ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
20 травня 2014 р. Справа № 909/225/14
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., при секретарі судового засідання Савчин Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:
за позовом: Державного підприємства "Верховинське лісове господарство",
вул. Жаб"євська, 57, с.Верховина, Івано-Франківська область, 78700;
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛК Інтерплит Надвірна",
вул.Соборна, 163, м.Надвірна, Івано-Франківська область, 78400;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
Державна фінансова інспекція в Івано-Франківській області,
вул. Василіянок, 48, м. Івано-Франківськ, 76018;
про: стягнення заборгованості в сумі 5 865,15грн.
За участю представників сторін:
від позивача: Кобильчук В.В. - юрисконсульт, (довіреність № б/н від 18.02.14р.);
від відповідача: Угринюк В.М. - представник, (довіреність №1-ЮР від 17.04.2014р.);
від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Кріль Р.М. - головний спеціаліст-юрисконсульт відділу правової роботи, (довіреність №09-25-14-14/21 від 08.01.2014р.), ( посвідчення №202 від 21.01.2013р.); Ковальська М.В. - заступник начальника відділу інспектування, (довіреність №09-25-14-14/2086 від 24.03.2014р.),( посвідчення №43 від 03.01.2012р.).
Позивач - Державне підприємство "Верховинське лісове господарство" звернувся до господарського суду Івано-Франківської з позовом, в якому просить суд, стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛК Інтерплит Надвірна" заборгованості в сумі 5 865,15грн.
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 11.03.14р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державну фінансову інспекцію в Івано-Франківській області.
В судовому засіданні 15.05.14р. оголошувалась перерва до 20.05.14р.
Представник позивача, в судовому засіданні, підтримав позовні вимоги, вказуючи при цьому на:
- систематичне порушення відповідачем умов укладених між сторонами Договорів купівлі - продажу необробленої деревини №88/А від 18.06.12р., №112/А від 20.09.12р., №1/с від 20.12.12р., №39/А від 20.03.13р., №41 від 19.06.13р., а саме, несвоєчасне проведення оплати за поставлений позивачем, згідно нарядів на відпуск продукції, по товаро - транспортних накладних, товар (техсировина хвойний порід, баланси хвойні) на загальну суму 280 817,15грн.;
- акт Державної фінансової інспекції в Івано-Франківській області № 05-21/10 від 28.11.13р., складений в результаті ревізії фінансово-господарської діяльності ДП "Верховинське лісове господарство" за період з 01.01.11р. по 01.09.13р., яким виявлено факт несвоєчасної оплати ТОВ "ЛК Інтерплит Надвірна", коштів за отриманий товар та нараховано до стягнення останньому, штрафну санкцію у вигляді пені на суму 5 865,15грн., підставі ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України;
- звернення до відповідача з вимогою №367/01-25 від 17.12.13р., про оплату штрафної санкції в сумі 5 865,15грн., яка залишилась без належного реагування з боку відповідача;
- норми ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 199, 230, 231, 232 Господарського кодексу України.
Представник відповідача, в судовому засіданні, заперечив проти позову, свої заперечення виклав у відзиві на позов №01-119 від 23.04.14р. (вх №6356/14 від 24.04.14р.) та доповненні до відзиву на позов №01-138 від 15.05.14р. (вх№7478/14 від 15.05.14р.). Вказує, що умовами Договорів, відповідальність у вигляді пені, за порушення термінів оплати товару, для покупця не встановлена, а штрафні санкції передбачені тільки для продавця у разі несвоєчасної поставки товару. Звертає увагу суду на те, що за даними бухгалтерського обліку у ТОВ "ЛК Інтерплит Надвірна" не існує жодної заборгованості перед ДП "Верховинське лісове господарство" за поставлений товар. Вважає вимогу позивача про оплату пені в сумі 5 865,15грн., неправомірною та безпідставною. Просить суд, в позові відмовити.
Представники Державної фінансової інспекції в Івано-Франківській області, в судовому засіданні, підтвердили доводи викладені у акті № 05-21/10 від 28.11.13р. Вказують, що на те, що позивач є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, а тому, на підставі ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України, відповідач зобов"язаний за сплатити пеню у розмірі 0,1 відсотка що становить 5 865,15грн., за порушенням умов договірних зобов"язань щодо своєчасної оплати коштів за отриманий товар.
Розглянувши матеріали справи, із врахуванням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, щодо розгляду спору впродовж розумного строку, заслухавши представників сторін, присутніх в судовому засіданні, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.
Між ДП "Верховинське лісове господарство" (Продавець/позивач) та ТОВ "ЛК Інтерплит Надвірна" (Покупець/відповідач) укладено Договори купівлі - продажу необробленої деревини №88/А від 18.06.12р., №112/А від 20.09.12р., №1/с від 20.12.12р., №39/А від 20.03.13р., №41 від 19.06.13р., згідно яких, Продавець передає у власність на умовах франко-верхній склад Продавця товар, а Покупець зобов"язується прийняти товар і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені у цих Договорах.
Дослідженням матеріалів справи, судом встановлено, що на виконання умов договірних відносин, Продавець/позивач передав у власність Покупця/відповідача товар (техсировина хвойний порід, баланси хвойні). Даний факт підтверджують наряди на відпуск продукції, товаро - транспортні накладні (а.с.88-156).
Водночас, матеріали справи містять акт Державної фінансової інспекції в Івано-Франківській області № 05-21/10 від 28.11.13р.(а.с.83-87), з якого вбачається, що Державним підприємством "Верховинське лісове господарство", в порушення ч.1 ст. 230, ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України, ненараховано Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛК Інтерплит Надвірна" пеню, у зв"язку з неналежним виконанням останнім умов договірних зобов"язань в частині своєчасної оплати коштів за отриманий товар, внаслідок чого, ДП "Верховинське лісове господарство" недоотримало доходів на суму 5 865,15грн.
Усуваючи недоліки, встановлені актом Державної фінансової інспекції в Івано-Франківській області № 05-21/10 від 28.11.13р., позивач звертався до відповідача з вимогою №367/01-25 від 17.12.13р. (а.с.35), про оплату нарахованої пені в сумі 5 865,15грн. Оскільки дана вимога залишилась без належного реагування з боку відповідача, позивачем заявлено позов про стягнення з відповідача пені в сумі 5 865,15грн., в судовому порядку.
Отже, предметом позову у даній справі є вимога позивача про застосування до відповідача відповідальності у вигляді пені в сумі 5 865,15грн., за несвоєчасну оплату коштів за поставлений товар, тобто грошового зобов"язання, при цьому, позивач посилається на ч. 2 ст. 231 ГК України, як на підставу для застосування такої відповідальності.
Слід зазначити, що із аналізу положень глави 47 Цивільного кодексу України випливає, що грошовим зобов'язанням є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.
Порядок застосування відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань у договірних правовідносинах між платниками та одержувачами грошових коштів, врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань".
Статтею 1 цього Закону встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
В умовах даних Договорів відсутня згода сторін для застосування відповідальності у вигляді пені за невиконання зобов"язань Покупця. Штрафні санкції передбачені тільки за порушення зобов"язань Продавця що стосуються поставки товару (п.9.4.Договорів).
Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: - за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); - за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Аналіз вище наведеної норми матеріального права дає підстави для висновку, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, санкції у вигляді пені, передбаченої п.2 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, можливо за сукупності таких умов: - якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом; - якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; - якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір пені. Таку правову позицію містить постанова Верховного суду України від 04.02.2014р. у справі № 3-1гс14.
За таких обставин, наявність прострочення виконання саме не грошового зобов'язання є однією з умов застосування п.2 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України при визначенні розміру штрафних санкцій. Сама лише наявність у однієї із сторін спірних правовідносин статусу суб'єкта господарювання, що належить до державного сектора економіки, не є достатньою підставою для стягнення із відповідача пені, на підставі вище зазначеної норми права.
Враховуючи той факт, що у даному спірному випадку, має місце порушення саме грошового зобов'язання (порушення відповідачем строків оплати отриманого товару), то підстави для застосування п.2 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України щодо визначення розміру пені у суду відсутні. Крім того, умовами Договорів сторони не погодили відповідальності у вигляді пені за невиконання або неналежне виконання зобов'язань покупця, а іншими актами цивільного законодавства конкретний розмір санкцій за вчинення зазначеного цивільного правопорушення не встановлено. Така ж правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 23.07.13р. у справі №5006/11/235/2012, від 23.09.13р. у справі №908/1327/13.
Враховуючи сказане вище, судом визнається помилковим посилання позивача для застосування до даних спірних правовідносин правил ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України, як і неправомірним є нарахування у акті Державної фінансової інспекції в Івано-Франківській області № 05-21/10 від 28.11.13р., пені на підставі вище вказаної правової норми.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.
В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов"язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.
Розподіл обов"язку доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов"язок доказування певних обставин справи покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Таким чином, на основі вище вказаного, вимога позивача визнається судом безпідставною, необґрунтованою та такою, що суперечать вимогам діючого законодавства, а відтак, в позові слід відмовити.
Враховуючи приписи ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати залишити за позивачем.
Керуючись ст.124 Конституції України, ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", ст. 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
в позові ДП "Верховинське лісове господарство" до відповідача ТОВ "ЛК Інтерплит Надвірна" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державна фінансова інспекція в Івано-Франківській області про стягнення заборгованості в сумі 5 865,15грн. - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 21.05.2014р.
Суддя С.Кобецька