36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
08.05.2014р. Справа № 917/316/14
за позовом Спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут", вул. Крупської 2 - а, м. Світловодськ,Кіровоградська область,27500
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1,39600
про стягнення 56932,87 грн. (відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог від 08.05.2014р.)
суддя Іваницький Олексій Тихонович
секретар судового засідання Жадан Т.С.
представники сторін:
від позивача: Петров А.О. дов. № 117-юр. від 24.03.2014 року
від відповідача: не з"явився
СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення 56 932,87 грн., за договором № 352 від 01.10.2007 року, із яких основний борг - 41 703,18 грн., пеня - 15 229,69 грн.
25.03.2014 року за вхідним № 3754(канцелярії суду) начальник юридичного відділу СП ТОВ "Світловодськпобут" А.О.Петров на виконання вимог ухвали суду подав додаткові документи. Суд подані документи прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.
Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, 25.03.2014 року за вхідним № 3744(канцелярії суду) ОСОБА_1 подав відзив на позовну заяву в якому просить застосувати строк позовної давності щодо позовних вимог у розмірі 20 581,69 грн., зменшити пеню, та відкласти розгляд справи. Суд поданий відзив з додатками прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.
З огляду на вищевикладене, а також достатністю документальних доказів в матеріалах справи для її розгляду по суті, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши і оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, а також за результатами оцінки поданих сторонами господарського процесу доказів, у нарадчій кімнаті суд задовольняє позовні вимоги виходячи з наступного:
Між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1) та Спільним підприємством товариством з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" (далі - СПТОВ "Світловодськпобут") 01 жовтня 2007р. укладено Договір №352 про постачання теплової енергії (далі - Договір).
За умовами Договору, Теплопостачальне підприємство (СП ТОВ "Світловодськпобут") зобов'язується постачати теплову енергію в приміщення Споживача (ФОП ОСОБА_1), площею 150,7м.кв., що знаходиться у АДРЕСА_2, а ФОП ОСОБА_1 зобов'язується своєчасно вносити плату за спожиту теплоенергію.
Відповідно до п.1.1. пп.2 договору фактична кількість теплової енергії на опалення нараховується щомісячно згідно показників теплового лічильника. Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 договору - Споживач щомісячно на протязі опалювального періоду сплачує СП ТОВ "Світловодськпобут" за опалення згідно затверджених Світловодським міськвиконкомом тарифів, термін внесення платежів не пізніше ніж 20 число місяця наступного за розрахунковим.
В позові СП ТОВ "Світловодськпобут" зазначає, що з січня 2009 року відповідач не виконує умов договору, щодо оплати вартості теплопостачання.
Відповідачем 25 березня 2014 року до суду подано відзив в якому він просить застосувати строк позовної давності щодо заборгованості за спожиту теплову енергію та нарахованої пені.
В поясненнях на відзив представник СП ТОВ "Світловодськпобут" погоджується з застосуванням строку позовної даності та зазначає, що поза межами позовної давності знаходиться сума заборгованості за теплову енергію у розмірі 20581,69 грн., 08.05.2014 року за вх. канцелярії суду юристконсульт позивача ОСОБА_3 подала суму детальний розрахунок нарахування вартості теплової енергії, поставленої в приміщення АДРЕСА_2. Нарахування здійснюється з 01 березня 2011 року по 31 січня 2014 року, борг складає 41 703,18 грн.
Відповідно до п. 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 року (надалі Правила) розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.
Статтею 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Стаття 712 ЦК України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 1 статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Відповідно до статей 526-527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до п.6.3. договору за несвоєчасне внесення плати за спожиту теплову енергію споживачу нараховується пеня в розмірі 1%_від суми боргу за кожний день прострочення платежу. Зокрема пунктом 6.3. договору №360 визначено, що споживач несе матеріальну відповідальність перед СП ТОВ „Світловодськпобут" - в разі несвоєчасної оплати за теплову енергію стягується пеня в розмірі одного відсотка від суми боргу за кожний прострочення платежу. Позивач посилається на ст.1 Закону України „Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за комунальні послуги" від 20.05.1999р. відповідно до якої за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.
За несвоєчасну оплату вартості теплової енергії поставленої на опалення приміщення в будинку АДРЕСА_2 позивачем відповідачу нараховано пеню в розмірі 1 % заборгованості за кожний день прострочення платежу, але не більше 100% загальної суми боргу за опалення приміщення, розмір пені відповідно до наданого позивачем розрахунку від 08.05.2014р. за період з січня 2013 року по грудень 2014р. становить 15 229,69 грн.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).
Згідно статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.
Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 15 229,69 грн. пені за період з січня 2013р. по грудень 2014 р., суд прийшов до висновку, що останні є правомірними (розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").
Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Згідно зі статтею 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
За викладеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 41703,18 грн. основного боргу та 3% річних в розмірі 15229,69 грн. підтверджені документально та нормами матеріального права, не спростовані відповідачем, а тому підлягають задоволенню.
Посилання відповідача про те, що Тепловою організацією невірно здійснено розрахунок по площі, на яку здійснюється нарахування постачання теплової енергії, безпідставне, оскільки в п.1.1 Договору про постачання теплової енергії №352 від 01.10.2007р. площа приміщення становить 150,7 кв.м. ФОП ОСОБА_1 Договір підписано без заперечень, про додаткові угоди ні позивачем ні відповідачем не заявлялося.
Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.
Відповідно до, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом / статті 43 ГПК України.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач відповідно до статей 32-34,36,38 ГПК України надав належні докази, довів обставини на які він посилався як підставу своїх вимог та обґрунтував які дають підставу суду позов задовольнити повністю.
Враховуючи викладене, матеріали справи, обставин справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши подані додаткові докази, керуючись статтями 4 - 47, 22, 28, 32 - 34, 36, 43, 44 - 45, 471, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, у нарадчій кімнаті, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1 (АДРЕСА_1) на користь спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут", код ЄДРПОУ 31678853 (37500, м.Світловодськ, вул.Крупської, 2-а, р/р 26030345534, МФО 323475 Кіровоградська ОПЕРВ облуправління Ощадбанку України) заборгованість за Договором про постачання теплової енергії №352 від 01.10.2007р. в розмірі 41 703,18 грн., пеню в розмірі 15 229,69 грн., а також витрати на сплату судового збору в розмірі 1 875,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
СУДДЯ Іваницький О.Т.
Повне рішення складено 16.05.2014р.
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.