"11" червня 2009 р.
Справа № 6/14-09-241
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Картере В.І.
суддів: Жекова В.І., Пироговського В.Т.
при секретарі судового засідання -Стогній С.Ю.
за участю представників:
від позивача -Тмєнова Ж.А., Оборіна В.В.,
від відповідача -Остапов В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спільного підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю „ТМ Термінал”
на рішення господарського суду Одеської області від 23.03.2009р.
по справі № 6/14-09-241
за позовом Спільного підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю „ТМ Термінал”
до Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт”
про стягнення 760 220,30 грн.
22.01.2009р. Спільне підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (далі -СП у вигляді ТОВ) „ТМ Термінал” звернулось до господарського суду Одеської області із позовом, в якому просило стягнути з Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт” (далі -ДП „ІМТП”) заборгованість у сумі 760 220,30 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано із посиланням на невиконання відповідачем умов договору про сумісну діяльність №85/1-о від 17.02.2004р., а саме п.5.7 відповідно до якого, розрахунок амортизаційних відрахувань на майно, передане у сумісну діяльність, здійснюється Портом згідно з діючими нормативами відрахувань, виходячи з вартості зазначеної у балансі власника майна окремо по Порту і Підприємству. Амортизаційні відрахування відносяться Портом на валові витрати сумісної діяльності і перераховуються власникам майна.
Зокрема позивач зазначив, що операція з компенсації амортизаційних відрахувань є об'єктом оподаткування ПДВ, і на суму перерахованої компенсації нараховується ПДВ за ставкою 20%. Враховуючи те, що в податковому обліку позивач відображав суму ПДВ як свої податкові зобов'язання, ДП „ІМТП”, на думку позивача, зобов'язано було сплачувати у повному обсязі рахунки, які виставлялись йому на оплату компенсації амортизаційних відрахувань, включаючи ПДВ.
16.03.2009р. позивач надав уточнення до позову, в яких зазначив наступну заборгованість відповідача:
- за 2-й квартал 2005р. -199 168,97 грн.;
- за 3-й квартал 2005р. -182 141,64 грн.;
- за 4-й квартал 2005р. -197 434,14 грн. (65 811,38 грн. + 65 811,38 грн. + 65 811,38 грн.);
- за 1-й квартал 2006р. -181 475, 55 грн. (60 491,85 грн. + 60 491,85 грн. + 60 491,85 грн.).
Рішенням господарського суду Одеської області від 23.03.2009р. (суддя Демешин О.А.) позов задоволено частково, а саме: з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість у сумі 378 909,69 грн., в іншій частині позову відмовлено з підстав пропуску строку позовної давності.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням в частині відмови у задоволенні позову, СП у вигляді ТОВ „ТМ Термінал” подало апеляційну скаргу, в якій просить змінити оскаржуване судове рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та задовольнити позов у повному обсязі, а саме: стягнути з ДП „ІМТП” основну заборгованість у сумі 760 220,30 грн., а також індексацію, нараховану на заборгованість згідно п.2 ст.625 ЦК України у сумі 407 592,15 грн. та судові витрати.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт посилається на те, що згідно п. 6.5 договору про сумісну діяльність №85/1-о від 17.02.2004р., сторони щорічно не пізніше 25 числа звітного місяця проводять звірення розрахунків і погашення заборгованості на підставі складених у результаті перевірки „Актів звірення розрахунків і погашення заборгованості”, тобто розрахунки за 2005 рік звірялися до 25 січня 2006р. і саме з цього часу позивач міг довідатись про порушення свого права, а тому строк позовної давності відносно вимог щодо стягнення заборгованості, яка виникла у 2005 році, на думку апелянта, закінчився 25.01.2009р., тобто після пред'явлення позову.
09.04.2009р. позивач надав доповнення до апеляційної скарги, відповідно до яких просив стягнути з ДП „ІМТП” також і 3% річних від суми заборгованості у сумі 61 421,51 грн. Вказану вимогу обґрунтовано апелянтом із посиланням на п.8.3 договору про сумісну діяльність №85/1-о від 17.02.2004р., яким передбачено штрафні санкції за порушення взаємної платіжної дисципліни, згідно чинного законодавства та ст.625 ЦК України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
ДП „ІМТП” надало відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників учасників процесу присутніх у судовому засіданні, дослідивши наявні у справі докази, та проаналізувавши на підставі встановлених по справі фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, однак оскаржене судове рішення слід змінити з огляду на наступне:
Як вбачається з матеріалів справи 17.04.2004р. між СП у вигляді ТОВ „ТМ Термінал” та ДП „Іллічівський морський торговельний порт” укладено договір про сумісну діяльність № 85\1-о.
Згідно пункту 5.1. цього договору позивач та відповідач визначають вид та обсяг своїх внесків у сумісну діяльність, що здійснюються шляхом внесення коштів чи майна, включаючи нематеріальні активи (трудові ресурси, нові технології, програмне забезпечення обчислювальної техніки), що безпосередньо використовуються у сумісній діяльності. Перелік та вартість таких внесків зазначені відповідно в додатках 1 і 2, що є невід'ємною частиною договору.
Пунктом 5.4. договору № 85\1-о встановлено, що майно яке використовується при здійсненні спільної діяльності залишається власністю сторін договору про спільну (сумісну) діяльність. Розрахунок амортизаційних відрахувань на майно, відповідно до п.5.7., здійснюється виходячи з вартості зазначеної у балансі власника майна окремо по порту та підприємству; амортизаційні відрахування відносяться портом на валові витрати сумісної діяльності та перераховуються власникам майна.
Термін дії договору про сумісну діяльність № 85\1-о -до 17.02.2009р. (п.14.1 договору)
На виконання умов договору про сумісну діяльність № 85\1-о, позивач передав на весь термін дії цього договору, а відповідач прийняв в експлуатацію в спільну діяльність майно позивача, а саме: навантажувальну техніку, що підтверджується актами прийому-передачі від 13.08.2004р. (т.1, а.с.36), від 31.03.2005р. (т.1, а.с.37) та від 31.08.2005р. (т.1, а.с.43).
В період з липня 2005р. по березень 2006р. позивач виставляв рахунки відповідачу для оплати амортизаційних відрахувань по спільній діяльності (т.1 а.с.47-76) на загальну суму 4 561 322,30 грн. з урахуванням ПДВ.
Зокрема позивач пред'явив відповідачу наступні рахунки:
- №15 від 30.07.2005р. на загальну суму 1 195 013,81 грн., з яких сума ПДВ становить 199 168,97 грн. (т.1, а.с.47), отриманий відповідачем 30.07.2005р., що підтверджується уточненим актом (т.1, а.с.48);
- №8 від 30.07.2005р. на загальну суму 364 283,26 грн., з яких сума ПДВ становить 60 713,88 грн. (т.1, а.с.50), отриманий відповідачем 30.07.2005р., що підтверджується актом (т.1, а.с.51);
- №11 від 31.08.2005р. на загальну суму 364 283,26 грн., з яких сума ПДВ становить 60 713,88 грн. (т.1, а.с.53), отриманий відповідачем 31.08.2005р., що підтверджується актом (т.1, а.с.54);
- №12 від 30.09.2005р. на загальну суму 364 283,26 грн., з яких сума ПДВ становить 60 713,88 грн. (т.1, а.с.56), отриманий відповідачем 30.09.2005р., що підтверджується актом (т.1, а.с.57);
- №16 від 31.10.2005р. на загальну суму 394 811,38 грн., з яких сума ПДВ становить 65 811,38 грн. (т.1, а.с.59), отриманий відповідачем 31.10.2005р., що підтверджується актом (т.1, а.с.60);
- №18 від 30.11.2005р. на загальну суму 394 868,27 грн., з яких сума ПДВ становить 65 811,38 грн. (т.1, а.с.62), отриманий відповідачем 30.11.2005р., що підтверджується актом (т.1, а.с.63);
- №20 від 31.12.2005р. на загальну суму 394 868,27 грн., з яких сума ПДВ становить 65 811,38 грн. (т.1, а.с.65), отриманий відповідачем 11.01.2006р., що підтверджується актом (т.1, а.с.66);
- №2 від 31.01.2006р. на загальну суму 362 951,11 грн., з яких сума ПДВ становить 60 491,85 грн. (т.1, а.с.68), отриманий відповідачем 31.01.2006р., що підтверджується актом (т.1, а.с.69);
- №3 від 28.02.2006р. на загальну суму 362 951,11 грн., з яких сума ПДВ становить 60 491,85 грн. (т.1, а.с.71), отриманий відповідачем 28.02.2006р., що підтверджується актом (т.1, а.с.725);
- №5 від 31.03.2006р. на загальну суму 362 951,11 грн., з яких сума ПДВ становить 60 491,85 грн. (т.1, а.с.74), отриманий відповідачем 31.03.2006р., що підтверджується актом (т.1, а.с.75).
Вказані рахунки відповідач сплатив частково у сумі 3 801 101,43 грн., не здійснюючи оплату ПДВ у сумі 760 220,30 грн., що підтверджується виписками по рахунку позивача:
- від 02.08.2005р. на суму 150 000,00 грн. (т.2, а.с.10);
- від 04.08.2005р. на суму 150 000,00 грн. (т.2 ,а.с.11);
- від 05.08.2005р. на суму 100 000,00 грн. (т.2 ,а.с.12);
- від 12.08.2005р. на суму 200 000,00 грн. (т.2 ,а.с.13);
- від 22.08.2005р. на суму 200 000,00 грн. (т.2 ,а.с.14);
- від 12.09.2005р. на суму 52 311,34 грн. (т.2 ,а.с.16);
- від 13.09.2005р. на суму 100 000,00 грн. (т.2 ,а.с.17);
- від 19.09.2005р. на суму 50 000,00 грн. (т.2, а.с.18);
- від 23.09.2005р. на суму 50 000,00 грн. (т.2 ,а.с.19);
- від 15.12.2005р. на суму 150 000,00 грн. (т.2 ,а.с.20);
- від 16.12.2005р. на суму 150 000,00 грн. (т.2 ,а.с.21);
- від 23.12.2005р. на суму 150 000,00 грн. (т.2 ,а.с.22);
- від 29.12.2005р. на суму 460 708,14 грн. (т.2 ,а.с.23);
- від 22.05.2006р.-30.05.2006р. на суму 987 170,67 грн. (т.2 ,а.с.24-25);
- від 07.06.2006р. на суму 907 377,78 грн. (т.2 ,а.с.26).
За ствердженням представника відповідача, нарахування ПДВ є порушенням п. 3.1 Закону України „Про податок на додану вартість”, про що він зазначав в актах передачі витрат СП ТОВ „ТМ Термінал” по нарахованій амортизації відповідно до податкового обліку, використані у спільній дійсності за договором №85/1-0 від 17.02.2004р.
Втім, сплата рахунків без перерахування сум ПДВ не відповідає приписам чинного законодавства, про що вірно зазначив місцевий господарський суд.
Так, підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що спільна діяльність передбачає об'єднання коштів або майна учасників для досягнення спільної громадської мети.
Відповідно до п.п. 7.7.2 пункту 7.2. статті 7 вищезазначеного закону облік результатів спільної діяльності ведеться платником податку, уповноваженим на це іншими сторонами згідно з умовами договору, окремо від обліку господарських результатів такого платника податку.
ДП „Іллічівський морський торговельний порт” з 11.10.2004р. є платником податку на додану вартість та відповідає за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність №85/1-0 „ТМ -Термінал”, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №100152474 (т.2, а.с. 31).
Пунктом ч.3 п.3.2.8 Закону України „Про податок на додану вартість” передбачено, що при здійсненні спільної (сумісної) діяльності передача товарів (робіт, послуг) на баланс платника податку, уповноваженого договором вести облік результатів такої спільної діяльності, вважається поставкою таких товарів (робіт, послуг), а тому підлягає оподаткуванню.
Згідно ч.2 п.1.2 Закону України „Про податок на додану вартість” для цілей оподаткування дві чи більше особи, які здійснюють спільну (сумісну) діяльність без створення юридичної особи, вважаються окремою особою у межах такої діяльності.
Відповідно до ч.4 ст. 1134 ЦК України обов'язки учасників щодо утримання спільного майна та порядок відшкодування витрат, пов'язаних із виконанням цих обов'язків, встановлюються договором простого товариства.
Розділом 7 Порядку визначення доходів та відшкодування витрат по сумісній діяльності від 01.04.2005р. (т.2, а.с.4-9) встановлено, що у випадку, якщо основні фонди Порта, передані у сумісну діяльність використовуються як у власній діяльності так і в сумісній діяльності, частина амортизаційних відрахувань за цими основними фондами рахується у сумісній діяльності в сумі, яка так відноситься до загальної суми нарахованих амортизаційних відрахувань звітного періоду по цим фондам, як сума доходів, отриманих від сумісної діяльності, відноситься до загальної суми таких доходів та валових доходів, отриманих терміналом порту від власної господарської діяльності.
Отже, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що операція з компенсації амортизаційних відрахувань є об'єктом оподаткування ПДВ, тобто на суму перерахованої компенсації нараховується ПДВ за ставкою 20 %.
Враховуючи те, що у податковому обліку позивач відображав суму ПДВ як свої податкові зобов'язання, про що свідчать акти перевірки ДПІ у м. Іллічівську №2504/23-204-31786269 від 02.12.2005р. щодо дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2002р. по 30.09.2005р. (т.1, а.с.89) та за період з 01.10.2005р. по 30.09.2006р. (т.1, а.с.101), відповідач безпідставно не сплачував ПДВ, який було включено до рахунків на оплату амортизаційних відрахувань.
Однак, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з підстав пропуску позивачем строку позовної давності.
Так, відповідно до частин 3, 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
11.03.2009р. відповідач заявив про застосування позовної давності (т.1, а.с.134).
Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це встановлений законом строк, протягом якого особа, право якої порушено, може вимагати примусового здійснення або захисту свого цивільного права чи інтересу шляхом подачі позовної заяви до суду.
Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язанням з визначеним строком виконання, перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.
Відповідно до п. 29 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 „Основні засоби”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000р. №92 нарахування амортизації повинно проводитись щомісячно. Тобто, у позивача право пред'явити вимогу щодо сплати рахунків (амортизації) виникає щомісячно відповідно до вимог діючого стандарту бухгалтерського обліку.
Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі, якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлено або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь який час, а боржник повинен виконати свій обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Враховуючи те, що сторонами договору про сумісну діяльність №85-о строк виконання боржником обов'язку невизначений, перебіг строку позовної давності починається з моменту закінчення 7-денного строку від дня пред'явлення вимоги (рахунку) про виконання зобов'язання, з урахуванням дати отримання цієї вимоги (рахунку). Своє право вимоги позивач реалізував пред'явивши до сплати рахунки, які відповідач не сплатив у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги (отримання рахунку).
Таким чином, початок перебігу строків позовної давності визначається виходячи з дати отримання відповідачем відповідного рахунку + 7 днів (відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України).
Згідно з матеріалами справи встановлено наступне:
- сума ПДВ за 2-й квартал 2005р. становить 199 168,97 грн. Рахунок виставлено відповідачу 30.07.2005р. (т.1, а.с.47), отримано зазначений рахунок відповідачем, згідно уточненого акту, 30.07.2005р., тобто граничним строком сплати виставленого рахунку, відповідно до ст. 530 ЦК України, було 06.08.2005р. Отже, строк позовної давності щодо вимог про повну сплату вказаного рахунку сплинув 06.08.2008р.
- сума ПДВ за 3-й квартал 2005р. становить 182 141,64 грн. Рахунки виставлено 30.07.2005р. (т.1, а.с.50), 31.08.2005р. (т.1, а.с.53) та 30.09.2005р. (т.1, а.с.56), отримано зазначені рахунки відповідачем, згідно актів, 30.07.2005р., 31.08.2005р. та 30.09.2005р., тобто граничним строком сплати виставлених рахунків, відповідно до ст. 530 ЦК України, було 06.08.2005р., 08.09.2005р. та 07.10.2005р. Отже, строк позовної давності щодо вимог про повну сплату по зазначеним рахункам сплинув відповідно 06.08.2008р., 08.09.2008р. та 07.10.2008р.
- сума ПДВ за 4-й квартал 2005р. становить 197 434,14 грн. Рахунки виставлено 31.10.2005р. (т.1, а.с.59), 30.11.2005р. (т.1, а.с.62) та 31.12.2005р. (т.1, а.с.65), отримано зазначені рахунки відповідачем, згідно актів, 31.10.2005р., 30.11.2005р. та 11.01.2006р., тобто граничним строком сплати виставлених рахунків, відповідно до ст. 530 ЦК України, було 06.11.2005р., 06.12.2005р. та 18.01.2006р. Отже, строк позовної давності щодо вимог про повну сплату по зазначеним рахункам сплинув відповідно 06.11.2008р., 06.12.2008р. та 18.01.2009р.
Отже, виходячи з наведеного та з урахуванням того, що позов пред'явлений 22.01.2009р. (вх.№364), апеляційний господарський суд дійшов висновку про пропуск відповідачем без поважних причин встановленого ст. 257 ЦК України загального трирічного строку позовної давності щодо захисту порушеного права в частині вимог про стягнення неоплачених сум ПДВ по рахункам: №15 від 30.07.2005р., №8 від 30.07.2005р., №11 від 31.08.2005р., №12 від 30.09.2005р., №16 від 31.10.2005р., № 18 від 30.11.2005р., №20 від 31.12.2005р., у зв'язку з чим відповідні позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Зазначене не було враховано місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного судового рішення, у зв'язку з чим, воно підлягає відповідній зміні.
Що стосується стягнення суми ПДВ за 1-й квартал 2006р., то слід зазначити таке.
Сума ПДВ за 1-й квартал 2006р. становить 181 475, 55 грн. Рахунки виставлено 31.01.2006р. (т.1, а.с.97), 28.02.2006р. (т.1, а.с.99) та 31.03.2006р. (т.1, а.с.101), отримано зазначені рахунки відповідачем, згідно актів, 31.01.2006р., 28.02.2006р. та 31.03.2006р., тобто граничним строком сплати виставлених рахунків, відповідно до ст. 530 ЦК України, було 06.02.2006р., 04.03.2006р. та 07.04.2006р. Отже, відповідні позовні вимоги заявлені позивачем в межах строку позовної давності, а відтак у урахуванням наведеного вище підлягають задоволенню.
Апеляційний господарський суд відхиляє ствердження апелянта щодо початку перебігу строку позовної давності з моменту звіряння розрахунків, з огляду на те, що таке ствердження не ґрунтується на чинному законодавстві.
Вимоги апелянта, заявлені в апеляційній скарзі та доповненнях до неї, щодо застосування до відповідача наслідків порушення грошового зобов'язання, а саме стягнення з відповідача індексу інфляції у сумі 407 592,15 грн. та 3% річних у сумі 61 431,51 грн., не підлягають задоволенню з огляду на таке.
Частиною 4 ст.22 ГПК України встановлено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога.
Згідно п.3.7 роз'яснень Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” № 02-5/289 від 18.09.1997р., передбачене ч.4 ст.22 ГПК право збільшити або зменшити розмір позовних вимог може бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Ця норма не застосовується під час розгляду справи в інших інстанціях. Зазначене право може бути використане позивачем також під час нового розгляду справи у першій інстанції після скасування рішення і передачі у встановленому порядку справи на новий розгляд суду першої інстанції.
Крім того, ч.3 ст. 101 ГПК України встановлено, що в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
За таких обставин, апеляційний господарський суд не має правових підстав розглядати обґрунтованість чи необґрунтованість вимог апелянта щодо застосування до відповідача наслідків порушення грошового зобов'язання.
Враховуючи наведене, оскаржене рішення суду першої інстанції підлягає зміні, а позовні вимоги - частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 77, 85, 99, 101-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
Рішення господарського суду Одеської області від 23.03.2009р. по справі №6/14-09-241 -змінити.
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт” на користь Спільного підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю „ТМ Термінал” основний борг у сумі 181 475, 55 грн., державне мито у сумі 1814,76грн., витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 118 грн.
В решті позову відмовити.
Апеляційну скаргу Спільного підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю „ТМ Термінал” залишити без задоволення.
Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя: В.І. Картере
Судді: В.І. Жеков
В.Т. Пироговський
Повний текст постанови підписаний 12.06.2009р.