10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
"02" червня 2009 р. Справа № 21/111
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Майора Г.І.
суддів: Горшкової Н.Ф.
Філіпової Т.Л.
при секретарі Щепанській Т.П. ,
за участю представників сторін:
від позивача: Мерженко Т.П., довіреність №545-НЮ від 16.02.2009р.,
від відповідача: Мініх І.М., довіреність №523 від 18.09.2008р.,
розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Старокостянтинівський
завод залізобетонних шпал", м. Старокостянтинів
на рішення господарського суду Хмельницької області
від "18" березня 2009 р. у справі № 21/111 (суддя Огороднік К.М.)
за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна
залізниця", м.Київ
до Державного підприємства "Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал",
м. Старокостянтинів
про стягнення 31 278,11грн. заборгованості, -
У січні 2009 року Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" звернулось в господарський суд Хмельницької області з позовом до Державного підприємства "Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал" про стягнення 31 278,11грн. заборгованості за отримані послуги водопостачання.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 18 березня 2009 року у справі № 21/111 позов задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача 31 278,11грн. боргу за надані послуги водопостачання, 312,78 грн. витрат з оплати державного мита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с. 152, т. 1).
Вважаючи, що рішення місцевого господарського суду прийняте з порушенням норм матеріального права, висновки викладені в рішенні не відповідають обставинам справи, Державне підприємство "Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищевказане рішення та прийняти новий судовий акт, яким в позові відмовити (т. 2, а.с. 2-3).
Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, що місцевий господарський суд:
- застосовуючи норму статті 632 ЦК України не врахував, що даною нормою передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни договору після його укладання допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Позивач в листі № 774 від 27.03.2007р., адресований відповідачу, зазначив лише про порядок розрахунку тарифу, а не про намір змінити ціну договору та укласти додаткову угоду про її зміну;
- не взяв до уваги, що зміни до п. 4.1 договору № 224-ю від 18.07.2006р. з квітня 2007 року по грудень 2007 року сторонами не вносились. Отже, нарахування різниці за новим тарифом в розмірі 31 278,11 грн. є неправомірним;
- порушив вимоги ст. ст. 4-2, 4-3, 4-7, 84 ГПК України не зазначивши в мотивувальній частині рішення, які доводи сторін приймаються, які відхиляються без посилання на чинне законодавство.
Позивач у письмовому відзиві № 785 від 12.05.2009р. (т. 2, а.с. 10-12) на апеляційну скаргу зазначив, що відповідач неналежним чином виконував умови договору, тобто не повністю розрахувався з позивачем за отримані послуги водопостачання, чим порушив умови договору та вимоги чинного законодавства регулюючі належне виконання договірних зобов'язань.
Крім того, вказав, що відповідно до п. 4.4 договору № 224-ю від 18.07.2006р., встановлено порядок зміни ціни на воду, а саме: у випадку зміни ціни за воду позивач повідомляє про це відповідача письмово. Тобто, даний пункт регулює порядок письмового повідомлення позивачем відповідача про зміну ціни на воду, а не додаткових послідовних узгоджень ціни за воду з відповідачем, адже під час укладання зазначеного договору сторонами досягнуто спільної згоди та домовленості по даному пункту договору, сторони обмежились лише письмовим повідомленням позивача на випадок зміни ціни, без додаткових узгоджень між сторонами.
Представник позивача в судовому засіданні заперечила проти доводів та вимог апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримала доводи та вимоги, викладені в апеляційній скарзі, надавши пояснення в обґрунтування своєї позиції, вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, просить його скасувати та прийняти новий судовий акт, яким в позові відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
18.07.2006р. між Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-Західна залізниця" (підприємство) та Державним підприємством "Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал" (споживач) укладено договір № 224-ю про надання послуг з холодного водопостачання (далі-договір) (т.1, 5-6).
Відповідно до п. 1.1 договору підприємство зобов'язується надавати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з постачання холодної води, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.
Згідно з п. 4.1 договору тарифи на послуги становлять з централізованого постачання води в розмірі 4,79 грн. за 1 куб. м.
Пунктом 4.4 договору у випадку зміни ціни на воду підприємство повинно повідомити про це споживача письмово.
Позивач в листом № 774 від 27.03.2007р. повідомив відповідача про те, що з квітня місяця 2007р. і надалі тариф на послуги водопостачання для відповідача буде розраховуватись щомісячно з фактичних витрат за попередній місяць та реалізації води за поточний місяць. У даному листі не зазначено калькуляцію тарифу за куб. м.
Колегія суддів вважає, що вищевказаний лист не є належним повідомленням відповідача про зміну ціни на воду відповідно до п. 4.4 договору, оскільки в ньому не зазначено конкретного розміру ціни тарифу, а лише повідомлення про порядок розрахунку тарифу згідно з наказом Укрзалізниці як на адміністративний акт.
Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Одностороння зміна умов договору не допускається.
Стаття 525 ЦК України також передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зміни до п. 4.1 договору з квітня 2007 року сторонами не вносились, тому позивачем неправомірно нараховано різницю по необумовлених в договорі тарифах на суму 31 278,11 грн. за вказаний період.
Позивач листом № 210 від 30.01.2008р. повідомив про тариф на воду в січні 2008 року, який склав 6,88 грн. без ПДВ, на що відповідач дав згоду і сплатив по даному тарифу, а з лютого 2008 року по 6,43 грн., на що відповідач також дав згоду.
Відповідно до п. 4.4 договору передбачено, що у випадку зміни ціни на воду, підприємство повинно повідомити споживача письмово. Тобто, вищевказаним пунктом договору передбачено умови зміни ціни, як виражений у грошовій формі вартості одиниці товару.
Позивачем в листі № 774 від 27.03.2007р., на який він посилається як на правомірність внесення цінових змін до договору, було зазначено лише про порядок розрахунку тарифу відповідно до наказу Укрзалізниці, як на адміністративний акт, який не був обов'язковим для сторін даного господарського договору, оскільки в самому договорі відсутнє посилання на наказ Укрзалізниці, який на дату укладання договору діяв, без зазначення конкретного розміру ціни тарифу, як того вимагали умови договору.
Господарський суд першої інстанції не врахував вищенаведеного та прийшов до помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Частиною 1 ст. 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як передбачено ч. ч. 1, 2 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Відповідно до ч. ч. 1,2,3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які неврегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Таким чином, відповідач не допустив порушень приписів вищезазначених норм Господарського та Цивільного кодексів України та умов договору № 224-ю від 18.07.2006р., отже підстави для нарахування різниці в розмірі 31 278,11грн. за отримані послуги водопостачання є необґрунтовані.
Враховуючи викладене, судова колегія дійшла до висновку, що рішення господарського суду Хмельницької області від 18.03.2009р. у справі 21/111 є незаконним, тому воно підлягає скасуванню, а апеляційна скарга Державне підприємство "Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал" - задоволенню.
Керуючись ст. ст. 101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал", м. Старокостянтинів задовольнити.
2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 18 березня 2009 року у справі №21/111 скасувати.
Прийняти нове рішення.
В позові відмовити.
Стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" (м. Київ, вул. Лисенка,6, індекс 01034, код ЄДРПОУ 04713033) на користь Державного підприємства "Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал" (Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. Ворошилова, 22, індекс 31107, код ЄДРПОУ 00282553) - 156,39 грн. витрат по сплаті державного мита.
3. Справу №21/111 повернути до господарського суду Хмельницької області.
Головуючий - суддя: Майор Г.І.
судді::
Горшкова Н.Ф.
Філіпова Т.Л.
Віддрук. 4 прим.:
1 - до справи;
2,3 - сторонам;
4 - в наряд.