ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
Справа № 2/112
26.05.09
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фокстрот-Луцьк»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Провіленд»
про стягнення 390750,00 грн.
Суддя Домнічева І.О.
Представники:
Від позивача Ванда А.В.
Від відповідача не з'явився
Обставини справи:
Товариства з обмеженою відповідальністю «Фокстрот-Луцьк», позивач у справі, звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Провіленд», відповідача у справі, збитків у справі 390750,00 грн.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, ніяких заяв, клопотань до суду не подав та не надіслав.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).
Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).
Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.
26.05.2009 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву відповідно до якого позивач просить в позові відмовити, зазначаючи наступне:
- такі дії сторін, як підписання сторонами договору; підписання відповідачем акту; перерахування позивачем авансового платежу; здійснення відповідачем ремонту приміщення, переданих в суборенду прямо вказують на виникнення цивільно-правових відносин між сторонами за договором і виконання взятих на себе зобов'язань.
При розгляді матеріалів справи встановлено, що:
14 липня 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір суборенди частини нежитлового приміщення загальною площею 1042,00 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Луцьк, проспект Волі, 27.
Пунктом 3.9. договору передбачено, що зобов'язання Суборендаря по сплаті плати за суборенду забезпечується у вигляді авансової оплати за перші та два останні місяці оренди, яка сплачується Суборендарем протягом 5 днів з моменту підписання договору.
Як свідчать матеріали справи, виконуючи свої зобов'язання за договором, позивач перерахував авансову оплату по договору в сумі 390750,00 грн. відповідно до платіжного доручення № 992 від 31.07.2008.
Пунктом 7.1. договору передбачено, що орендар зобов'язаний передати Суборендарю в суборенду майно згідно з цим договором через 2 місяці після підписання договору; майно передається шляхом підписання акту прийому-передачі майна.
За таких обставин відповідач зобов'язаний був в строк до 14.09.2008 року передати позивачеві частину нежитлового приміщення загальною площею 1042,00 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Луцьк, проспект Волі, 27.
В матеріалах справи відсутні належні докази стосовно виконання відповідачем зобов'язань за договором.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.
У відповідності до ст. 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено законом або договором, при цьому внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання воно припиняється. Згідно ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Частиною 5 ст. 615 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі зміни або розірвання договору у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.
Право позивача відмовитися від договору передбачено ст. 766 Цивільного кодексу України, відповідно до положень якої, якщо наймодавець не передає наймачеві майно, наймач має право за своїм вибором: 1) вимагати від наймодавця передання майна і відшкодування збитків, завданих затримкою; 2) відмовитися від договору найму і вимагати відшкодування завданих йому збитків.
Як свідчать матеріали справи, у зв'язку з невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо передачі майна в суборенду, позивач відмовився від договору, про що повідомив відповідача листом від 24.12.2008 та повторно від 19.01.2009.
У відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, право або законні інтереси якою порушено, при цьому під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
За таких обставин вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Заперечення відповідача судом до уваги не приймаються та спростовуються вищевикладеним.
Виходячи з викладеного та керуючись ст.ст. 49. 82 Господарського процесуального кодексу України, -
Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Провіленд» (м. Київ, вул. Щорса, 32-г, оф. 260; рахунок № 260050105238 в ЗАТ «ПроКредитБанк», МФО 320984, код 35371217) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фокстрот-Луцьк» (м. Луцьк, вул. Рівненська, 48; рахунок № 260002965 в ВОД ВАТ «Райффайзен банк Аваль», МФО 303569, код 32501580) 390750 (триста дев'яносто тисяч сімсот п'ятдесят) грн. 00 коп. збитків, 3907 (три тисячі дев'ятсот сім) грн. 50 коп. держмита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя
І.О.Домнічева