"12" травня 2014 р.Справа № 916/859/14
За позовом: Державного підприємства „Миколаївський морський торговельний порт";
До відповідача: Одеської регіональної служби державного ветеринарно - санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті;
Про стягнення 485, 53 грн.
Суддя Оборотова О.Ю.
За участю представників:
Від позивача : не з'явився;
Від відповідача: Стащенко М.І. - довіреність від 31.12.13р.
У судовому засіданні 12.05.2014р. брали участь представники сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
Суть спору: Державне підприємство „Миколаївський морський торговельний порт"звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Одеської регіональної служби державного ветеринарно - санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті про стягнення заборгованості у розмірі 485,53грн., яка складається з основного боргу 439,36грн., пені 46,17грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.03.2014 року порушено провадження у справі №916859/14.
04.04.2014р. до господарського суду Одеської області від відповідача надійшло заперечення на позов, відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав викладених у запереченні.
28.04.2014р. до господарського суду Одеської області від відповідача надійшла заява про застосування до позовних вимог Державного підприємства „Миколаївський морський торговельний порт" про стягнення пені позовну давність визначену п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України.
У судовому засіданні 12.05.2014р. після виходу судді з нарадчої кімнати було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив:
05.07.2007 року між Державним підприємством "Миколаївський морський торговельний порт" (Порт) та Одеською регіональною службою державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті (Споживач) було укладено договір № 50-Б про надання послуг телефонного звязку (Договір).
Відповідно до п. 1.1., 1.2 Договору № 50-Б від 05.07.2007р., порт надає споживачу послуги телефонного звязку з виділенням 2 телефонних номерів (50-) 80-82, 73-90 за адресою вул Заводська, 23 (приміщення в будівлі ТЕК). Споживач зобовязується прийняти і оплатити зазначені послуги на умовах цього договору.
Відповідно до п. 4.1., 4.2, 4.3. Договору № 50-Б від 05.07.2007р., послуги телефонного звязку, надані портом оплачуються по тарифах затверджених відповідно до діючого законодавства України. Порт направляє споживачу рахунок за фактично отримані споживачем в кредит послуги телефонного звязку за кожний попередній місяць не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим. Споживач сплачує фактично отримані в кредит послуги телефонного звязку шляхом перерахування коштів на поточний рахунок потрту за кожний попередній місяць не пізніше 25-го числа місяця, наступного за розрахунковим, на підставі рахунків порту.
Відповідно до п. 4.4, 4.7. Договору № 50-Б від 05.07.2007р., розрахунок абонплати за користування місцевим телефонним звязком здійснюється за посекундною тарифікацією. Плата за автоматичну міжміську або міжнародну телефону розмову обчислюється з моменту відповіді абонента, який викликається, за винятком визначеного нетарифікованого інтервалу часу.
Відповідно до п. 8.1,8.2. Договору № 50-Б від 05.07.2007р., цей договір набирає чинності з дня підписання і діє до 31.12.2007р. Якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна зі сторін не повідомила про його припинення, то договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік на тих самих умовах.
12.02.2008р. між Державним підприємством "Миколаївський морський торговельний порт" (Порт) та Одеською регіональною службою державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті (Споживач) укладено додаткову угоду №1 до договору № 50-Б від 05.07.2007р., якою термін дії договору продовжено до 31.12.2008р.
30.12.2008р. між Державним підприємством "Миколаївський морський торговельний порт" (Порт) та Одеською регіональною службою державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті (Споживач) укладено додаткову угоду №2 до договору № 50-Б від 05.07.2007р., якою термін дії договору продовжено до 31.12.2009р.
28.03.2011р. між Державним підприємством "Миколаївський морський торговельний порт" (Порт) та Одеською регіональною службою державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті (Споживач) укладено додаткову угоду №3 до договору № 50-Б від 05.07.2007р., якою змінено суму договору на 2012рік та реквізити сторін.
На виконання вищевказаних вимог Договору, Державним підприємством "Миколаївський морський торговельний порт" на адресу Одеської регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті було виставлено рахунки за надання послуг телефонного звязку: від 31.01.2013 р. № 07221464 на суму 91,14 грн.; від 28.02.2013 р. № 13491464на суму 94,40 грн.; від 31.03.2013 р. №18891464 на суму 61,44 грн.; від 30.04.2013 р. № 26291464 на суму 63,24 грн.; від 31.05.2013 р. № 31011464 на суму 70,87 грн.; від 30.06.2013 р. № 37941464 на суму 58,27 грн. Всього: 439,36 грн.
Відповідно до п. 5.2. Договору № 50-Б від 05.07.2007р., у разі несвоєчасної оплати споживач оплачує порту пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від несплаченої суми, за кожен день прострочення.
Сума пені складає 46,17грн.
21.11.2013р. супровідним листом за вих. №258 портом повторно направлено споживачу акти наданих послуг (виконаних робіт) - для підписання, а рахунки - на оплату.
25.12.2013п. позивачем на адресу відповідача було відправлено претензію №2419 про сплату заборгованості.
Враховуючи невиконання відповідачем взятого на себе за договором № 50-Б від 05.07.2007р. обов'язку щодо оплати за надані послуги, позивач звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою, згідно якої просить стягнути з Одеської регіональної служби державного ветеринарно - санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті заборгованість у розмірі 485,53грн., яка складається з основного боргу 439,36грн., пені 46,17грн.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши представника відповідача суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід задовольнити частково на підставі слідуючого:
Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).
Відповідно ст.. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до п. п. 1,2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193).
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
Так, судом встановлено існування заборгованості відповідачем по Договору № 50-Б про надання послуг телефонного звязку від 05.07.2007р., у зв'язку з чим позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 439,36грн. підлягає судом задоволенню повністю.
Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 46,17грн.
Суд частково відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені з наступних підстав.
Відповідно до п. 5.2. Договору № 50-Б від 05.07.2007р., у разі несвоєчасної оплати споживач оплачує порту пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від несплаченої суми, за кожен день прострочення.
Так, відповідно до рахунку від 31.01.2013 р. № 07221464 на суму 91,14 грн. строк оплати настав 26.02.2013р.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 6 ст. 230 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Також, відповідно до ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до приписів ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Господарський суд приходить до висновку, що датою початку нарахування пені є 26.02.2013р., а закінчення - 26.08.2013р.
За ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Одночасно, ст.253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ст. 258 для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
За п. 4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" встановлено, що якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).
Відповідний позов Державного підприємства „Миколаївський морський торговельний порт" було надіслано до господарського суду Одеської області 04.03.2014р., що вбачається з поштового штемпелю на конверті з позовом.
Наведене свідчить про наявність підстав для застосування наслідків спливу строку позовної давності на вимоги позивача щодо стягнення пені за період з 26.02.2013р. по 03.03.2013р.
З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що нарахування пені, в межах строку позовної давності, має відраховуватись з 04.03.2013р. по 26.08.2013р., таким чином сума пені по рахунку №07221464 від 31.01.213р. складає 6,32грн.
Щодо нарахування пені по рахункам від 28.02.2013 р. № 13491464на суму 94,40 грн.; від 31.03.2013 р. №18891464 на суму 61,44 грн.; від 30.04.2013 р. № 26291464 на суму 63,24 грн.; від 31.05.2013 р. № 31011464 на суму 70,87 грн.; від 30.06.2013 р. № 37941464 на суму 58,27 грн. слід зазначити наступне.
Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У зв'язку з вищенаведеним, суд здійснює свій розрахунок пені, здійснений відповідно до вимог чинного законодавства, таким чином загальна сума пені по вищевказаним рахункам складає 29,73грн.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Під час розгляду справи відповідачем не було належним чином доведено суду та доказано виконання своїх зобов'язань.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).
Враховуючи вищезазначені обставини справи, позовні вимоги позивача до відповідача підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно зі ст.ст. 44,49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 33,34,43,44-49,50,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Одеської регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті (65063, м. Одеса, вул Маршала Говорова, буд 7, поштова скринька №6, код 00485993, р/р 35220002000056; 352100010000565 в ГУДКСУ в Одеській області, МФО 828011) на користь Державного підприємства " Миколаївський морський торговельний порт " (54020, м. Миколваїв, вул Заводська, 23/14, код ЄДРПОУ 01125608, р/р 26007962501311 в ПАТ «ПУМБ» м. Донецьк, МФО 334851) - загальну заборгованість у розмірі 469,09 грн., яка складається з суми основного боргу в розмірі 439,36грн., пені в розмірі 29,73грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1827грн.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 19.05.2014р.
Суддя Оборотова О.Ю.