20.05.14р. Справа № 904/2699/14
За позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш", м. Дніпропетровськ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМБРОК", м. Дніпропетровськ
про стягнення 31 461,13 грн.
Суддя Петренко Н.Е.
секретар судового засідання Завалей Я.О.
Представники:
від позивача: Стрижак Є.Ю., представник за довіреністю № 43-01/14 від 05.01.14р.
від відповідача: Клименко О.І., представник за довіреністю № б/н від 24.02.14р.
Публічне акціонерне товариство "ДНІПРОВАЖМАШ" (далі-позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМБРОК" (далі-відповідач) про стягнення 31 461,13 грн.
Ухвалою господарського суду від 23.04.14р. порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду, призначено судове засідання на 20.05.14р.
08.05.14р. до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
16.05.14р. до суду від позивача надійшло заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача суму штрафу за порушення умов договору у розмірі 30822,12 грн.
20.05.14р. у судовому засіданні повноважний представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.
В свою чергу, повноважний представник відповідача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити позивачу в їх задоволенні у повному обсязі.
В судовому засіданні 20.05.14р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, господарський суд, -
03.04.13р. між позивачем та відповідачем укладено договір поставки № 61/118 (далі - Договір поставки), відповідно до умов п. 1.1. якого за цим договором відповідач зобов'язується в порядку і терміни, встановлені цим Договором, передати у власність позивачу продукцію, в певній кількості, відповідної якості і по цінах, що вказані в специфікаціях, а позивач зобов'язується прийняти продукцію і сплатити її на умовах, визначених у цьому Договорі.
В п. 1.2. Договору поставки зазначено про те, що кількість і асортимент продукції, що поставляється, вказуються у специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього Договору. Специфікації оформляються на кожну партію продукції, що поставляється.
Загальна кількість продукції, що постачається за даним договором, визначається як наростаюча кількість по всіх поставках, проведених згідно оформленим специфікаціям і накладним (п. 1.2. Договору поставки).
Як зазначено у п. 4.1. Договору поставки, термін постачання вказується в специфікаціях.
Згідно з п. 4.3. Договору оренди, датою постачання вважається дата штемпелю станції призначення на залізничній накладній якщо поставка здійснюється залізничним транспортом, або дата, вказана в товарно-транспортній накладній, яка підписана позивачем, якщо поставка відбувається автотранспортом.
Відповідно до п. 4.5. Договору поставки, відповідач зобов'язаний надати належним чином оформлені документи (підписані уповноваженою особою і скріплені печаткою відповідача) на продукцію, що поставляється, відповідно до вимог чинного законодавства України, а саме: накладну на продукцію, рахунок, сертифікат якості, видаткову накладну.
У випадку невчасного надання супровідних документів, в т.ч. і податкової накладної, відповідач сплачує штраф в розмірі 5% від вартості продукції (п. 7.5. Договору поставки).
Цей договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2013 р., але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (п. 11.1. Договору поставки).
На виконання умов вищезазначеного Договору поставки, відповідач за період з 17.10.13р. по 22.10.13р. здійснив поставку продукції на загальну суму 616 442,40 грн., що підтверджують податкові накладні (а.с. 10, 12, 14, 16, 18) та прибуткові ордери (а.с.11, 13, 15, 17, 19).
Позивач звертає увагу суду на те, що відповідач не виконав належним чином п. 4.5. Договору поставки, а саме не надав позивачу сертифікати якості на продукцію, що постачається та рахунки-фактури на оплату продукції.
Враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків по Договору поставки, позивач на підставі п. 7.5. Договору поставки просить стягнути з відповідача штраф за ненадання супровідних документів у розмірі 30 822,12грн.
Відповідач заявлені позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити позивачу в їх задоволенні у повному обсязі, виходячи з наступного.
Відповідач зазначає про те, що останній зі свого боку своєчасно та у повному обсязі виконав умови Договору поставки, а саме відповідно до розділу 4 зазначеного договору здійснив поставку товару разом із зазначеним у п. 4.5. пакетом супровідних документів. Жодних претензій з боку позивача стосовно виконання зазначеного договору до відповідача ані в усній ані в письмовій формі не надходило.
Відповідач звертає увагу суду на те що, саме позивач зі свого боку порушив умови Договору поставки та своєчасно не розрахувався за поставлений товар, що підтверджує рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.14р. у справі № 904/10032/13.
Як зазначає відповідач, станом на час звернення відповідача до позивача з претензією від 16.12.13р. щодо оплати та станом на час винесення господарським судом Дніпропетровської області рішення від 14.01.14р. у справі № 904/10032/13, претензій з боку позивача стосовно виконання зазначеного договору до відповідача ані в усній ані в письмовій формі не надходило.
Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає, що твердження позивача щодо невиконання відповідачем умов Договору поставки є цілком надуманими та такими, що не мають жодних підстав та ніяким чином не підтверджуються.
Таким чином, зважаючи на викладене відповідач не може погодитись з пред'явленими до нього позовними вимогами, вважає їх незаконними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 266 Господарського кодексу України передбачено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.
В ст. 712 Цивільного кодексу України зазначено про те, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін
Як зазначено у ч. 2 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як зазначено у ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України, умови Договору поставки та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають, оскільки:
По-перше, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.14р. у справі №904/10032/13, яке набрало законної сили та підлягає виконанню на свій території України, встановлено, що ТОВ "ПРОМБРОК" (відповідач по справі № 904/2699/14) виконало свої зобов'язання за Договором поставки у повному обсязі та поставило ПАТ "Дніпроважмаш" (позивач по справі №904/2699/14) продукцію на загальну суму 616 442,40 грн. Однак, саме ПАТ "Дніпроважмаш" (позивач по справі №904/2699/14) порушило умови Договору поставки і не оплатило своєчасно та у повному обсязі вартість отриманого товару. Крім того, в рішенні господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.14р. у справі №904/10032/13 зазначено про те, що ТОВ "ПРОМБРОК" (відповідач по справі № 904/2699/14) направляло ПАТ "Дніпроважмаш" (позивач по справі №904/2699/14) претензію № 16/12-1 від 16.12.13р. Однак, ПАТ "Дніпроважмаш" (позивач по справі №904/2699/14) відповіді не надіслало, заборгованість не оплатило.
Відповідно до умов ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській справі, що набрало законної сили не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, господарський суд Дніпропетровської області у справі № 904/10032/13 встановив факт належного виконання ТОВ "ПРОМБРОК" (відповідачем по справі № 904/2699/14) умов Договору поставки.
По-друге, позивач не довів суду належними та допустимими доказами, що відповідач надав йому не весь пакет документів, передбачений п. 4.5 Договору поставки. Тобто, позивачем не надано суду жодного документу, підтверджуючого наведені в позові обставини: ні листування, стосовно необхідності додання не вистачаючих документів; ні актів, які б підтверджували відсутність усіх необхідних документів; ні претензій з вимогами надати весь пакет документів, передбачений п. 4.5 Договору поставки. Крім того, як вбачається із рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.14р. у справі № 904/10032/13, ПАТ "Дніпроважмаш" і при розгляді справи про стягнення боргу не акцентував увагу суду щодо неналежного виконання ТОВ "ПРОМБРОК" своїх договірних зобов'язань, а саме невиконання п. 4.5. Договору поставки.
Більш того, п. 4.5. Договору поставки встановлено, що відповідач зобов'язаний надати належним чином оформлені документи (підписані уповноваженою особою і скріплені печаткою відповідача) на продукцію, що поставляється, відповідно до вимог чинного законодавства України, а саме: накладну на продукцію, рахунок, сертифікат якості, видаткову накладну. Але жодним пунктом зазначеного Договору поставки не встановлено порядок виконання п. 4.5., тобто цей пункт є суто декларативним, тому що сторонами не було узгоджено яким чином і якими документами підтверджується його невиконання.
Крім того, п. 5 ухвали суду від 23.04.14р. було зобов'язано позивача надати усі наявні докази щодо власної правової позиції. Копію зазначеної ухвали позивач отримав 07.05.14р., що підтверджує повідомлення про вручення поштового відправлення. Таким чином, у позивача було майже 2 тижня для надання суду усіх наявних доказів. Позивач у судове засідання жодних додаткових документів суду не надав, що свідчить про відсутність таких доказів.
По-третє, господарський суд звертає увагу на той факт, що поставка товару була здійснена 6 місяців по тому з дати звернення позивача з даним позовом до суду. Тобто, за шість місяців у позивача не було жодних претензій до відповідача, що підтверджується матеріалами справи.
Викладене є підставою для відмови позивачу у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 611, 612, 629, 662, 712 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 231, 232, 265, 266 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 32-34, 43-44, 48-49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В задоволенні позову - відмовити.
Витрати по справі покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Суддя Н.Е. Петренко
Повне рішення складено 21.05.14р.