14 травня 2014 р.м.ОдесаСправа № 490/13559/13-а
Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Алєйніков В.О.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді -Кравець О.О.
судді -Домусчі С.Д.
судді -Шеметенко Л.П.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м.Миколаєва на ухвалу Центрального районного суду м.Миколаєва від 28.01.2014 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 до управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м.Миколаєва про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії , -
18 листопада 2013 року головний державний виконавець відділу Примусового виконання рішень Головного управління юстиції в Миколаївській області звернувся до суду з заявою про зміну способу виконання постанови Центрального районного суду м.Миколаєва від 20 січня 2012 року по адміністративній справі 1423/600/2011, визначивши способом його виконання примусове стягнення з Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради на користь ОСОБА_4 нараховану разову грошову допомогу до 5 травня 2010 року у розмірі 3150 грн.00 коп.
Ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 28.01.2014 року заява була задоволена.
Не погоджуючись з ухвалою суду управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м.Миколаєва подало апеляційну скаргу, в якій вважає вказану ухвалу прийнятою з порушенням норм процесуального права, просив її скасувати та прийняти нову , якою відмовити у задоволенні заяви.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2014 року справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження.
Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування зобов'язані діяти тільки на підставі ,в межах повноважень та у спосіб ,що передбачені Конституцією й законами України.
Постановою Центрального районного суду м.Миколаєва від 20 січня 2012 року позов ОСОБА_4 задоволений : зобов'язано Департамент праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Миколаївської міської ради здійснити нарахування ОСОБА_4 разової грошової допомоги до 5 травня 2010 року, виходячи з п'яти визначених відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальних пенсій за віком. Зобов'язано Департамент праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Миколаївської міської ради сплатити ОСОБА_4 різницю між нарахованою відповідно до цієї постанови та фактично сплаченою у 2010 році сумами.
На виконання вищезазначеної постанови суду судом першої інстанції був виданий виконавчий лист, який поданий позивачем до відділу Примусового виконання рішень Головного управління юстиції в Миколаївській області.
01 січня 2013 набрав чинності Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», який встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та особливості їх виконання.
Відповідно до ст. 2 цього Закону держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган.
Водночас судові рішення у справах, пов'язаних із соціальними виплатами, які мають зобов'язальний характер щодо проведення таких виплат, не належать до зазначених у згаданій статті видів рішень, що унеможливлює їх виконання без зміни його способу.
Відповідно до ст. 263 КАС України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду, що видав виконавчий лист, із поданням, а сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Вказана норма не містить виключного переліку обставин, що є підставою для вирішення питання про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Підставою для зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення є обставини, що роблять виконання судового рішення неможливим.
Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти вжиття адміністративним судом нових заходів для реалізації рішення. Ці заходи повинні забезпечити виконання конкретного судового рішення у випадку неможливості забезпечити таке виконання без їх вжиття.
Зі змісту подання державного виконавця слідує, що неможливість виконання постанови суду першої інстанції пов'язується заявником із відсутністю коштів на рахунку боржника, виплата яких буде здійснена за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України. При цьому, як зазначає заявник, відповідачем частково виконане судове рішення, а саме: в частині нарахування належних позивачу до сплати сум.
Апеляційний суд вважає, що матеріали справи не містять належних доказів проведення заявником відповідного нарахування присуджених виплат, яким являється розпорядження територіального органу Пенсійного фонду України.
Суд першої інстанції визнав обґрунтованим подання державного виконавця без дослідження жодних доказів вжиття державним виконавцем вичерпних заходів з виконання судового рішення згідно Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії. І в разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії (п. 2 ч. 2 ст. 162 КАС України).
Аналіз резолютивної частини постанови Центрального районного суду м.Миколаєва від 20 січня 2012 року, спосіб та порядок виконання якої прагне змінити державний виконавець, та синтез наведених процесуальних норм дають підстави зробити висновок про те, що зобов'язання, покладені на відповідача цим судом, є позовними вимогами та обраним судом видом захисту порушених прав позивача, які суд задовольнив.
За таких обставин державний виконавець просив змінити не спосіб виконання постанови суду, а судове рішення по суті позовних вимог і вирішити додаткову позовну вимогу про стягнення коштів, яка не була предметом розгляду та дослідження адміністративного суду під час прийняття цього рішення. Водночас, в адміністративному судочинстві повноваження щодо зміни постанови суду в частині задоволення позовних вимог мають тільки адміністративні суди апеляційної та касаційної інстанцій (ст.198, 223 КАС України).
Відтак, суд першої інстанції, задовольняючи подання про зміну способу виконання рішення, не звернув увагу та не врахував відмінності між позовною вимогою як обраним судом видом захисту порушених прав позивача від способу виконання судового рішення як одного з його заходів, чим змінив постанову суду по суті за відсутності на це процесуальних повноважень.
Апеляційний суд не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо задоволення подання головного державного виконавця відділу Примусового виконання рішень Головного управління юстиції в Миколаївській області.
За таких обставин ,апеляційний суд доходить до висновку ,що у зв'язку з порушенням норм процесуального права ,що призвело до неправильного вирішення питання ,апеляційну скаргу необхідно задовольнити , ухвалу суду 1-ої інстанції - скасувати з постановленням нової про відмову у задоволенні подання про зміну способу виконання рішення суду.
Керуючись ч.1 ст. 195, ст.197, 199, 205, 206,210, 211, 212 , ч. 5 ст. 254 КАС України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м.Миколаєва - задовольнити.
Ухвалу Центрального районного суду м.Миколаєва від 28.01.2014 року скасувати, постановити нову, якою відмовити у задоволенні подання головного державного виконавця відділу Примусового виконання рішень Головного управління юстиції в Миколаївській області про зміну способу та порядку виконання рішення суду.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя О.О.Кравець/
Судді: С.Д.Домусчі
Л.П.Шеметенко