11 червня 2009 р.
№ 20/386
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді
суддів
Кота О.В.,
Владимиренко С.В.,
Шевчук С.Р.
розглянувши касаційну скаргу
Відкритого акціонерного товариства "Гадячгаз"
на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11 лютого 2009 року
у справі
№ 20/386
за позовом
Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта"
до
Відкритого акціонерного товариства "Гадячгаз"
3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача
Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
про
стягнення вартості 11078,260 тис.куб. природного газу в сумі 10354849,62 грн.
за участю представників:
позивача: Перепелиці А.В.
відповідача: не з'явилися
третьої особи: Мельника В.В.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 2 грудня 2008 року у справі № 20/386 (суддя Босий В.П.) в позові відмовлено.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11 лютого 2009 року (Зеленіна Н.І., Андрейцева Г.М., Жук Г.А.) апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Укрнафта” на рішення господарського суду Полтавської області від 2 грудня 2008 року у справі № 20/386 задоволено. Рішення господарського суду Полтавської області від 2 грудня 2008 року у справі № 20/386 скасовано і прийнято нове рішення. Позов задоволено. Стягнуто з відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Гадячгаз” на користь відкритого акціонерного товариства “Укрнафта” вартість 11078,260 тис. м. куб. природного газу у розмірі 12762155,52 грн.
Не погоджуючись із прийнятим судовим актом Відкрите акціонерне товариство "Гадячгаз" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та залишити в силі рішення місцевого господарського суду у справі № 20/386.
Сторони, згідно з приписами ст. 1114 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач не скористався передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.
Заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та відповідачем був укладений Договір на постачання природного газу від 26 січня 2004 року за № 5/3-Г, відповідно до умов якого ВАТ “Укрнафта” (за договором Продавець) зобов'язався поставити ВАТ по газопостачанню та газифікації “Гадячгаз” (за договором Покупець) в 2004 році природний газ власного видобутку НГВУ “Полтаванафтогаз”, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.
Строк дії вказаного договору до 31 грудня 2004 року, дія договору була продовжена до березня 2006 року, шляхом підписання між сторонами додаткових угод, в яких сторони визначали кількість газу, що підлягає поставці, та його ціну.
З початку березня 2006 року договірні відносини між ВАТ “Укрнафта” та ВАТ по газопостачанню та газифікації “Гадячгаз” припинилися, у зв'язку з недосягненням між сторонами згоди щодо умов постачання газу, зокрема його ціни. Проте, судами встановлено, що відповідач протягом березня-червня 2006 року продовжував здійснювати відбір газу з внутрішньопромислових газопроводів ВАТ “Укрнафта”, що підтверджується листом ВАТ по газопостачанню та газифікації “Гадячгаз” від 11 грудня 2006 року за № 1899/661.
Згідно зі ст. 10 Закону України від 12 липня 2001 року “Про нафту і газ”, право власності на природні ресурси нафти і газу, які знаходяться в межах території України, її територіальних вод та виключної (морської) економічної зони, належить Українському народу.
Нафта і газ, видобуті користувачем нафтогазоносних надр і повернуті в надра для зберігання, технологічних цілей або запобігання їх знищенню, належать користувачу нафтогазоносними надрами, якщо інше не передбачено цим Законом або угодою про умови користування нафтогазоносними надрами.
Після закінчення строку дії спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами державне майно, що було надане у користування власнику цього дозволу, повертається державі. Споруди, обладнання та інші активи, що були створені власником спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами в процесі здійснення підприємницької діяльності в нафтогазовій галузі, є його власністю і після закінчення строку дії спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами можуть використовуватися ним на власний розсуд.
Апеляційний суд вірно встановив, що спеціальними дозволами на користування надрами Рудівсько-Червонозаводського родовища за № 3348 від 20 липня 2004 року та Глинсько-Розбишівського родовища за № 2139 від 21 лютого 2000 року підтверджується, що ВАТ “Укрнафта” є власником природного газу, що видобувається на території Гадяцького району Полтавської області із вказаних родовищ.
Видобутий ВАТ “Укрнафта” газ подається у внутрішньопромислові трубопроводи, що є власністю товариства. Таким чином, підтверджується, що природний газ в обсязі 11078,260 тис. м. куб., є власністю ВАТ “Укрнафта”.
Апеляційний суд вірно зазначив, що правовідносини між ВАТ “Укрнафта”та ВАТ “Гадячгаз” мають позадоговірний характер, між сторонами відсутній договір, на виконання якого б складалися акти приймання-передачі газу.
2 грудня 2008 року позивач звернувся до господарського суду з заявою про збільшення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача вартість 11078,260 тис. куб. природного газу в сумі 12762 155,52 грн.
У заяві про зміну предмету позовних вимог, ВАТ “Укрнафта” просило господарський суд стягнути з ВАТ “Гадячгаз” вартість 11078,260 тис. м. куб. природного газу і така вартість була визначена згідно з постановою Кабінету Міністрів України віл 29 квітня 2006 року. № 605 “Деякі питання діяльності Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”.
Оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року № 998 у постанову від 29 квітня 2006 року № 605 “Деякі питання діяльності Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” було внесено зміни, відповідно до яких вартість природного газу для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання без урахування податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання та витрат на його реалізацію Національною акціонерною компанією “Нафтогаз України” було встановлено на рівні 1152 гривні за 1 тис. куб. метрів, вимоги ВАТ “Укрнафта” підлягають задоволенню, а подана заява про збільшення позовних вимог від 2 грудня 2008 року в межах ст. 22 ГПК України має бути прийнята господарським судом до розгляду.
Матеріали справи свідчать про те, що господарським судом в порядку ст. 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом норм законодавства при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 , 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11 лютого 2009 року у справі № 20/386 залишити без змін, а касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Гадячгаз" -без задоволення.
Головуючий суддя О. Кот
судді С. Владимиренко
С. Шевчук