04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"21" травня 2014 р. Справа№ 910/17786/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Смірнової Л.Г.
суддів: Гончарова С.А.
Чорної Л.В.
при секретарі судового засідання - Підченко О.Ю.
за участю представників:
від позивача: Галков І.О. представник за довіреністю від 10.01.14;
від відповідача: Мариношенко К.А. представник за довіреністю від 25.04.13;
від третьої особи: Галков І.О. представник за довіреністю від 17.03.2014;
Розглянувши апеляційну скаргу Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю
на рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2013
у справі №910/17786/13 (ОСОБА_4)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізінг"
до Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕГА ТОРГ ЛТД"
про стягнення 133330,31грн.
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізінг" до Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення 133330,31грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.12.2013 у справі №910/17786/13 позов задоволено частково. Стягнутио з Фірми "Т.М.М. " Товариства з обмеженою відповідальністю на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" заборгованість у розмірі 124603грн. 56коп., пеню у розмірі 6723грн. 95коп., 3% річних у розмірі 1784грн. 55коп., збитки від інфляції у розмірі 207грн. 59коп., судовий збір у розмірі 2666грн. 38коп.
Не погодившись з вказаним рішенням, Фірма "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2013 у справі №910/17786/13 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позивних вимог відмовити повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що в укладеному між сторонами договорі фінансового лізингу відсутня така істотна умова як ціна договору, що суперечить ч. 2 ст. 189 ГК України, а тому такий договір є неукладеним, пп. 6.1-6.5 договору в частині прив'язки до курсу долара США порушують вимоги ч. 2. ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг».
Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю у справі №910/17786/13 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Смірновій Л.Г.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2014 для розгляду справи №910/17786/13 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів Гончарова С.А. та ЧорноїЛ.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2014, апеляційну скаргу Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю прийнято до провадження та призначено до розгляду на 12.03.2014.
Через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГА ТОРГ ЛТД".
Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2014 у зв'язку з перебуванням судді Чорної Л.В. у відпусті, для розгляду даної справи призначено колегію суддів у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів Гончарова С.А. та Тищенко О.В.
Через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2014 розгляд справи відкладено на 09.04.2014.
В судове засідання 09.04.2014 представники позивача не з'явились. Про причини неявки суд не повідомили.
Колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду у даній справі може вплинути на права та обов'язки ТОВ "МЕГА ТОРГ ЛТД".
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2014 залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕГА ТОРГ ЛТД» до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, розгляд справи відкладено на 23.04.2014.
Розпорядженням в.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2014 у зв'язку з перебуванням судді Смірнової Л.Г. у відпусті, для розгляду даної справи призначено колегію суддів у складі головуючого судді Тищенко О.В., суддів Гончарова С.А. та Чорної Л.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2014 справу №910/17786/13 прийнято до провадження колегії суддів у складі головуючого судді Тищенко О.В., суддів Гончарова С.А. та Чорної Л.В., розгляд справи призначено на 21.05.2014.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2014 у зв'язку з виходом головуючої судді Смірнової Л.Г. з відпустки, для розгляду даної справи призначено колегію суддів у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів Гончарова С.А. та Чорної Л.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2014 справу №910/17786/13 прийнято до провадження колегії суддів у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів Гончарова С.А. та Чорної Л.В.
В судове засідання з'явились представники позивача, відповідача та третьої особи.
Представник відповідача підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, просив її задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Представник позивача заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
Представник третьої особи в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.
18.12.2007 між позивачем - ТОВ «Ласка Лізинг» (лізингодавець за договором) та відповідачем - ТОВ «Фірмою «Т.М.М.» (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу №1125/12/2007, відповідно до якого лізингодавець зобов'язався придбати в свою власність техніку у відповідності з встановленою лізингоодержувачем специфікацією продавця та передати його без надання послуг по управлінню та технічній експлуатації лізингоодержувачу в якості предмету лізингу в тимчасове володіння та користування за плату, а лізингоодержувач - прийняти його на умовах даного договору.
Відповідно до п.1.1 договору, предметом лізингу є Автопричеп МАЗ-938660-044 2007 року випуску у кількості три одиниці.
Умовами п.3.1 договору визначено, що передача лізингодавцем майна, а також необхідного приладдя та документів, що є невід'ємною частиною майна, та прийняття його лізингоодержувачем на правах володіння та користування здійснюється шляхом підписання акту здачі-приймання майна. Приймання майна лізингоодержувачем повинне бути здійснене протягом п'яти робочих днів після отримання повідомлення лізингодавця про готовність майна до передачі, про що лізингодавець повідомляє лізиногоодержувача шляхом направлення відповідного повідомлення.
20.03.2008 на підставі видаткової накладної №РН-0000066 лізингодавець передав, а лізингоодержувач в особі Розпорня О.П., що діяв на підставі довіреності №316816 від 14.03.2008 прийняв предмет лізингу: автопричеп МАЗ-938660-044 2007 року випуску у кількості три одиниці.
Сторонами одночасно з підписанням договору було погоджено та підписано графік внесення лізингових платежів (Додаток №1 до договору). В подальшому, Додатковою угодою №1125/12/2007/R від 30.07.2009 сторонами графік внесення лізингових платежів викладено в новій редакції.
Згідно з п. 6.1 договору, сторони погодили, що валютою договору є умовна одиниця, під якою розуміється сума, відображена в гривнях та яка дорівнює одному долару США за курсом, встановленим п.7.1.1 договору, а саме:
- "Курс 1" - курс, встановлений НБУ для одного долара США станом на 21.05.2007;
- "Курс 2" - курс, встановлений НБУ для одного долара США на дату, визначену для проведення лізингового платежу згідно з графіком внесення платежів (Додаток № 1) до даного договору.
Відповідно до п.6.1.2 договору, поточний лізинговий платіж, що підлягає оплаті в гривнях, розраховується як добуток суми лізингового платежу, вираженої в "у.о." згідно з графою 3 Додатку №1 до договору на відповідну дату проведення платежу, та "Курсу 2".
Вартість майна, що передається лізингодавцем лізингоодержувачу складає суму еквівалентну 50199,00 у.о., в тому числі ПДВ в розмірі 20% - 8366,50 у.о, виражена в гривнях України. Вартість майна (враховуючи ПДВ), що передається лізингодавцем лізингоодержувачу, в гривнях складає суму авансу, внесеного у відповідності з п. 7.4 Договору, загальну суму платежів в погашення вартості майна, вказану в графі 4 графіка внесення платежів по курсу 1 та викупну вартість, вказану в додатку №1 до Договору по курсу 1 (п.2.3 Договору).
Згідно умов п.6.3 договору, загальна вартість лізингових платежів, що підлягають до сплати Фірмою "Т.М.М." - ТОВ, становить 324326,13 умовних одиниць (у.о.), включаючи ПДВ в розмірі 20% від суми, що відноситься в погашення вартості майна - 41671,33у.о.
Згідно з п.6.5 договору, відповідач зобов'язаний вносити на розрахунковий рахунок позивача платежі, розмір яких встановлювався на кожний період в Графіку внесення платежів, що є Додатком № 1 до Договору.
Позивач вказує, що за період з 03.08.2012 по 11.07.2013, що включає чергові лізингові платежі (графа 3) та заборгованість (графа 7) (53-64 періоди лізингу) за відповідачем утворилась заборгованість по сплаті лізингових платежів у розмірі 124603,56грн.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Частина 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачає, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором, а пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.
Згідно з п.6.8 договору, лізингоодержувач зобов'язаний вносити всі грошові суми в рахунок оплати лізингових платежів в об'ємі та в строки, встановлені в графіку внесення платежів, незалежно від виставлення або отримання рахунків лізингодавця, а також незалежно від фактичного користування майном, в тому числі, в період технічного обслуговування ремонту, втрати майна, протягом строку лізингу або до моменту дострокового припинення Договору.
Приписами ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
Факт виконання позивачем своїх зобов'язань по договору та передачі майна у лізинг підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.
Докази оплати відповідачем суми 124603,56грн. чергових лізингових платежів за 53-64 періоду по Графіку внесення платежів в матеріалах справи відсутні.
Доводи відповідача про недосягнення сторонами згоди щодо істотних умов договору в частині непогодження ціни договору, спростовуються змістом п.2.3 договору, відповідно до якого ціна в договорі визначена у гривнях, крім того розрахунки між сторонами договору підлягають здійсненню у гривнях (п.6.1 договору), що не суперечать законодавству України.
Згідно ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Доказів визнання недійним договору фінансового лізингу №1125/12/2007 від 18.12.2007 як в цілому, так і в частині пунктів 6.1-6.5 договору, суду не надано.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (пункт 1 частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 524 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте, сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання також в іноземній валюті.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ч. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України
Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях, але якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (пункти 1, 2 статті 533 Цивільного кодексу України).
Отже, чинне законодавство хоч і визначає національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак, не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни НБУ курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.
Така правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду України, викладеним у постанові Верховного Суду України від 04.07.2011 у справі №12/149 та судовій практиці Вищого господарського суду України по аналогічних справах, зокрема у постановах №5011-3/14538-2012 від 20.03.2013, №5011-30/16984-2012 від 28.05.2013, №910/8841/13 від 14.10.2013.
Таким чином, всупереч ст.ст. 33, 34 ГПК України, відповідач не довів суду та не надав належних доказів наявності підстав для звільнення його від обов'язку оплати лізингових платежів за 53-64 періоди по договору фінансового лізингу №1125/12/2007 від 18.12.2007.
Статтями 610, 612 ЦК України визначено, що невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов'язання; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За умовами ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до п.8.5 договору, у разі якщо лізингоодержувач у встановлені договором строки не здійснює оплати встановлених договором платежів, то лізингодавець має право вимагати сплату неустойки в розмірі 0,25% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу в перші п'ять днів прострочки та 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу, починаючи з шостого дня прострочки, а лізингоодержувач зобов'язується її сплатити.
Колегія суддів погоджується з перевіреним судом першої інстанції розрахунком пені. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню 6723,95грн. неустойки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за прострочення оплати по платіжним зобов'язанням за 53-64 періоди включно, з урахуванням положень ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Крім того, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 1784,55 грн. - 3% річних та 207,59грн. - збитків від інфляції.
Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові №48/23 від 18.10.2011 та Верховний Суд України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010).
Суд відзначає, що прострочене грошове зобов'язання визначено у гривні, а тому нарахування 3% річних та інфляційного збільшення суми боргу є правомірним.
Судом здійснено перерахунок збитків від інфляції та 3% річних та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1784,55грн. - 3% річних та 207,59грн. - збитків від інфляції, що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача.
Враховуючи вищезазначене, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва у даній справі, в зв'язку з чим апеляційна скарга Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю на рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2013 у справі №910/17786/13 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2013 у справі №910/17786/13 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/17786/13 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий суддя Л.Г. Смірнова
Судді С.А. Гончаров
Л.В. Чорна