15.05.14р. Справа № 904/5942/13
За позовом Приватного акціонерного товариства "Інгулецька спецекскавація", м. Кривий Ріг
до відповідача 1: товариства з обмеженою відповідальністю "Гідромехбуд", м. Кривий Ріг
відповідача-2: товариства з обмеженою відповідальністю "Джей.Ар.Сі.-Україна", м. Кривий Ріг
відповідача 3: Криворізьке міське управління юстиції у Дніпропетровській області в особі Реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області
про визнання права власності та зобов'язання реєстраційну службу прав на нерухоме майно здійснити державну реєстрацію
Головуючий колегії Мартинюк С.В.
Суддя Ліпинський О.В.
Суддя Крижний О.М.
Представники:
від позивача: Козаченко В.М., посвідчення № 990 від 30.05.2013 року, арбітражний керуючий;
від відповідача-1: не з'явився;
від відповідача-2: Щербачов А.П., дов. № 60 від 26.09.2013 року, представник
від відповідача 3: не з'явився
Приватне акціонерне товариство "Інгулецька спецекскавація", м. Кривий Ріг звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідромехбуд", м. Кривий Ріг, Товариства з обмеженою відповідальністю "Джей.Ар.Сі.-Україна", м. Кривий Ріг, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Реєстраційна служба Криворізького міського управління юстиції, м. Кривий Ріг, з урахуванням вендиканційного позову від 04.10.2013 року та заяви від 09.12.2013 року, про визнання права власності на спірне майно та зобов'язання державної реєстраційної служби прав на нерухоме майно здійснити державну реєстрацію права власності.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач 2 знав або міг знати про те, що відповідач 1 незаконно заволодів належним позивачу спірним майном за укладеною з позивачем мировою угодою, затвердженою ухвалою господарського суду від 19.08.2010 року по справі №28/335-10, оскільки в подальшому її було скасовано постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.06.2013 року, тому відповідача 2 не можна визнати добросовісним набувачем спірного майна, у зв'язку з чим позивач вважає за необхідне визнати право власності на спірне майно та зобов'язати державну реєстраційну службу прав на нерухоме майно здійснити реєстрацію права власності.
Позивач, в тексті позовної заяви, просив з метою забезпечення позову накласти арешт на спірне майно відповідача 2 для запобігання спроби перепродажу спірного майна, але останнім не надано пояснень з нормативним та документальним підтвердженням в обґрунтування необхідності забезпечення позову. Враховуючи викладене, господарський суд відмовляє в задоволенні даної заяви.
Відповідач - 1 повноважного представника в судове засідання не направив, відзив на позов та інші витребувані документи до суду не надав. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило. Про день, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином.
Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Відповідач 2 надав відзив на позов, в задоволенні позовних вимоги просить відмовити з посиланням на те, що будь-яких перешкод для укладення між відповідачем-1 та відповідачем-2 договору купівлі-продажу комплексу будівель та спору з розстроченням платежу від 09.09.2011 року на момент його укладення не було, а посилання позивача, що відповідач-2 не набув права користування земельною ділянкою, на якій розташований комплекс є безпідставним, оскільки останній користується земельною ділянкою на законних підставах відповідно до договору оренди земельної ділянки від 28.08.2012 року.
Ухвалою господарського суду від 15.10.2013 року справу вирішено розглядати колегіально.
Ухвалою господарського суму від 16.10.2013 року справу прийнято до провадження у колегіальному складі суддів: головуючий - Мартинюк С.В., судді Ліпинський О.В. та Красота О.І..
У зв'язку з перебуванням судді Красоти О.І. визначено новий склад колегії.
Ухвалою господарського суду від 14.11.2013 року справу прийнято до провадження в колегіальному складі суддів: головуючий - Мартинюк С.В., судді: Ліпинський О.В. та Крижний О.М.
Ухвалою господарського суду від 25.12.2013 року строк розгляду спору продовжено до 28.01.2014 року
Ухвалою господарського суду від 22.01.2014 року провадження по справі було зупинено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.03.2014 року ухвалу господарського суду від 22.01.2014 року скасовано, справу направлено до господарського суду для розгляду по суті.
Ухвалою господарського суду від 28.03.2014 року справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 23.04.2014 року.
Ухвалою господарського суду від 23.04.2014 року змінено процесуальний статус третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та залучено у якості відповідача-3 - Криворізьке міське управління юстиції у Дніпропетровській області в особі Реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області, у зв'язку з чим на підставі ст.24 ГПК України розгляд справи розпочато заново.
15.05.2014 року представник відповідача -2 подав клопотання про зупинення провадження по справі, у зв'язку з тим, що останнім у касаційному порядку оскаржується постанова Дніпропетровського апеляційного суду від 26.06.2013 року, якою було скасовано ухвалу господарського суду від 19.08.2010 року про затвердження мирової угоди по справі №28/335-10, на яку посилається позивач в обґрунтування позовних вимог.
В задоволенні клопотання відповідача 2 про зупинення провадження по справі судом відмовлено оскільки останнім не надано належних доказів порушення касаційного провадження.
Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не заявлялось.
Згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.
У порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 15.05.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -
18.06.2010 р. Наглядовою радою ПрАТ "Інгулецька спецекскавація" було прийнято рішення щодо звернення до керівництва ТОВ "Гідромехбуд" відносно одержання безпроцентної позики у сумі 300 000,00 грн. та підписання відповідного договору.
На цьому ж засіданні Наглядової ради ПрАТ "Інгулецька спецекскавація" було погоджено умову надання безпроцентної позики, що буде передбачено майбутнім договором в частині: "Відповідальність сторін», а саме: «у випадку прострочення позики або неналежного виконання основного зобов'язання у строк, передбачений договором, позичальник передає у власність позикодавця нерухоме майно (комплекс будівель), що знаходяться за адресою: 50026, м. Кривий Ріг, вул. Широківське шосе, буд. 44".
21.06.2010 р. ПрАТ "Інгулецька спецекскавація" було укладено з ТОВ "Гідромехбуд" договір безпроцентної позики грошових коштів № 01/06-П2010, відповідно до якого останнім було перераховано 23.06.2010 р. на поточний рахунок позивача 300 000,00 грн.
28.07.2010р. Господарським судом Дніпропетровської області було порушено провадження у справі № 28/355-10 за позовом ТОВ "Гідромехбуд" до ПрАТ "Інгулецька спецекскавація" про стягнення 300 000,00 грн.
29.07.2010 р. Наглядовою радою ПрТА "Інгулецька спецекскавація" було прийнято рішення про врегулювання спору з ТОВ "Гідромехбуд" по договору безпроцентної грошової позики № 01/06-П2010 від 21.06.2010 р. у сумі 600 000,00 грн. шляхом підписання мирової угоди.
Відповідно до п. п. 5, 7 Договору, які були обумовлені Наглядовою радою ПрАТ "Інгулецька спецекскавація", передбачено погашення заборгованості шляхом передачі комплексу будівель, що знаходяться за адресою: 50026, м. Кривий Ріг, вул. Широківське шосе, буд. 44, ринковою вартістю 2 647 014,00 грн.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2010 року по справі №28/355-10 було затверджено мирову угоду укладену між товариством з обмеженою відповідальністю "Гідромехбуд" та приватним акціонерним товариством "Інгулецька спецекскавація", відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю "Гідромехбуд" визнає виконаними в повному обсязі всі позовні вимоги до Приватного акціонерного товариства "Інгулецька спецекскавація" та не має до нього жодних претензій пов'язаних з договором безпроцентної позики грошових коштів № 01/06-П2010 від 21 червня 2010 року та приймає у власність майно, що належить на праві власності Приватному акціонерному товариству "Інгулецька спецекскавація", а Приватне акціонерне товариство "Інгулецька спецекскавація", визнає позовні вимоги обґрунтованими та передає у власність Товариству з обмеженою відповідальністю "Гідромехбуд" належне йому на праві власності наступне майно, а саме: нерухоме майно (комплекс будівель), що знаходиться за адресою: 50026, м. Кривий Ріг, вул. Широківське шосе, 44.
Майновий комплекс (комплекс будівель), що знаходиться за адресою: 50026, м. Кривий Ріг, вул. Широківське шосе, буд. 44 відповідно до акта приймання-передачі було передано на користь ТОВ "Гідромехбуд", після чого останнім було здійснено державну реєстрацію у КП «Криворізьке БТІ» права власності.
09.09.2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Гідромехбуд" та з та товариством з обмеженою відповідальністю "Джей.АР.СІ.-Україна" було укладено договір купівлі-продажу будівель та споруд з розстроченням платежу, який зареєстровано приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округа ОСОБА_5 (зареєстровано в реєстрі №2034).
Відповідно до умов договору, відповідач 1 передав майно у власність відповідачу 2, а відповідач 2 прийняв майно і зобов'язався сплатити за нього обговорену грошову суму. Предметом договору є комплекс будівель та споруд, розташований за адресою6 Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, Широківське шосе, 44.
Вартість майна згідно цього договору купівлі продажу склала 600 000 грн. (п.4 договору).
Підставою для передачі у власність Товариству з обмеженою відповідальністю "Гідромехбуд" нерухомого майна (комплекс будівель), що знаходиться за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Широківське шосе, 44 була затверджена ухвалою господарського суду від 19.08.2010 року мирова угода.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.06.2013 року ухвалу господарського суду від 19.08.2010 року по справі №28/355-10 скасовано.
Колегія суддів не погоджується з доводами позивача щодо порушення Наглядовою Радою ПрАТ "Інгулецька спецекскавація" вимог ст. 22, ст. 33 та ст.71 Закону України «Про акціонерні товариства» та розділу 8 Статуту позивача: п.8.8.7, 8.20.7, Розділу 10 "Значні правочини": 10.2, 10.4, а також в п.7 і п.22 ст. 33 Закону України «Про акціонерні товариства», в частині прийняття без Загальних зборів акціонерів, рішення про укладення мирової угоди, яка привела за собою реалізацію активів підприємства, що перевищувала 25% вартості активів ПрАТ "Інгулецька спецекскавація" за 2009р., оскільки за даними фінансової звітності, яка відображена в балансі позивача станом на 31.12.2009 року вартість оборотних та необоротних активів позивача складає 61 290 тис. грн., а вартість нерухомого майна за даними висновку судової будівельно-технічної експертизи складає 2 647 014,0 грн. Отже, для ухвалення рішення про укладення мирової угоди, не потрібно рішення загальних зборів акціонерів. Твердження позивача щодо штучного завищення вартості активів за даними статистичної звітності за 2009 рік не доведенні ним належними та допустимими доказами.
Щодо посилань позивача на те, що відповідач 2 знав або міг знати про те, що відповідач 1 незаконно заволодів належним позивачу спірним майном за укладеною з позивачем мировою угодою, затвердженою ухвалою господарського суду від 19.08.2010 року по справі №28/335-10, з листів від 05.08.2011 р. та 25.08.2011р.
Згідно листа Дніпропетровської дирекції поштамту - ЦПЗ №2 від 08.10.2013 року № 17/11-1852/2 шрифт, який міститься у ксерокопіях квитанцій, на які посилається відповідач, як на доказ направлення вищезазначених листів відповідачу 2, відрізняється від відтиску кліше касового апарату. Особа, чиє прізвище зазначено у ксерокопіях чеків, ніколи не працювала на ВПЗ № 26 м. Кривого Рогу. Адреса об'єкту поштового зв'язку міста приймання рекомендованих листів, номера їх штрих-кодів не відповідають індексації відділення поштового зв'язку №26 поштамту -ЦПЗ-2. Відсутній логотип апарату, що видає чек. Крім того, як витікає з інформації на цих чеках (поштових квитанціях) від 05.08.2011р. і 25.08.2011р. кореспонденція адресована Відповідачу-2 на поштове відділення 50026, тобто у те відділення зв'язку, в зоні обслуговування якого розташований спірний майновий комплекс у Інгулецькому районі м. Кривого Рогу. Натомість, як вбачається з договору купівлі-продажу від 09.09.2011 року, адреса місцезнаходження ТОВ «Джей.Ар.Сі.-Україна» на день укладання договору купівлі-продажу зазначена: м. Кривий Ріг, вул. Качалова, будинок 10, приміщення 19 (у Саксаганському районі м. Кривого Рогу).
Викладені обставини дозволяють зробити висновок про те, що Відповідач № 2 не знав та не міг знати про те, що Відповідач № 1 незаконно заволодів належним Позивачу спірним майном за укладеною з Позивачем мировою угодою, тому Відповідача № 2 є добросовісним набувачем в розумінні ст. 388 Цивільного кодексу України.
Статтею 330 ЦК України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього кодексу майно не може бути витребуване в нього.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Колегія суддів, вважає за необхідне зазначити, що оскільки спірне майно вибуло із володіння позивача на підставі ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2010 року по справі №28/355-10, яка постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.06.2013 року була скасована, то спірне нерухоме майно вибуло з володіння поза волею позивача і він вправі витребувати його від добросовісного набувача за правилами ст. 388 ЦК України.
Відповідна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16.04.2014 року по справі №6-146 цс13, при розгляді якої, колегія Верховного Суду України дійшла до правового висновку, що майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.
Згідно зі ст.111-28 Господарського процесуального кодексу України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.
Отже, враховуючи викладене, позивач вправі витребувати спірне майно від добросовісного набувача за правилами ст. 388 ЦК України, але, з урахуванням обставини справи, ним обрано неправильний спосіб захисту права, оскільки він звернувся з позовною заявою про визнання права власності, а не про витребування майна, яке на момент звернення до суду із позовом та на момент розгляду справи знаходиться у володінні відповідача 2. Це є підставою для відмови у позові.
Враховуючи те, що зобов'язання державної реєстраційної служби прав на нерухоме майно здійснити державну реєстрацію права власності є похідною вимогою по відношенню до основної вимоги - визнання права власності, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В задоволенні позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 20.05.2014 року.
Головуючий колегії С.В. Мартинюк
Суддя О.В. Ліпинський
Суддя О.М. Крижний