ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
Справа № 8/189
04.06.09
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова
компанія"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОГМ Будсервіс"
про стягнення 619 938,61 грн.
Суддя В.С. Катрич
Представники:
Від позивача представник - Левченко М.В. (дов. №455 від 09.05.09)
Від відповідача юрисконсульт - Дунь В.В. (дов. № б/н від 21.10.08)
Обставини справи:
Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з відповідача 504 916,02грн., що становить заборгованість за договором фінансового лізингу № 01-71/06-ТЕХ від 12.10.2006р.та 40 901,18 грн. пені, 64 658,18 грн. збитків від інфляції та 9 463,23 грн. трьох відсотків річних.
Ухвалою Господарського суду м.Києва від 21.04.2009р. порушено провадження у справі № 8/189, розгляд справи призначений на 04.06.2009р.
У судове засідання, призначене на 04.06.2009р. з'явилися представники позивача та відповідача.
Через канцелярію суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимоги, в якій просив суд стягнути з відповідача 747 543,13 грн. основного боргу, 56 387,57 грн. пені, 83 411,65 грн. збитків від інфляції та 13 890,54 грн. трьох відсотків річних.
Представник відповідача у судовому засіданні подав відзив на позовну заяву в якому зазначив, що відповідач не визнає заявлені позовні вимоги посилаючись на те, що ним за весь час дії договору до кінця вересня 2008р. справно та у відповідності до умов договору здійснювались лізингові платежі, проте з кінця 2008р. по нинішній час країна перебуває в стані фінансової кризи, у зв'язку з чим, як стверджує відповідач, він намагався домовитися з позивачем змінити графік лізингових платежів.
Крім того, як зазначив відповідач, позивач мав право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмету лізингу, що позивач не зробив.
З огляду на викладене, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Суд вважає можливим розглянути справу відповідно до вимог ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази, суд -
12.10.2006р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Універсальна лізингова компанія»- «лізингодавець»та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОГМ Будсервіс»- «лізингоодержувач»був укладений договір фінансового лізингу № 01-71/06-ТЕХ, предметом якого є надання «лізингодавцем»у платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу «лізингоодержувачу»предмету лізингу, найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого наведена у специфікаціях № 1-2 (додаток № 2 до договору) для підприємницьких цілей «лізингоодержувача»на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів.
Строк користування «лізингоодержувачем»майном становить 37 місяців з моменту підписання сторонами актів приймання-передачі майна згідно п.4.3 даного договору за умови належної сплати ним лізингових платежів та належного користування майном за цим договором (п.2.1 договору).
У відповідності до п.4.3 договору приймання «лізингоодержувачем»майна в лізинг оформляється шляхом складання актів приймання-передачі майна, що підтверджують якість, комплектність, справність майна і відповідність майна техніко-економічним показникам та умовам договору. Акти приймання-передачі підписуються повноважними представниками сторін і скріплюються печатками сторін.
Сторонами по договору були складені, підписані та скріплені печатками сторін акти приймання-передачі предмету лізингу від 31.10.2006р. на суму 615 090,00 грн. (у т.ч. ПДВ) та від 28.12.2006р. на суму 1 537 725,00 грн. (у т.ч. ПДВ), які свідчать про повне виконання своїх обов'язків «лізингодавцем»та прийняття «лізингоодержувачем»предмету лізингу без претензій та зауважень.
Згідно п.4.7 договору підписання «лізингоодержувачем»актів приймання-передачі майна свідчить та підтверджує, що майно передано йому у належному стані.
Пунктом 3.1 договору передбачено, що «лізингоодержувач»виплачує «лізингодавцю»лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору) та пункту 3.5 договору.
Сторонами по договору були підписані додаткові угоди № 1 від 19.10.2006р. та № 2 від 26.12.2006р. до спірного договору, якими були змінені загальна сума винагороди, лізинговий платіж та графік сплати лізингових платежів.
Всупереч прийнятих на себе зобов'язань відповідач останнім часом не сплачує лізингові платежі.
Таким чином, відповідач власні зобов'язання не виконує належним чином, лізингові платежі у встановлений сторонами графік сплати лізингових платежів не сплачує.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться.
Згідно з чч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що зазвичай ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).
Законом України «Про фінансовий лізинг»надано визначення фінансовому лізингу, а саме це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.
За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі) (ч. 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»).
Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачено, що відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.
Статтею 806 ЦК України визначено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). 2. До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
Згідно зі ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Статтею 11 Закону України передбачені права та обов'язки лізингоодержувача, зокрема, до обов'язку лізингоодержувача відноситься своєчасна сплата лізингових платежів.
В матеріалах справи відсутні докази повернення відповідачем позивачу предмету лізингу. Крім того, відповідач визнає що передане згідно з договором фінансового лізингу №01-71/06-ТЕХ від 12.10.2006р. майно знаходиться у його користуванні.
Посилання відповідача на фінансову кризу в країні та у зв'язку з цим на несплату лізингових платежів по спірному договору та право позивача на відмову від договору лізингу та вимагання повернення предмету лізингу є безпідставними, оскільки, по-перше, відмова від договору лізингу та вимагання повернення предмету лізингу по спірному договору є правом позивача, а не обов'язком, по-друге, нормами чинного законодавства України та умовами спірного договору не передбачено звільнення від сплати лізингових платежів, у зв'язку з фінансовою кризою в країні.
Таким чином, відповідач зобов'язаний на виконання прийнятих на себе по спірному договору обов'язків сплачувати щомісячно лізингові платежі.
Станом на день розгляду справи відповідач лізингові платежу по спірному договору не сплатив у повному обсязі, доказів сплати лізингових платежів суду не надав, заборгованість відповідача перед позивачем не погашена та становить з урахуванням заяви позивача про уточнення позовних вимог 747 543,13 грн.
З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача 747 543,13 грн. основного боргу за договором фінансового лізингу № 01-71/06-ТЕХ від 12.10.2006р. правомірна та підлягає задоволенню.
Крім основного боргу, позивач також просив суд стягнути з відповідача з урахуванням поданих уточнень до позовної заяви 56 387,57 грн. пені, 83 411,65 грн. збитків від інфляції та 13 890,54 грн. трьох відсотків річних.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Із змісту вищезазначеної норми не вбачається будь-яких випадків обмеження її дії в частині застосування.
При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно з частиною першою цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, інфляційні нарахування на суму боргу та відсотки річних не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, з огляду на що їх стягнення не залежить від наявності вини боржника у простроченні грошового зобов'язання.
Матеріалами справи підтверджено, що зобов'язання відповідача по оплаті лізингових платежів виникло на підставі укладеного між позивачем і відповідачем договору фінансового лізингу № 01-71/06-ТЕХ від 12.10.2006р., відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором, а саме не сплатив лізингові платежі у повному обсязі, відповідачем не надано доказів, які б спростовували розмір нарахованих позивачем трьох відсотків річних та збитків від інфляції, зазначених позивачем в розрахунку, тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох відсотків річних в сумі 13 890,54 грн. та збитків від інфляції в сумі 83 411,65 грн. правомірні та підлягають задоволенню.
Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).
Статтею 547 ЦК України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Умовами договору сторони погодили, що за порушення обов'язку з своєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів, передбачених пунктом 3.1 даного договору та графіком сплати лізингових платежів та інших платежів, передбачених договором, якщо строк прострочки не перевищує 5-ти робочих днів -пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки, від непогашеної заборгованості за лізинговими платежами за кожен день прострочки та відшкодувати всі збитки завдані цим «лізингодавцеві», понад вказану пеню.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 56 387,57 грн. правомірна та підлягає задоволенню, відповідач не довів протилежне.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Матеріалами справи підтверджена правомірність заявлених позовних вимог, відповідач не довів протилежне, тому суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю.
Відповідно до ст. 49 ГПК України передбачено, що стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони.
Керуючись ст. ст. 1, 2, 11 Закону України «Про фінансовий лізинг», ст. ст. 525, 526, 546, 547, 549, 611, 762, 806 ЦК України, ст. ст. 193, 231 ГК України, ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОГМ Будсервіс" (04214, м.Київ, вул. Північна, 5; поштова адреса: 02660, м.Київ, вул. Братиславська, 52; код ЄДРПОУ 24916867) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія" (01001, м.Київ, вул. Михайлівська, 12; поштова адреса: 04070, м.Київ, вул. Андріївська, 2/12; код ЄДРПОУ 32162892) 747 543 (сімсот сорок сім тисяч п'ятсот сорок три) грн. 13 коп. основного боргу, 56 387 (п'ятдесят шість тисяч триста вісімдесят сім) грн. 57 коп. пені, 83 411 (вісімдесят три тисячі чотириста одинадцять) грн. 65 коп. збитків від інфляції, 13 890 (тринадцять тисяч вісімсот дев'яносто) грн. 54 коп. трьох відсотків річних, 9 012 (дев'ять тисяч дванадцять) грн. 32 коп. державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Суддя
В.С. Катрич
Дата підписання: 11.06.2009р.