Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"05" червня 2009 р. Справа № 59/81-09
вх. № 2844/4-59
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Добош В.А., дов. від 27.03.2009р.
відповідача - не з"явився;
розглянувши справу за позовом Харківська крайова міжгалузева кредитна спілка "Народна каса" м. Харків
до Акціонерного комерційногобанку "Європейський", м. Харків
про зобов'язання виконати договір та стягнення 106 521,76 грн.
08.04.2009р. позивач Харківська крайова міжгалузева кредитна спілка «Народна каса» звернувся із позовом до господарського суду Харківської області до відповідача АКБ «Європейський». Згідно уточненої позовної заяви вх. № 5611 від 01.06.2009р. (яка прийнята до розгляду судом у відповідності до ст. 22 ГПК України) позивач просить зобов'язати відповідача виконати умови договору Про відкриття та обслуговування поточних рахунків №РКО/13148/2009 від 29.08.2007р. та виплатити на користь позивача суму грошових коштів у розмірі 103000,00 грн., яка знаходиться на поточному рахунку 26505001314801 в АКБ «Європейський»; стягнути з відповідача суму упущеної вигоди у розмірі 6400,00 грн. та пені за неналежне виконання умов договору у розмірі 2133,37 грн.; стягнути судові витрати: 1115,34 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 5150,00 грн. витратна правову допомогу.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 216, 224, 225, 230, 231, 241 ГК України, п.2.19. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затв. ПНБУ від 21.01.2004р. №22. Стверджує, що 12.03.2009р. позивач у відповідності до умов договору Про відкриття та обслуговування поточних рахунків від 29.08.2007р. №РКО/13148/2009 подав відповідачеві належно оформлений чек на отримання готівки на суму 103000,00 грн. Проте відповідач, вказує позивач, своїх зобов'язань, передбачених договором та п. п.2.19. Інструкції, затв. ПНБУ від 21.01.2004р. №22 не виконав - грошові кошти одержувачу, вказаному у чеку не видав.
В судовому засіданні представник позивача підтримує позовні вимоги, наполягає на їх задоволенні.
Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві та повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення.
Ухвалами від 10.04.2009р., 27.04.2009р. та від 18.05.2009р. суд попереджав сторони, що у разі неявки їх представників у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів, суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами. З урахуванням викладеного згідно положень ст.75 ГПК України справа розглядається у відсутності представника відповідача та за відсутності відзиву на позов за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 03.06.2009р. було оголошено перерву до 10 год. 00 хв. 05.06.2009р. для виготовлення повного тексту рішення.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
29.08.2007р. між позивачем та відповідачем було укладено договір Про відкриття та обслуговування поточних рахунків №РКО/13148/2009. Згідно умов договору відповідач зобов'язався відкрити позивачеві поточний рахунок №26505001314801 та здійснювати його розрахунково-касове обслуговування згідно зі статутом банку, діючими нормативними актами НБУ, іншими актами законодавства та згідно з умовами функціонування кореспондентських рахунків банку в банках-кореспондентах, а також надавати клієнту інші послуги, передбачені чинним законодавством України та діючими на момент надання таких послуг.
Згідно п.4.1.4. договору Про відкриття та обслуговування поточних рахунків від 29.08.2007р. №РКО/13148/2009 відповідач зобов'язався видавати клієнту готівкові кошти з рахунку на цілі, що не суперечать чинному законодавству України, та у випадках, передбаченими чинними нормативно-правовими актами України. Відповідно п. 4.2.11. У випадку необхідності отримання готівкових коштів у сумі, що перевищує 10 000,00 грн. подавати банку заявку на отримання необхідних коштів до 16:00 години дня, що передує дню їх отримання.
12.03.2009р. позивачем було виписано грошовий чек серії ЛВ №1583125 на видачу відповідачем готівки з рахунку позивача №26505001314801 на суму 103 000,00 грн. Того ж дня зазначений чек разом із претензією від 12.03.2009р. №27 був вручений відповідачеві (вх. №554 від 12.03.2009р.). Проте відповідачем позивачеві зазначені у чеку кошти видані не були.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.
У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно п.7 гл.1 розд. ІІІ Інструкції про касові операції в банках України, затв. ПНБУ від 14.08.2003р. №337 грошові чеки дійсні протягом 10 календарних днів з дня їх виписки, не враховуючи день виписки. За змістом положень цього пункту Інструкції вбачається, що закінчення строку дійсності грошового чеку унеможливлює видачу грошових коштів за ним.
Грошовий чек серії ЛВ №1583125 виписаний позивачем 12.03.2009р. з 24.03.2009р. є недійсним. Тобто спірний чек був недійсним станом на момент звернення позивачем із позовом до господарського суду і є недійсним станом на момент вирішення спору.
Такі обставини, на думку суду, унеможливлюють задоволення позовних вимог позивача про зобов'язання відповідача виконати умови договору Про відкриття та обслуговування поточних рахунків №РКО/13148/2009 від 29.08.2007р. та виплатити на користь позивача суму грошових коштів у розмірі 103000,00 грн. (п.1 прохальної частини уточненої позовної заяви вх. №5611 від 01.06.2009р.), тобто про виконання обов'язку в натурі (ст.20 ГК України, ст. 16 ЦК України). Примусити в судовому порядку можна лише до виконання дійсного обов'язку. В противному разі це означало б, що в даному випадку за допомогою судового рішення присуджується до виконання обов'язок по виплаті коштів за недійсним розрахунковим документом.
Встановлені обставини справи, на думку суду, можуть свідчити про наявність окремих підстав для стягнення збитків завданих невиконанням умов договору від 29.08.2007р. №РКО/13148/2009 та відповідних положень Інструкції про касові операції в банках України, затв. ПНБУ від 14.08.2003р. №337, а не про наявність підстав для застосування такого способу захисту права, як присудження до виконання обов'язку в натурі (ст.20 ГК України, ст. 16 ЦК України). Проте таких позовних вимог про відшкодування збитків позивачем в даному процесі не заявлено. Підстав для виходу за межі позовних вимог в порядку п.2 ч.1 ст.83 ГПК України з матеріалів справи не вбачається.
Приходячи до висновку про необхідність відмови в позові суд враховує також наступне. У відповідності до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З урахуванням зазначених правових норм та встановлених матеріалами справи обставин справи суд зазначає, що позивач зобов'язаний довести наявність передбачених умовами договору Про відкриття та обслуговування поточних рахунків від 29.08.2007р. №РКО/13148/2009 та чинним законодавством підстав для виплати відповідачем позивачеві грошових коштів. Втім в даному випадку цей обов'язок позивачем не виконано - належних і достатніх доказів в обґрунтування своїх вимог до матеріалів справи не надано.
Так матеріали справи не містять доказів виконання позивачем вимог п. 4.2.11. договору від 29.08.2007р. №РКО/13148/2009 (у випадку необхідності отримання готівкових коштів у сумі, що перевищує 10 000,00 грн. подавати банку заявку на отримання необхідних коштів до 16:00 години дня, що передує дню їх отримання). З положень зазначеного пункту договору вбачається, що відповідне замовлення грошових коштів здійснюється за допомогою заявки. Доказів існування такої заявки і доказів її подачі позивачем відповідачеві у визначений договором строк до матеріалів справи позивачем не надано.
Також позивачем не надано доказів наявності на його поточному рахунку №26505001314801 грошових коштів у сумі вказаній у чеку - в 103 000,00 грн. Виписка про рух коштів на поточному рахунку, яка надана позивачем, дає підстави вважати про наявність таких коштів лише на 02.03.2009р. Доказів збереження цього залишку станом на 12.03.2009р. у справі немає.
З урахуванням відмови в задоволенні позовних вимог в частині присудження до виконання обов'язку в натурі суд відмовляє і в задоволенні решти позовних вимог. При цьому суд також звертає увагу на наступне.
Згідно ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Тобто, відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 Цивільного кодексу упущеною вигодою є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Таким чином, у визначенні питання про наявність збитків слід виходити з того, що одержання можливих доходів має відповідати ознакам реальності. Реальність має бути підтверджена доказами, які в сукупності свідчать про дійсне існування конкретних умов, обставин, фактів, котрі обумовлюють одержання прибутку. Гіпотетична вірогідність одержання прибутку від користування грошима, без прив'язки к таким дійсно існуючим обставинам підстав для висновку про реальність збитків не дає.
Натомість позивачем доказів реальності одержання доходів від використання готівкових грошових коштів, які вказані у спірному грошовому чеку не надано. Суд критично оцінює твердження представника позивача про вірогідність укладення ним кредитного договору з позичальником на суму 103000,00 грн. і одержання доходу у вигляді 36% річних. Суд зазначає, що порядок прийняття рішень про видачу кредиту визначений ст. 21 Статуту позивача, затв. 24.04.2004р. прот. №8. Згідно положень зазначеної статті статуту кредити позивачем надаються на підставі заяви члена спілки за рішенням кредитного комітету. Натомість позивачем не надано ні доказів наявності заяви на отримання кредиту, ні доказів наявності позитивного рішення про видачу кредиту. Більш того, можливість одержання прибутку від видачі кредиту у сумі 103000,00 грн. спростовується даними самого спірного грошового чеку серії ЛВ №1583125 в якому в стовпці цілі витрат визначено, що лише 68000,00 грн., а не 103000,00 грн. призначається для надання кредиту, а решта 35000,00 грн. - для виплати відсотків.
Відмовляючи в стягненні неустойки суд, крім викладеного вище, враховує також те, що договором від 29.08.2007р. №РКО/13148/2009 не встановлено відповідальності відповідача у вигляді сплати неустойки за порушення строків видачі готівки. Посилання позивача на ч.6 ст. 231 ГК України судом відхиляються, оскільки положення зазначеної норми визначають розмір неустойки, проте не звільняють від необхідності додержання інших норм чинного законодавства стосовно форми правочину про неустойку. Так згідно ст.ст. 546, 547 ЦК України неустойка (пеня) є одним з видів забезпечення зобов'язань. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі (в т.ч. на оплату послуг адвоката) покладаються на позивача.
З урахуванням викладеного, на підставі ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції, ст.ст. 15, 16, 22, 526 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 231 Господарського кодексу України, керуючись, Інструкції про касові операції в банках України, затв. ПНБУ від 14.08.2003р. №337, керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 27, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 ГПК України, суд -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя
справа №59/8/1-09
повний текст рішення
оголошено і підписано 05.06.2009р.