91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
09.06.09 Справа № 17/54
За позовом Приватного підприємства «Укрстандарт», м. Єнакієве Донецької області
до Державного підприємства «Ровенькиантрацит», м. Ровеньки Луганської області
про стягнення 106 554 грн. 31 коп.
Суддя Фонова О.С.
Представники:
від позивача -Яценко Ю.А., представник, довіреність № 27/04-122 від 27.04.2009;
від відповідача -Босова І.В., провідний юрисконсульт, довіреність № 1-3/3д-16 від 26.12.2008.
Суть спору: позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у сумі 77959 грн.99 коп., пені 0,1% у розмірі 14344 грн. 64 коп., 3% річних у сумі 1275 грн. 13 коп., штрафу 7% у сумі 5457 грн. 19 коп., інфляційних нарахувань у сумі 7517 грн. 36 коп. на підставі договору поставки №42/03/18-580гп від 28.03.2008 (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог №24/04-116 від 24.04.2009)
У судовому засіданні 25.05.2009, відповідно до статті 77 ГПК України, оголошувалась перерва до 09.06.2009 на 11 год. 40 хв.
Представник відповідача у судовому засіданні 14.05.2009 надав суду відзив на позовну заяву від 27.04.2009, де зазначає, що згідно даних бухгалтерського обліку ВП УМТП ДП «Ровенькиантрацит», станом на 27.04.2009, дійсно має місце заборгованість перед ПП «Укрстандарт»у сумі 77959 грн. 99 коп. Вимоги про стягнення 3% річних, інфляційних нарахувань, пені та штрафу відповідач не визнає у повному обсязі.
Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, суд
встановив:
Між Приватним підприємством «Укрстандарт», (позивач у справі), як Постачальником, та Державним підприємством «Ровенькиантрацит»(відповідач у справі), як Покупцем, був укладений договір поставки № 42/03/18-580ГП від 28.03.2008 (далі -Договір), згідно якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар в номенклатурі, кількості та за цінами, визначеними у специфікації, які є невід'ємною частиною даного Договору.
Згідно пунктів 2.1, 3.1 Договору, умови поставки, ціна на товар визначаються у специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору.
Як зазначено у пункті 3.4 Договору, порядок та форма розрахунків встановлена шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника на протязі 60 днів з моменту поставки продукції на склад Покупця, можлива передоплата, якщо інші умови розрахунків не передбачено у специфікації.
Специфікацією №1 передбачені умови поставки (самовивіз) та умови оплати (передплата), але розміру передплати не визначено.
Пунктом 4.2 Договору передбачено, що за неналежне виконання або невиконання Договору сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України.
На виконання умов Договору позивач, не отримавши передплати від відповідача, поставив йому товар на суму 77959,99 грн., однак відповідач не здійснив оплату товару, у зв'язку з чим за ним утворився борг у вказаній сумі, який позивач просить стягнути на свою користь.
Претензією від 19.12.08. №19/12-312, яку відповідач отримав 19.12.08. (а.с.28), позивач просив сплатити йому борг в сумі 77959,99 грн. за товар, але відповідач не виконав свої зобов'язання по оплаті товару.
Крім того, за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, позивачем заявлено вимоги про стягнення пені у сумі 14344,64 грн. за період з 24.08.2008. по 10.03.2009., штрафу у сумі 5457,20 грн., 3% річних у сумі 1275 грн. 13 коп. та інфляційних нарахувань у сумі 7517 грн. 36 коп.
Відповідач позов визнає частково з підстав, викладених вище.
Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.
Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Судом встановлено, що позивач поставив товар відповідачу, що підтверджується видатковою накладною № 640 від 24.06.2008 на суму 77959,99 грн. та довіреністю на отримання матеріальних цінностей серії ЯПА № 068993 від 24.06.2008 на ім'я Тюкової Л.М.
Також встановлено, що зобов'язання по перерахуванню позивачеві повної оплати за товар у сумі 77959,99 грн. згідно Договору, в обумовлені Договором строки відповідачем виконано не було.
З у пункту 3.4 Договору вбачається, що порядок та форма розрахунків встановлена шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника на протязі 60 днів з моменту поставки продукції на склад Покупця, можлива передоплата, якщо інші умови розрахунків не передбачено у специфікації.
Специфікацією №1 передбачені умови поставки (самовивіз) та умови оплати (передплата), але розміру передплати не визначено.
Правила щодо попередньої оплати товару встановлені у ст. 693 ЦК України, згідно ч. 1 якої якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
Таким чином, приписами даної правової норми встановлено, що у разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару, мають застосовуватися положення ст. 538 ЦК України.
Як вже було зазначено, відповідач заборгував позивачу 77959,99 грн., оскільки не виконав своє зобов'язання щодо попередньої оплати вартості продукції за відповідним договором. За таких обставин, відповідно до приписів вищенаведеної правової норми, мають застосовуватися положення ст. 538 ЦК України.
Статтею 538 ЦК України встановлено:
1. Виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.
2. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.
3. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
4. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Таким чином, приписами даної правової норми встановлено, що виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, а при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно.
Отже, при нездійсненні відповідачем попередньої оплати за товар, який позивач передав відповідачу без попередньої оплати, відповідач був зобов'язаний здійснити оплату одночасно з поставкою товару, а саме: 24.06.2008.
З огляду на викладене, сума основного боргу підтверджується матеріалами справ та визнається відповідачем, тому підлягає стягненню в повному обсязі.
Позивачем також заявлено вимогу про стягнення пені у сумі 14344,64 грн. за період з 24.08.2008. по 10.03.2009 та штрафу у сумі 5457,20 грн. на підставі ст. 231 Господарського кодексу України.
Однак, вказані вимоги не підлягають задоволенню з огляду на таке.
Сторони в пункті 4.2 Договору передбачили, що за неналежне виконання або невиконання Договору сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України.
Стаття 611 ЦК України встановлює такий правовий наслідок порушення зобов'язання як сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (частина 1 статті 549 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина 2 статті 551 ЦК України).
Відповідно до частини 4 статті 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
З наведеного вбачається, що законодавець поділяє неустойку на законну і договірну. Необхідною умовою виникнення права на неустойку є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов'язаної сторони, вид правопорушення, за який вона стягується і конкретний її розмір.
Пунктом 2 частини 2 статті 231 ГК України закріплено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Зі змісту ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України вбачається, що пеня та штраф є видом відповідальності за порушення зобов'язань з передачі товарів, виконання робіт та надання послуг, а не за порушення грошового зобов'язання. Тоді як в даному випадку відповідачем порушено було саме зобов'язання по оплаті грошових коштів. Тому у задоволенні вимоги про стягнення пені та штрафу на підстав ст. 231 Господарського кодекс України слід відмовити.
Крім того, позивач просить стягнути 3% річних у сумі 1275,13 грн. за період з 24.08.2008 по 10.03.2009 та інфляційних нарахувань у сумі 7517,36 грн.
Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлено договором або законом.
Отже, вимога позивача про стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань відповідає чинному законодавству, є обґрунтованою, вірно нарахованою та такою, що підлягає задоволенню.
З урахуванням викладеного, позов слід задовольнити частково. Позовні вимоги про стягнення основного боргу у сумі 77959,99 грн., 3% річних у сумі 1275,13 грн. за період з 24.08.2008 по 10.03.2009 та інфляційних нарахувань у сумі 7517,36 грн. слід задовольнити повністю. В частині стягнення пені у сумі 14344,64 грн. за період з 24.08.2008 по 10.03.2009 та штрафу у сумі 5457,20 грн. слід відмовити.
Відповідно до статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних вимог.
При зменшенні позовних вимог, судові витрати в частині зменшення покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства «Ровенькиантрацит», м. Ровеньки Луганської області, вул. Комуністична, буд. 6, ідентифікаційний код 32320704 на користь Приватного підприємства «Укрстандарт», м. Єнакієве Донецької області, вул. Марата, буд. 1, ідентифікаційний код 32281498, основний борг у сумі 77959,99 грн., 3% річних у сумі 1275,13 грн. та інфляційні нарахування у сумі 7517,36 грн.; державне мито в сумі 867,52 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 95,72 грн., видати наказ.
3. В решті позовних вимог відмовити.
У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
Дата підписання рішення: 15.06.2009.
Суддя О.С. Фонова