на загальну суму 4 743,2 грн.
Відповідач свої зобов'язання за Договором не виконав належним чином та розрахувався за надані послуги частково за жовтень 2008 року в сумі 474,32 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 850 від 02.12.2008 р., внаслідок чого утворилась заборгованість перед позивачем, що на день слухання справи складає 4 268,88 грн.
Згідно ст.ст. 901 ,903, 905 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст.ст. 509, 526 Цивільного кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання, що виникають з договору або з інших підстав, визначених ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідач у своїх запереченнях посилається на те, що Договором № 127/0 від 01.03.2008 року не вказано, в які саме терміни повинна здійснюватись оплата послуг, а тому вважає що строк оплати не настав.
Дані судження відповідача суд оцінює критично з огляду на наступне:
У відповідності до ст. 530 Цивільного кодексу якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства..
Згідно вимог даної статті позивач надіслав відповідачу лист-претензію від 20.01.2009 року № 6-1/50 з вимогою погасити заборгованість. Вказана претензія отримана відповідачем, про що свідчить підпис представника відповідача та напис «отримала»на копії претензії.
Отже строк виконання зобов'язання згідно договору №127/0 від 01.03.2008 року настав через 7 днів з дня пред'явлення вимоги про сплату боргу -28.01.2009 року.
Відповідно до п.п.5.3 за порушення терміну оплати позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 2% від простроченої суми за кожен день прострочення платежу, за період з квітня по грудень 2008 року, що становить 2 607,00 грн.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання (ст. 546 Цивільного кодексу України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
Розглянувши подані розрахунки пені та матеріали справи, судом встановлено, що право вимоги у позивача за Договором настало 28.01.2009 року тобто після семи днів з дня пред'явлення претензії, оскільки в Договорі, а також в представлених до оплати рахунках не встановлено строку до якого повинна бути здійснена оплата. Отже, право на нарахування пені за прострочення термінів оплати згідно п.п. 5.3 Договору у позивача виникло після 28.01.2009 року, а позивач нарахував пеню відповідачу за період з березня по грудень 2008 року. Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 2 607,00 грн. необґрунтованими та такими, що до задоволення не підлягають.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно поданого позивачем розрахунку нарахованих інфляційних витрат та 3% річних, позивачем не правомірно нараховано інфляційні витрати за березень 2008 року по грудень 2008 в сумі 52,13 грн. та 3% річних за 275 днів прострочення в сумі 96 грн. 48 коп., оскільки в даний період строк оплати заборгованості не настав, а отже не мало місця прострочення виконання грошового зобов'язання, як передбачено ст. 625 Цивільного кодексу України. Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення інфляційних витрат та 3% процентів річних необґрунтованими та такими, що до задоволення не підлягають.
Відповідно до ст.ст. 33,43 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
На день розгляду справи докази погашення відповідачем заборгованості за надані послуги в сумі 4 268,88 грн. в матеріалах справи відсутні.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, господарський суд вважає позовні вимоги Аварійно рятувального загону спеціального призначення ГУ МНС України в Тернопільській області, м. Тернопіль вул. Київська,21 в частині стягнення 4 268 грн. 88 коп. заборгованості за надані послуги; обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Згідно ст.49 ГПК України судові витрати покладаються сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 33,43,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Підгаєцький маслосирзавод «Коропець», вул. Міцкевича,16 м. Підгайці Тернопільської області, ідентифікаційний код 21130327 на користь Аварійно рятувального загону спеціального призначення Головного управління МНС України в Тернопільській області, м. Тернопіль вул. Київська,21, ідентифікаційний код 08588955 -4 268 грн. 88 коп. заборгованості за надані послуги; 61 грн. 99 коп. в повернення сплаченого державного мита та 71 грн. 71 коп. в повернення витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
3. В решті частині позову відмовити.
4. На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторонами може бути подано апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання) через місцевий господарський суд.
Суддя