02 червня 2009 р.
№ 24/174
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого:
Мирошниченка С.В.,
Суддів:
Кота О.В.,
Шевчук С.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Відкритого акціонерного товариства "Полісся"
на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2009 року
у справі
№ 24/174 господарського суду м. Києва
за позовом
Відкритого акціонерного товариства "Полісся"
до
Товариства з обмеженою відповідальністю "Мяу-Гау"
про
стягнення 4249,81 грн.
за участю представників сторін:
позивача
Дехтярьова І.В.,
відповідача
не з'явились,
В квітні 2008 року ВАТ "Полісся" звернулось до господарського суду з позовом до ТОВ "Мяу-Гау" про стягнення 4249,81 грн. В обґрунтування позову зазначало, що відповідач не виконав своїх зобов'язань в частині повного розрахунку за поставлений товар.
Рішенням господарського суду м. Києва від 03.12.2008 р. (суддя Смілянець В.В.) позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 4249,81грн. боргу, 102 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Задовольняючи позов, господарський суд виходив з обґрунтованості позовних вимог.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2009 року (судді: Моторний О.А., Кошіль В.В., Шапран В.В.) рішення господарського суду м. Києва від 03.12.2008 р. скасовано та відмовлено у задоволенні позову.
Суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки відповідач надав на підтвердження повного розрахунку з позивачем квитанцію до прибуткового касового ордеру, яка підтверджує оплату позивачу 05.07.2007 року 4249,81 грн. за ковбасні вироби (копія -а.с. 49).
Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив оскаржувану постанову скасувати як таку, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Як встановив суд апеляційної інстанції, 28.03.2007 року позивач та відповідач уклали договір купівлі-продажу № 191/07 (далі - Договір).
На виконання умов договору, в період з 01.04.2007 року по 30.11.2007 року позивач відповідач отримав товар від на суму 5622,89 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 3005146, № 3005199 від 06.04.2007 р.; № 3005762, № 3005692, № 3005761 від 13.04.2007 р.; № 3006271, № 3006305, № 3006293 від 19.04.2007 р.; № 3006970, № 3006940, № 3006941, № 3006971, № 3006970 від 26.04.2007 р.; № 3007234, № 3007237 від 30.04.2007 р.; № 3007883, № 3007916 від 07.05.2007 р.; № 3008025, № 3008073 від 08.05.2007 р.
Відповідач частково оплатив вартість товару у сумі 1373,08 грн. платіжним дорученням № 823 від 17.04.2007 р.
Крім того, апеляційний суд у якості доказу оплати товару прийняв квитанцію до прибуткового касового ордеру від 05.07.2007 р. на суму 4249,81 грн., оригінал якої представник відповідача надав суду апеляційної інстанції для огляду в судовому засіданні.
Згідно ст. 525 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що відповідач зобов'язання за договором купівлі-продажу № 191/07 від 28.03.2007 року виконав та розрахувався з позивачем повністю за поставлений товар, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
Разом з тим, такі висновки господарських судів попередніх інстанцій не грунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Згідно постанови Пленуму Верховного суду України "Про судове рішення" від 29.12.1976 року №11 (із змінами, внесеними 24.04.1981 року № 4, 25.12.1992 року № 13), рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.
Рішення та постанова у даній справі зазначеним вимогам не відповідають, зважаючи на нижчевикладене.
Господарські суди не звернули увагу на те, що у матеріалах справи відсутній договір купівлі-продажу № 191/07 від 28.03.2007 року на підставі якого позивач повинен був передати відповідачу товари. За відсутності Договору суди прийшли до неогрунтованих висновків, оскільки не дослідили умови вказаного договору щодо порядку, строків та способів розрахунку за поставлений товар.
Крім того, у матеріалах справи відсутні довіреності представників відповідача, які отримували товар від позивача.
Суди попередніх інстанцій не звернули увагу та не оцінили ту обставину, що у видаткових накладних відсутня вказівка на дату та номер договору за яким здійснювалась поставка товару.
Водночас, суд апеляційної інстанції не перевірив доводи позивача про те, що квитанція до прибуткового касового ордеру від 05.07.2007 р. на суму 4249,81 грн. (копія -а.с. 49) виконана з порушенням вимог п. 3.10-3.12 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637. У касаційній скарзі скаржник наголошує, що вказана квитанція на містить вказівки на підставу сплати коштів, а саме -не зазначено номер та дату договору за яким здійснено оплату або іншу правову підставу.
Разом з тим, місцевий господарський суд прийшов до помилкового висновку про те, що наявність заборгованості відповідача перед позивачем підтверджується актом звірки розрахунків, оскільки акт звірки розрахунків не є первинним документом, а відтак не підтверджує наявність чи відсутність зобов'язань сторін.
Так, відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
В ст. 1 цього Закону встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Кожною стороною (підприємством), що брала участь у здійсненні господарської операції, мають бути отримані первинні документи для записів у регістрах бухгалтерського обліку, інформація в яких ідентично засвідчує зміст господарської операції.
Згідно ст. ст. 1115, 1117 ГПК України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справі лише застосування ними норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково їх перевіряти.
Враховуючи викладене, оскаржене рішення не можна визнати законним та обґрунтованим, а тому рішення суду підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
При новому розгляді справи, суду необхідно більш ретельно з'ясувати вимоги позивача, заперечення відповідача, всім доказам дати оцінку у їх сукупності і в залежності від встановленого у відповідності з нормами закону вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Полісся" задовольнити частково.
Рішення господарського суду міста Києва від 03.12.2008 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2009 року у справі №24/174 скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Головуючий
С. Мирошниченко
Судді
О. Кот
С. Шевчук