ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
Справа № 39/201
05.06.09
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма Торговий дім «Маркет Груп»
до Приватного підприємства «ПРАЙДІНВЕСТ»
про стягнення 8502,92 грн.
Суддя Гумега О.В.
Представники:
Від позивача: Кушкова Н.М. (довіреність № б/н від 09.10.2008 р.)
Від відповідача: не з'явилися.
Товариство з обмеженою відповідальністю фірма Торговий дім “Маркет-Груп” (позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Приватного підприємства «ПРАЙДІНВЕСТ»(відповідач) про стягнення 8502,92 грн. заборгованості за договором поставки № К-200 від 07.12.2007 року. Зазначена сума включає в себе: суму основного боргу в розмірі 8014,75 грн., суму інфляційних збитків в розмірі 185,00 грн., пені в розмірі 269,48грн. та трьох відсотків річних в розмірі 33,69 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання вимог вказаного договору позивач поставив відповідачу товар, проте, відповідач в порушення умов договору зобов'язання по своєчасній оплаті поставленого товару не виконав вчасно, у встановлені договором терміни. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом цієї справи.
Позивач разом з позовною заявою подав заяву про забезпечення позову, якою просив суд вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача.
Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Проте, позивач не надав доказів в обгрунтування того, що невжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться у відповідача, утруднить чи зробить неможливим виконання рішення господарського суду. За таких обставин, в задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову судом було відмовлено.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.04.2009 р. порушено провадження у справі № 39/201 та призначено справу до розгляду на 25.05.2009 р. о 14:00 год.
Ухвалою суду від 25.05.2009 р., відповідно до ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 05.06.2009 р. о 09:30 год.
Відповідач в судове засідання 05.06.2009 не зЧявився, документи на виконання вимог ухвал суду від 23.04.2009 р. та від 25.05.2009 р. не подав і не надіслав, про причини неявки в судове засідання 05.06.2009 р. суд не сповістив.
Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.97 р. № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).
Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Згідно п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" вищезазначена відмітка про відправку процесуального документа, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
Поштові відправлення з ухвалами Господарського суду міста Києва № 39/201 від 23.04.2009 р. та від 25.05.2009 р. направлені відповідачу - за адресами, вказаними позивачем у позовній заяві, що підтверджується відповідними відмітками на зворотньому боці ухвал суду.
Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом саме згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23), від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" (пункт 19).
Відтак, про час, дату та місце судового розгляду справи № 39/201 відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином.
Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судових засіданнях 25.05.2009 р. та 05.06.2009 р. від останннього до суду не надходило.
В судовому засіданні, призначеному на 05.06.2009 р., за згодою представника позивача оголошувалися вступна та резолютивна частини рішення.
Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва
07.12.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю фірма Торговий дім «Маркет-Груп»(позивач) та Приватним підприємством «ПРАЙДІНВЕСТ»(відповідач) було укладено договір поставки № К-200, відповідно до п.1.1. якого, постачальник (позивач) зобов'язувався у зумовлені строки передати у власність (поставити) покупцю (відповідачу) алкогольні напої, а останній зобов'язувався приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.
Відповідно до п.2.1. договору, поставка товару здійснюється окремими партіями на підставі замовлення відповідача.
Замовлення відповідач оформляє на підставі погодженої сторонами специфікації і направляє позивачу одним з нижчеперелічених способів (п. 2.2. договору):
- шляхом вручення (передачі) замовлення в письмовій формі уповноваженому представнику позивача;
- по факсу (з обов'язковим оформленням оригіналу).
Відповідно до п. 3.1. договору, ціна, асортимент та кількість товару зазначається у специфікації.
Поставка товару за даним договором може здійснюватися в рамках централізовано-кільцевих перевезень позивачем. Відповідач зобов'язується надавати позивачу повідомлення, викладене у формі наведеній в додатку № 2 до договору (п. 2.8. договору).
Відповідно до п.2.9. договору, право власності на товар переходить від позивача до відповідача з моменту підписання представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару.
Відповідно до п. 7.2. договору, відповідачу надається відстрочка оплати переданого йому за договором товару строком на 14 календарних днів з моменту переходу права власності на товар.
На виконання умов договору поставки позивач в період з 27.12.2008 р. по 24.01.2009 р. поставив відповідачу алкогольні напої в асортименті, що підтверджується видатковими та товарно - транспортними накладними на суму 8058,96 грн., а саме:
- видатковою накладною № 3-00051880 від 27.12.2008 р. на суму 1656,00 грн., видатковою накладною № 3-00051885 від 27.12.2008 р. на суму 622,08 грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною № 908592 (копії в матеріалах справи);
- видатковою накладною № 3-00000842 від 10.01.2009 р. на суму 391,68 грн., видатковою накладною № 3-00000844 від 10.01.2009 р. на суму 2088,00 грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною № 920910 (копії в матеріалах справи);
- видатковою накладною № 3-00003025 від 24.01.2009 р. на суму 2909,52 грн., видатковою накладною № 3-00003036 від 24.01.2009 р. на суму 391,68 грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною № 937941 (копії в матеріалах справи).
Відповідач частково сплатив позивачу за поставлений товар в цей період грошові кошти в розмірі 44,21 грн., про, що не заперечує позивач.
Даний товар був отриманий уповноваженою особою, на підставі повідомлення, яке є невід'ємною частиною до договору поставки (додаток № 2 до договору), (копія в матеріалах справи).
Зобов'язання по оплаті поставленого позивачем товару відповідачем не було виконано вчасно.
Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах. Наведене свідчить про виникнення між сторонами цивільних прав і обов'язків відповідно до ст. 11 ЦК України, що виникли в результаті поставки товару та ґрунтуються на договорі поставки № К-200 від 07.12.2007р.
Зібрані у справі докази свідчать, що відповідач отримав товар, але зобов'язання по оплаті поставленого товару не виконав вчасно у встановлені договором терміни.
Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.
За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 8014,75 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 269,48 грн., інфляційних збитків в розмірі 185,00 грн. та трьох відсотків річних в розмірі 33,69 грн.
Пунктом 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України). В силу п. 1. ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Пунктом 8.2. договору поставки № К-200 від 07.12.2007 р. передбачено, що за порушення покупцем строків оплати покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі 1% від суми боргу за кожен день прострочення.
У відповідності із ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 269,48 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми трьох відсотків річних в розмірі 33,69 грн. та інфляційних збитків в розмірі 185,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
У відповідності із ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 102,00 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного підприємства «ПРАЙДІНВЕСТ»(03115, м. Київ, проспект Перемоги, 136; код ЄДРПОУ № 32670127; п/р 2600300006 в ВАТ МКБ, Київська дирекція, МФО 380151), а у разі відсутності грошових коштів - з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма Торгівельний дім “МАРКЕТ-ГРУП” (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 249; код ЄДРПОУ № 33114291; п/р № 26007050512700 в АКІБ «УкрСибБанк», МФО 351005) 8014,75 грн. (вісім тисяч чотирнадцять гривень 75 коп.) основного боргу, 269,48 грн. (двісті шістдесят дев'ять гривень 48 коп.) пені, 33,69 грн. (тридцять три гривні 69 коп.) три відсотки річних, 185,00 грн. (сто вісімдесят п'ять гривень 00 коп.) інфляційних збитків, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
2. Видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Суддя Гумега О. В.