Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207
Іменем України
19.05.2009
Справа №2-2/2313-2009
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельне управління №2» (95017, м.Сімферополь, вул.Тургенева, буд.№20)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Атан - Центр» (95053, м.Сімферополь, вул.Мате Залки, буд.№7-В, кв. №96)
про стягнення 1 998,00грн.
Суддя Толпиго В.І.
Представники сторін:
Від позивача : Каршиєва - гол.бухг, Мошкін - представник, довіреності у справі.
Від відповідача : Горюн - предст, довіреність у справі, Мельниченко - директор, протокол у справі.
Суть спору:
Позивач звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача про стягнення 1998,00грн передоплати.
Вимоги мотивовані тим, що 4 березня 2008 року відповідач пред'явив позивачу рахунок - фактуру на передоплату бензину на загальну суму 1998,00грн. 05.3.2008 р. ТОВ «Будівельне Управління №2» здійснило перерахування на рахунок відповідача суми передоплати. 12 березня 2008 р. позивач на підставі витратної накладної отримав від ПП «Атан-Центр» талони на відпустку оплаченого відповідачем бензину для їх пред'явлення на авто - заправних станціях «Атан» і фактичного отримання бензину в міру необхідності. 20.8.2008 р. відповідач пред'явив на АЗС «Атан» декілька талонів на відпустку сплаченого позивачем бензину, проте отримали відмову в заправці автомобілів, що і стало підставою для звернення позивача з позовом у суд.
Представник відповідача у судовому засіданні надав суду відзив на позов, відповідно до якого просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки талони мають певний строк дії у який повинні бути використані, тоді як відповідач у зазначений на талонах строк за виконання зобов'язання не звертався, більш того він не звертався і з питанням про заміну талонів.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:
Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Частиною 2 ст.205 ЦК України встановлено, що правочин для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до ч.1 ст.639 ЦК України сторони вправі самостійно обирати будь-яку форму договору (усну, письмову, нотаріально посвідчену), якщо вимоги щодо його форми не встановлені законом.
Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.
Частиною 1 ст.181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.
Згідно довідки Головного управління статистики в АР Крим №05.3-8.1/1080 від 03.04.2009р - приватне підприємство «Атан-центр» 29.8.2008р. реорганізовано в Товариство з обмеженою відповідальністю «Атан-центр».
4 березня 2008 року відповідач пред'явив позивачу рахунок - фактуру №СФ-0001740 на передоплату бензину А-95 в кількості 360 літрів за ціною 4,625 грн. (без ПДВ) за 1 літр бензину на загальну суму з урахуванням ПДВ 1998,00грн.
05 березня 2008 р. платіжним дорученням №46 від 04.03.2008 р. ТОВ «Будівельне Управління №2» здійснило банківське перерахування на розрахунковий рахунок відповідача суми у розмірі 1998,00 грн., як передоплати за товар - бензин А-95.
12 березня 2008 р. ТОВ «Будівельне управління №2» на підставі витратної накладної №РН-001742 від 12.3.2008. отримало від ПП «Атан-Центр» талони на відпустку оплачених відповідачем 360 літрів бензину А-95 в кількості 8 талонів на 10 літрів кожен, 8 талонів на 20 літрів кожен і 4 талонів на 30 літрів кожен для їх пред'явлення на авто - заправних станціях «Атан» і фактичного отримання бензину в міру необхідності в заправці бензином автотранспорту ТОВ «Будівельне управління №2».
20 серпня 2008 р. відповідач пред'явив на АЗС «Атан» декілька талонів на відпустку сплаченого позивачем бензину, проте отримали відмову в заправці автомобілів.
28 серпня 2008 р. ТОВ «Будівельне управління №2» направило відповідачу, лист вих.№21 з вимогою надати сплачений бензин по виданим відповідачем 12.3.2008р. талонам або провести заміну талонів старого зразка на нові, що підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача на екземплярі листа позивача про його отримання і штампом відповідача.
22 вересня 2008 р. ТОВ «Атан-центр» надіслало в адресу позивача відповідь - лист, в якому повідомило, що придбані в березні місяці 2008 року талони мають строк дії, вказаний на самому талоні і згідно цьому керівництвом ПП «Атан-центр» було прийнято рішення про заміну талонів старого зразка на нові, яке було обнародувано з вказівкою строку заміни застарілих зразків, після закінчення якого старі талони автоматично втрачають свою дію.
Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.
Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивач просить стягнути з відповідача суму передоплати у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язання, при цьому ТОВ «Будівельне управління №2» посилається на ст.193, 509, 525, 526, 527, 665, ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України.
Дійсно, відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст..525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.(ст..527 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст.665 Цивільного кодексу України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
Частиною 2 ст.693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Але частина 1 ст.530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З причини наявності строку дії, вказаного безпосередньо на самих талонах виданих ТОВ «Будівельне Управління №2», позивач зобов'язаний був на підставі ч. 1 ст. 530 ГК України, виконати зобов'язання по відбору сплаченого палива у визначених зобов'язанням об'ємі і у встановлені строки (тобто провести відбір палива згідно виданим талонам до 31.3.2008р).
Як вказує сам позивач, видані йому талони пред'явлені на АЗС «Атан» 20.8.2008р., тобто вже після закінчення строку дії вказаного на талоні та після завершення правочину.
Судом в ході розгляду спору встановлено, що у період дії талонів відповідач не відмовлявся від зобов'язання та не відмовлявся видати бензин або поміняти талони.
Тоді як, на підставі п. 6 ст. 193 ХК України зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання іншою стороною обов'язків, які є необхідною умовою виконання.
Таким чином, позивач не виконав необхідні умови зобов'язання, а саме не використав талони до встановленого строку їх дії, внаслідок чого талони, що мають строк дії, автоматично втрачають свою дію, після закінчення цього строку.
Позивач мав право звернутися до відповідача з питанням про заміну талона до останньої дати його дії, чого він не зробив.
Більш того, відповідно до ст..509, 526, 527 Цивільного кодексу України та виходячи з аналізу змісту укладеного між сторонами усного договору, дає суду підстави для висновку про наявність у відповідача зобов'язання по відпустку оплачених відповідачем 360 літрів бензину А-95 та про відсутність у відповідача грошового зобов'язання перед позивачем, отже, відповідно, і про відсутність у відповідача перед позивачем заборгованості.
У відповідача у строк дії талонів були зобов'язання виконати умови договору у натурі або іншим способом відповідно до закону, а отже позивачем невірно обраний спосіб захисту свого порушеного права.
Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду звертаються особи за захистом своїх порушених чи оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, що кореспондується із положеннями статті 21 ГПК України, де до позивачів віднесено осіб, які пред'явили позов або в інтересах яких пред'явлено позов саме про захист порушеного права чи охоронюваного законом інтересу.
Згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та свого інтересу, а стаття 16 ЦК України передбачає право особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового чи майнового права і інтересу. Частиною 2 цієї статті визначені способи захисту цивільних прав та інтересів.
Юридична зацікавленість позивача у вирішенні спору судом, покладає на нього обов'язок довести, що цивільні права та інтереси позивача порушені, не визнаються чи оспорюються відповідачем.
Тоді як, відсутність факту порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Атан - Центр» зобов'язання, більш того, грошового зобов'язання, виключає захист судом інтересів позивача в частині стягнення 1998,00грн передоплати.
Витрати по оплаті держмита, інформаційно-технічних послуг судового процесу, а також послуг адвокату відносяться на позивача.
У судовому засіданні оголошена перерва на 02.6.2009р для підготовки рішення.
Рішення оголошене 02.6.2009р.
Керуючись ст.ст. 49,77,82,84,85 ГПК України
1. У позові відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Толпиго В.І.