83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
11.06.09 р. Справа № 36/129
Господарський суд Донецької області у складі:
головуючого судді Н.В.Будко
при секретарі судового засідання І.О.Губенко
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна мережа „Обжора” м.Донецьк
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „ВИРА” м.Донецьк
про: стягнення 10 883,84грн.
за участю:
представників сторін:
від позивача: Лавреньов Д.В. по дов.;
від відповідача: не з'явився;
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Торгівельна мережа „Обжора” м.Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „ВИРА” м.Донецьк, про стягнення безпідставно отриманих коштів в сумі 10 000грн., процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 355,07грн., суми інфляції 440грн. та 3% річних в сумі 88,77грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на платіжне доручення №703 від 16.12.08р., договір №572 від 01.04.08р., договір від 27.05.08р., письмову вимогу №309 від 18.03.09р., розрахунок.
Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позов не представив, про день та час розгляду спору був повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення №11356890, 11533252.
Оскільки про час і місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, в матеріалах справи достатньо документів та доказів для вирішення спору по суті, господарський суд вважає можливим розглянути справу відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача та оцінивши подані докази, господарським судом ВСТАНОВЛЕНО:
01.04.08р. сторони уклали договір №572, згідно якого відповідач постачає та передає у власність позивача, а позивач приймає та оплачує товар на умовах та в порядку, визначених цим договором.
В подальшому, відповідач уклав договір уступки права вимоги від 27.05.08р. з Товариством з обмеженою відповідальністю „Текстиль-Степ”.
На підставі даного договору відповідач передав, а ТОВ „Текстиль-Степ” прийняло право вимоги заборгованості у розмірі 19 334,07грн., яка виникла за реалізований товар по договору №572 від 01.04.08р., укладеному між відповідачем та позивачем.
Таким чином, відбулася заміна кредитора у зобов'язанні шляхом передачі прав іншій особі по правовим діям (цесія) відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України, і новим кредитором позивача замість відповідача стало ТОВ „Текстиль-Степ”.
Однак, 16.12.08р. позивач помилково перерахував 10 000грн. в якості оплати заборгованості по договору №572 від 01.04.08р. відповідачу, замість ТОВ „Текстиль-Степ”, що підтверджується платіжним дорученням №703.
Тобто, враховуючи те, що право вимоги по договору №572 від 01.04.09р. відповідач передав іншій особі - ТОВ „Текстиль-Степ” на підставі договору від 27.05.08р., господарський суд дійшов висновку, що грошові кошти в сумі 10 000грн. в якості оплати по договору №572 від 01.04.08р. були отримані відповідачем без достатніх правових підстав.
Виходячи з приписів ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка придбала майно або зберігала його у себе за рахунок іншої особи без достатніх правових підстав, зобов'язано повернути потерпілому це майно.
19.03.09р. позивач звернувся до відповідача з письмовою вимогою №309 від 18.03.09р. в порядку ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України про повернення помилково перерахованих грошових коштів в сумі 10 000грн., однак дана вимога відповідачем була залишена без задоволення.
За таких обставин, господарський суд вважає вимоги позивача в частині стягнення з відповідача помилково перерахованих грошових коштів в сумі 10 000грн. обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача відсотки за користування чужими коштами в сумі 355,07грн.
Пунктом 2 статті 1214 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).
Правило частини 1 статті 536 Цивільного кодексу України має імперативний характер для юридичних осіб.
За змістом п.2 статті 536 Цивільного кодексу України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами може встановлюватися договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, яка регулює подібні відносини, визначено, що у разі не встановлення договором розміру процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У своєму розрахунку позивач правильно здійснює нарахування відсотків у розмірі облікової ставки НБУ, що складає 12%, однак при цьому, невірно визначає дату виникнення права вимоги, від якої необхідно розраховувати відсотки.
За таких обставин, господарський суд позовні вимоги в цій частині задовольняє частково та стягує з відповідача відсотки за користування чужими грошовими коштами в сумі 39,45грн., за період з 30.03.09р., тобто з моменту виникнення права вимоги згідно ст.530 ч.2 Цивільного кодексу України (з урахуванням поштового перебігу), по 10.04.09р. із розрахунку: 10 000грн.х12днів х 12%/365днів.
Крім того, однією з вимог позивача є стягнення з відповідача 3%річних в сумі 88,77грн., та інфляційної складової в сумі 440грн., нарахованих на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.
Однак, господарський суд вважає, що застосування ч. 2 ст. 625 ЦК України, якою передбачена відповідальність боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання, в даному є помилковим, оскільки нарахування відсотків на суму безпідставно отриманих грошових коштів повинно відбуватися в порядку ст. 536 ЦК України.
Судові витрати згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно задоволеній частині позову.
На підставі вищенаведеного, згідно ст. ст. 530, 536, 1212, 1214 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 22, 33, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України суд,-
Задовольнити частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна мережа „Обжора” м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „ВИРА” м.Донецьк про стягнення 10 833,84грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ВИРА” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна мережа „Обжора” безпідставно отримані кошти в сумі 10 000грн., відсотки за користування чужими грошовими коштами в сумі 39,45грн., витрати по сплаті держмита в сумі 100грн. 39коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 108грн. 84коп.
Видати наказ.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.
Суддя